Decision № 37398313, 21.02.2014, Commercial Court of Sevaspotol City

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2014 року справа № 919/92/14Господарський суд міста Севастополя у складі судді Сімоходської Д.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "Юлана"

(пр. Кірова 66, кв.38, м. Сімферополь, АРК, 95034)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(в/ч А-0235, м. Севастополь, 99029)

про стягнення заборгованості у розмірі 4851,08 грн,

за участю представників:

від позивача - Мандрикін А.Л. - представник, довіреність б/н від 01.01.2014;

від відповідача - не з'явився.

Приватне підприємство "Юлана" (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4851, 08 грн.

Ухвалою суду від 20.01.2014 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №919/92/14.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 20.01.2014, 05.02.2014, 14.02.2014 не виконав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином (повернення поштових відправлень від 21.01.2014,з відміткою причини повернення: "вибув").

У абзаці третьому пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 (зі змінами) передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до відомостей з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: В/Ч А-0235, м. Севастополь,99029.

Копії ухвал було надіслано судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином, про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 (зі змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.2012 між Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аеліта" був укладений договір поставки № К1101, згідно якого постачальник зобов'язувався поставити товар, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до пункту 1.1. договору, Постачальник постачає i передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями Покупця та товаросупровідною документацією.

Покупець надає замовлення Постачальнику на підставі Додаткової угоди (Специфікації) узгодженої Сторонами, в якій наведено список товарів, які можуть постачатися за цією Угодою, їх ціни, i яка складає невід'ємну частину цієї Угоди.

Відповідно до пункту 2.1 договору, постачальник повинен постачати товар вчасно, за адресою, яка вказана у замовлені, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно із замовленням. Кількість товару, який було поставлено, ціна за одиницю, асортимент вказується в товаро - транспортній накладній, яка складена у відповідній заявці покупця, яка є невід'ємною частиною договору .

Пунктом 3.1 передбачено, що ціна, асортимент, номенклатура, найменування кількість товару визначається на підставі узгодженої та підписаної сторонами додаткової угоди (специфікації), що є невід'ємною частиною цієї угоди, чи може узгоджуватись під час підпису товаро - транспортних накладних, та вказуватись на них.

Відповідно до пункту 3.2. покупець здійснює вчасний розрахунок за кожну партію товару. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, протягом 21 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, або шляхом внеску коштів в касу постачальника.

На виконання умов договору, позивачем був переданий відповідачу товар на суму 4 705,28 грн за видатковою накладною від 07.12.2012 № ЮС 000005151, підписаною обома сторонами (а.с. 10).

Доказів оплати товару за поставлений товар відповідачем не надано.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення суми заборгованості такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений йому позивачем товар.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 145,80грн. станом на 09.01.2014 року

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с. 4), суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (в/ч А- 0235, місто Севастополь, 990229; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Юлана"(пр. Кірова 66, кв. 38 м. Сімферополь; ідентифікаційний код 31470096, р/р 26003005653603 в Відділенні № 12 (місто Сімферополь) ПАТ "Банк"Фінанси та Кредит", МФО 300131) заборгованість у розмірі 4851,08 грн, з яких: 4705,28 грн - заборгованість за договором поставки від 18.07.2012 № К1101, 145,80грн. 3 % річних а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,50 грн (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн 50 коп.).

Повне рішення складено 26.02.2014

Суддя Д.О. Сімоходська

919/92/14/4075/14