Court ruling № 37323910, 30.01.2014, Lviv Regional Court of Appeal

Справа № 464/10814/13 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.

Провадження № 22-ц/783/608/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія справи: 79

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельничук О.Я.,

суддів: Крайник Н.П., Курій Н.М.,

при секретарі: Данилик І.І.,

з участю ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 04 листопада 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Трухим І.Є., -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 04 листопада 2013 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Трухим І.Є. щодо визнання постанови державного виконавця від 01 березня 2013 року серії ВП №36560215 про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження - нечинною; зобов'язання державного виконавця Трухим І.Є. при виконанні виконавчих проваджень дотримуватись вимог Закону України «Про виконавче провадження» - відмовлено.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_2 В апеляційній скарзі зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги, як доказ, поданий ним витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації обмежень з якого вбачається, що арешт накладено на все нерухоме майно боржника та не надав можливість обґрунтувати належність даного доказу для підтвердження своїх вимог. Також, апелянт стверджує, що про оскаржувану постанову про арешт майна він дізнався 17 жовтня 2013 року, тому державний виконавець порушив вимоги ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не надіслав йому таку для відома. У зв'язку з порушенням вимог норм ст.ст. 47, 50, 57, 62 Закону України «Про виконавче провадження» та норм процесуального права, просить скасувати винесену ухвалу та постановити нову, якою вирішити питання по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що 22 червня 2011 року Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий лист у справі про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» 69861 грн. 21 коп.

15 лютого 2013 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Трухим І.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом. 01.03.2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_2, районний суд вірно виходив з того, що прийнята державним виконавцем постанова від 01 березня 2013 року відповідає чинному законодавству, зокрема вимогам ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» та застосована для забезпечення реального виконання рішення суду про стягнення коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем накладено арешт на все належне йому майно безпідставні, так як в матеріалах справи міститься копія оскаржуваної постанови від 01.03.2013 року, з якої вбачається, що арешт накладено на все майно боржника ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення 69861 грн.21 коп. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна боржника у сумі заборгованості перед стягувачем. (а.с.17).

В матеріалах справи відсутні докази, коли саме державний виконавець надіслав боржнику для відома винесену постанову про накладення арешту або коли боржник про таку дізнався, крім пояснень самого скаржника, однак дані обставини не свідчать, що оскаржувана постанова є незаконною з відповідними наслідками. Вимогу про скасування даної постанови скаржник не заявляв. А окрім цього, заявник скористався правом на оскарження такої та районним судом було розглянута скарга ОСОБА_2 по суті вимог.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Разом з тим, апелянт до апеляційної скарги не долучив та не представив в засідання апеляційної інстанції жодних інших доказів, що підтверджують його вимоги, таких не встановила і колегія суддів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали або її зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст 312, ст.313, п.4 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 04 листопада 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 114 грн. 70 коп. судового збору в дохід держави.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.М. Курій

Н.П. Крайник