Court ruling № 37600337, 12.02.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 лютого 2014 року Справа № 906/721/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКозир Т.П.,суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Малетича М.М., Панової І.Ю.,розглянувши заяву Національного Банку України в особі Фабрики банкнотного паперупро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 19.12.2013у справі№ 906/721/13за позовом Національного Банку України в особі Фабрики банкнотного паперудоТовариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал"простягнення 818 344,36 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Національний Банк України в особі Фабрики банкнотного паперу звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Мал" 395392,14 грн. боргу, 13710,66 грн. пені, 2742,14 грн. - 3% річних та 406499,42 грн. плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих величин показників забруднення на очисні споруди позивача за березень 2013 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.08.13 у справі № 906/721/13 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 380 392,14 грн. боргу, 2 742,14 грн. - 3% річних; в частині стягнення з відповідача 15 000,00 грн. боргу провадження у справі припинено; у решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.13 у справі № 906/721/13 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у стягненні з відповідача 13 710,66 грн. пені та задоволено позов в цій частині; в решті рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2013 у справі № 906/721/13 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Національним Банком України в особі Фабрики банкнотного паперу подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2013 у справі № 906/721/13, в якій заявник просить вказану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 11.09.2012 у справі № 5015/431/12, від 12.11.2009 у справі № 15/348-08 та від 19.07.2011 у справі № 32/15-11, мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 19.12.2013 у справі № 906/721/13, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині, що стосується доводів заявника, а саме, в частині стягнення плати за скид стічних вод за договором з перевищенням допустимих величин показників забруднення на очисні споруди позивача. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: лабораторією позивача було порушено порядок відбору і дослідження відібраних проб стічних вод відповідача та умови їх випробувань, передбачені нормативними актами; в акті дослідження стічних вод не відображені методики, за якими здійснювалося визначення показників якості, котрі повинні застосовуватися при дослідженні, а відтак, акт не є належним доказом; іншого порядку дослідження стічних вод сторони у спірному договорі не передбачили.

У постанові від 11.09.2012 у справі № 5015/431/12 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідача додаткової плати за скид стічних вод за договором з понаднормативними забрудненнями, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: договір з надання на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод до каналізаційної мережі, на підставі якого склалися правовідносини між сторонами, не припинив своєї дії, не визнаний недійсним і підлягає виконанню; з метою перевірки виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем, в присутності відповідача, здійснено вибірковий відбір проб стічних вод відповідача, про що складено акт; представнику відповідача передана контрольна проба та він був ознайомлений з правом проведення контрольного аналізу і порядком використання його результатів; відповідно до договору та приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, позивачем зроблено висновок про перевищення допустимих забруднень; контрольний аналіз відповідач не проводив, претензію позивача залишив без відповіді та задоволення; результати головного аналізу не спростовані відповідачем у встановленому порядку.

У постановах від 12.11.2009 у справі № 15/348-08 та від 19.07.2011 у справі № 32/15-11 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідача боргу за договором за скид стічних вод з перевищенням допустимих величин показників забруднення (у справі № 15/348-08) та за скид стічних вод з перевищенням допустимої концентрації шкідливих речовин (у справі № 32/15-11), виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що: факт перевищення допустимих величин показників забруднення у стічних водах відповідача, що є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень, підтверджений результатами дослідження стічних вод, здійснених у встановленому порядку відповідною лабораторією, яка акредитована на виконання таких видів досліджень; акт відбору проб стічних вод відповідає відповідним вимогам, складено в присутності представника відповідача-1 та підписано останнім без будь-яких зауважень.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Національному Банку України в особі Фабрики банкнотного паперу у допуску справи № 906/721/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Т. Козир Судді: С. Владимиренко А Демидова М. Малетич І. Панова