Decision № 37282142, 10.02.2014, Kyivskyi District Court of Simferopol

Київський районний суд м. Сімферополя

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/821/14-ц

Номер провадження 2/123/875/2014

10.02.2014 року Київський районний суд м. Сімферополь у складі:

головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретарі Берденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ, Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим, третя особа - ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсного правочину та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого зазначає, що у порядку виконання рішень Київського районного суду м. Сімферополя від 14.08.2002, від 25.11.2002, від 28.01.2002 року та від 25.07.2003 про стягнення з ОСОБА_2 на користь стягувачів суми боргу за договорами позики, було реалізоване домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та належало на праві власності боржнику на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.1980 шляхом проведення прилюдних торгів.

14.01.2005 року на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів, вона, позивач, була визнана переможцем цих торгів, здійснивши 17.01.2005 року повний розрахунок за придбане майно в сумі 110300,00 грн.

Вона звернулась до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на придбане мною з торгів домоволодіння. Однак, 02.04.2012 року приватним нотаріусом було надане письмове роз'яснення щодо видачі зазначеного свідоцтва, в якому було зазначено, що відсутня можливість видати зазначене свідоцтво без порушень чинного законодавства, оскільки усі придбані будівлі є самовільно збудованими.

У зв'язку із неможливістю отримання у нотаріуса свідоцтва на придбане майно, а також вважаючи себе добросовісним набувачем, 17.04.2012 року нею до Київського районного суду міста Сімферополя була подана позовна заява про визнання права власності на придбане з прилюдних торгів майно. Проте, рішенням Київського районного суду міста Сімферополя від 29.08.2012 залишеним без змін ухвалами апеляційної та касаційної інстанцій від 16.04.2013 року у задоволенні позову було відмолено. У цьому рішенні суду серед іншого було зазначено, що державним виконавцем було звернено стягнення на будівлі, які не прийняті до експлуатації, а також за відсутності даних про відведення земельної ділянки для цього будівництва, тобто на самочинне будівництво.

На думку позивача, державним виконавцем були порушені встановлені законодавством правила проведення прилюдних торгів, визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5, а тому є підстави для визнання недійсними прилюдних торгів, що оформлені протоколом та складеного і затвердженого акту про проведенні прилюдні торги, оскільки спірний правочин не відповідає вимогам закону, не породжує будь-яких бажаних сторонам результатів, Київський Відділ Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції повинен відшкодувати їй грошову суму, внесену за придбання об'єкту нерухомості, виставленого на торги, а саме у загальному розмірі 110300,00 грн., у тому числі з врахуванням внесеного гарантійного внеску.

Крім того, позивач просить відшкодувати моральну шкоду виходячи з того, що дії органу ДВС щодо звернення стягнення на майно боржника та підготовки документів на реалізацію вчинені з порушенням вимог закону та за межами наданих повноважень, що також було встановлено рішенням місцевого суду в справі .№ 2/0109/1808/12. Також, враховується той факт, що акт про проведенні прилюдні торги безпідставно не видавався понад п'ять років, що унеможливлювало звернутись до нотаріуса та з'ясування тих обставин, що відсутні підстави для видачі свідоцтва про право власності на придбане майно.

До того ж вона є пенсіонеркою та проживає у квартирі, яка перебуває в аварійному стані разом із сином, який є учасником бойових дій, а тому купуючи спірне домоволодіння з торгів за значну для неї суму - 110300,00 грн. (за яку у 2005 році можна було купити трьох кімнату квартиру), вона сподівалась отримати повноцінне житло, проте внаслідок вищезазначених порушень органом державної виконавчої служби не тільки не отримала житло з 2005 року, сплачувала значні судові витрати відстоюючи своє право на це житло, яке як виявилось було безпідставним, та навіть у разі задоволення судом вимог повернення цих коштів, вона вже не зможе за ці гроші купити житло у зв'язку з їх знеціненням.

Позивач просить визнати недійсними прилюдні торги з реалізації домоволодіння АДРЕСА_1, оформлені протоколом №1 від 14.01.2005 про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 та складений 20.06.2011 року акт державного виконавця про проведенні прилюдні торги з реалізації майна - домоволодіння АДРЕСА_1, який був затверджений в.о. начальника Київського Відділу державної виконавчої служби Сімферопольської міського управління юстиції. Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання Київський Відділ державної виконавчої служби Сімферопольської міського управління юстиції повернути ОСОБА_1 у натурі усе, що було одержано на виконання цього правочину - сплачених грошових коштів у загальному розмірі 110300,00 грн. (сто десять тисяч триста гривень 00 коп.), у тому числі 5400,00 грн. в якості гарантійного внеску. Стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України через Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному об'ємі.

Представники відповідачів в судове засідання не явилися, про дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, зі згоди позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності останніх по доказах, що є в наявності, шляхом ухвалення заочного рішення, що відповідає положенням ст.ст. 169,224 ЦПК України,

Представник третьої особи в судове засідання не явився, просив слухання справи відкласти, у зв'язку із занятістю. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього, оскільки ним не наведено жодної поважної причини для відкладення розгляду справи.

Вислухав позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 57 ЦПК України, передбачено, що доказами по справі є будь які фактичні данні, на підставу яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини які мають значення для вирішення справи, ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказах, речових доказах, зокрема звуко- та відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Окрім того, Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення, визнаються одні та відхиляються інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказане положення також закріплено і ст. 60 ч. 4 ЦПК України.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір, суду необхідно встановити відсутність або наявність під час проведення прилюдних торгів порушень вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» та вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в указаному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст. 16 ЦК України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст. ст. 1, 2, 6, 12 Закону).

Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у пп. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція), яка розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Правовий аналіз положень указаного Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та пп. 5.11, 5.12 Інструкції).

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням, за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення).

Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення прилюдних торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.

Судовим розглядом встановлено, що право власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 13.04.2004 року, реєстровий №228, виданого державним нотаріусом Бережною В.В. Державного нотаріального архіву Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим ( договір купівлі-продажу від 15.10.1980 р., реєстровий №З-Н1869, засвідчений державним нотаріусом Лазарєвою В.В. Першої сімферопольської державної нотаріальної контори. Згідно з протоколом №1 проведення публічних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, належного ОСОБА_2, затвердженого 14.01.2005 року в.о. директора Кримської філії спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Чарочніковим І.С., позивачка ОСОБА_1 придбала на публічних торгах домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з наступних приміщень: жилий будинок літер «А» загальною площею 108,2 кв.м., жилою площею 65,2 кв.м. - матеріал стін - камінь-черепашник; мансарда літер «над А» площею 43,5 кв.м.; веранда літер «а» площею 7,4 кв.м.; прибудова літер «А1» площею 38 кв.м.; вбиральня літер «Г» площею 1,4 кв.м.; сарай літер «Б» площею 17,5 кв.м. В протоколі зазначено, що всі будови є самочинними, земельна ділянка під домоволодінням не відведена у відповідності з діючим законодавством. На підставі протоколу №1 від 14.01.2005 року головним державним виконавцем Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ Григорєвою І.В. виданий акт про проведені публічні торги, який підтверджує, що переможцем публічних торгів по реалізації нерухомого майна у виді домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, є ОСОБА_1. Державним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Шевченко Н.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів з посиланням на те, що реалізоване майно є самовільно збудованим, земельна ділянка під домоволодінням не відведена у відповідності з діючим законодавством, а також неможливістю відчуження самовільно збудованих будівель за договором купівлі-продажу від 15.10.1980 року, посвідченого Державним нотаріусом Першої сімферопольської державної нотаріальної контори, реєстровий №З-Н-1869.

Позивач стверджує, що державним виконавцем були порушені встановлені законодавством правила проведення прилюдних торгів, визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5, а тому є підстави для визнання недійсними прилюдних торгів, що оформлені протоколом та складеного і затвердженого акту про проведенні прилюдні торги, оскільки спірний правочин не відповідає вимогам закону, не породжує будь-яких бажаних сторонам результатів. При цьому підставою для визнання недійсними прилюдних торгів зазначає порушення п.3.2, 3.9, 6.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5.

Між тим, суд не може погодитися з такою думкою позивача, виходячи з наступного.

Згідно з п.5.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.99 року, в редакції від 31.12.2004 року, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності.

Відповідно до п.5.11 вищеназваної Інструкції прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі, і з якими укладено відповідний договір державною виконавчою службою. Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: повне найменування органу державної виконавчої служби; дату постанови про відкриття виконавчого провадження; повне найменування боржника та стягувача, їх адреси, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності (за його наявності) - для юридичних осіб, індивідуальний ідентифікаційний номер (за його наявності) - для фізичних осіб - платників податків; номер та дату акта опису й арешту майна; найменування майна, його кількість; початкову вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою; банківські реквізити відділу державної виконавчої служби; перелік документів, що додаються до заявки; підпис начальника відділу державної виконавчої служби. До заявки додаються: копія виконавчого документа; копія акта опису й арешту майна; документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копія технічного паспорта на житловий будинок, квартиру тощо), у відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованим у Мін'юсті України 10.07.2001 за N 582/5773 ; копії документів, що підтверджують право власності або інше речове право на нерухоме майно, визначених статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пунктом 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 03.03.2004 за N 283/8882, зокрема: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти приймання нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийняті у межах повноважень, визначених законом; у разі продажу об'єкта незавершеного будівництва - копія рішення про відведення земельної ділянки; документ, що підтверджує вартість майна (експертний висновок, акт оцінки майна. Прилюдні торги мають бути проведені спеціалізованою організацією у двомісячний строк з дня одержання заявки державного виконавця на їх проведення. Акт про проведення прилюдних торгів затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби і є підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності.

Таким чином, виходячи з вимог вищенаведених положень закону, державний виконавець в порядку проведення виконавчих дій по підготовці проведення публічних торгів повинен перевірити наявність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, витребувати правовстановлюючі документи та технічну документацію стосовно нерухомого майна.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 29 серпня 2012 року по цивільній справі № 2/0109/1808/2012 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, ОСОБА_2, треті особи - Сімферопольська міська рада, Київський відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, про визнання права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, встановлено, що з фактичних обставин справи вбачається, що державним виконавцем був накладений арешт та в подальшому звернено стягнення на будівлі, які не прийняти до експлуатації, а також за відсутності даних про відведення земельної ділянки для цього будівництва, тобто на самочинне будівництво.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_2 на момент проведення публічних торгів 14.01.2005 року не являвся власником нерухомого майна у виді спірних приміщень. Не надано доказів, які підтверджують його право власності на ці приміщення і в ході розгляду даної справи.

Таким чином, позивачка придбала на публічних торгах не об'єкт нерухомості у виді жилого будинку з господарськими спорудами, а самочинні будови, тобто фактично будівельні матеріали ( ас.14-16).

Вказані обставини не підлягають доказуванню в силу положень ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав -це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання договорів недійсними, має бути встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 3.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 N 74/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 15.12.99 за N 865/4158 (із змінами і доповненнями).

До заявки додаються: копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження також довідка державного виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія акта опису й арешту майна; копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або право користування нерухомим майном; документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копію технічного паспорта на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо); у разі продажу об'єкта незавершеного будівництва державний виконавець додає до заявки також копію рішення про відведення земельної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчої влади і (чи) органу місцевого самоврядування на будівництво; у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідка про розмір частки державної власності у статутному фонді підприємства-боржника та копія повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника; інші необхідні документи, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 N 74/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 15.12.99 за N 865/4158 (із змінами і доповненнями).

Пунктом 3.15. цього Положення встановлено, що під час проведення реєстрації учасник прилюдних торгів отримує вхідний квиток, інформаційну картку та картку учасника прилюдних торгів (із зазначенням на зворотному боці умов проведення прилюдних торгів).

У відповідності до п. 3.16. цього Положення, покупцям до реєстрації надається право ознайомитися з майном, що підлягає реалізації, за його місцезнаходженням.

У пункті 3.9. цього Положення визначено, що якщо реалізації підлягає житловий будинок, квартира, то в інформації додатково зазначаються: розмір житлової та нежитлової площі будинку, квартири; адресу чи місцезнаходження; правовий режим квартири, будинку; обмеження на використання квартири, будинку; відомості про земельну ділянку, на якій розташований будинок (її правовий режим та розмір); матеріали стін квартири, будинку; процент зносу.

Також згідно п. 6.1. Положення, після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. В акті зазначаються: ким, коли і де проводилися прилюдні торги; коротка характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця; сума, внесена переможцем торгів за придбане майно; прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса; дані про правовстановлювальні документи, що підтверджували право власності боржника на майно: назва правовстановлювального документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім'я та по батькові, назви державної нотаріальної контори, нотаріального округу), дата видачі, посвідчення, N за реєстром, орган реєстрації, дата та номер реєстрації.

Як вбачається з наданих суду документів, а також, як вбачається зі змісту рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 29 серпня 2012 року по цивільній справі № 2/0109/1808/2012, яке набрало законної сили, а отже встановлені в ньому обставини не підлягають доказуванню, право власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 13.04.2004 року, реєстровий №228, виданого державним нотаріусом Бережною В.В. Державного нотаріального архіву Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим ( договір купівлі-продажу від 15.10.1980 р., реєстровий №З-Н1869, засвідчений державним нотаріусом Лазарєвою В.В. Першої сімферопольської державної нотаріальної контори.

Те, що фактично на місці знаходження вказаного нерухомого майна розташоване знов збудоване домоволодіння, яке й було продано з прилюдних торгів позивачеві будо відомо ще до того, як вона його придбала, як й те, що земельна ділянка на якій розташоване вказане домоволодіння не відведена ОСОБА_2 у встановленому законом порядку. Отже, позивачка була цілком проінформована про характеристику об'єкту, який вона придбала, а саме не об'єкт нерухомості у виді жилого будинку з господарськими спорудами, а самочинні будови, тобто фактично будівельні матеріали.

Позивач обґрунтовує свої вимоги про визнання прилюдних торгів недійсними положеннями викладеним в ч. 1 ст. 203 ЦК України, але не надав жодного доказу на підтвердження того, що державним виконавцем були допущені порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.

Отже, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав суду належні та допустимі докази, не довів суду їх переконливість, а також не довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову, в тому числі й щодо застосування наслідків недійсного правочину та стягнення моральної шкоди, оскільки вони є похідними від вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

Тому, відповідно до ст.ст.57-60 ЦПК України суд дійшов висновку, що позивачем не було надано доказів того, що його права порушені і підлягають захисту судом у спосіб вказаний в позовній заяві, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог відмовляється.

На підставі ст.ст. 12,15,203, 660, 611, 651, 654, 907, 1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 3,4,10,11,60, 212,213,214,215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ, Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим, третя особа - ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсного правочину та стягнення моральної шкоди, відмовити в повному обсязі.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом 10 днів з дня отримання його копії в Київський районний суд м. Сімферополя.

Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Київський районний суд міста Сімферополя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Тонкоголосюк О. В.