№ 3710132, 22.07.2008, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2008 р.

15:40

Справа № 1/241/08

м. Миколаїв

За позовом: Миколаївська обласна Рада фізкультурно–спортивного товариства “Україна”.

/54029, м. Миколаїв, вул. Спортивна, 17/

До відповідача: Державна податкова інспекція у

Заводському районі м. Миколаєва

/54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-а/

про: скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2008 року № 0002371503/0 про визначення суми податного зобов’язання в сумі 60 504, 05 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2008 року № 0002381503/0 про визначення суми податного зобов’язання в сумі 62 131, 28 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Віштал Л.В., довіреність від 31.01.2008р.

Тимченко Р.Г., голова товариства.

Від відповідача: Усатенко Т.М., довіреність від 10.10.2007р.

Єрошкіна Л.В., довіреність від 28.05.2008р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2008 року № 0002371503/0 про визначення суми податного зобов’язання по податку на землю в сумі 60 504, 05 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2008 року № 0002381503/0 про визначення суми податного зобов’язання по податку на землю в сумі 62 131, 28 грн., мотивуючі свої вимоги тим, що він є закладом фізичної культури та спорту, фінансується з державного та місцевого бюджетів, земельними ділянками, на яких розташовані його об’єкти нерухомості, користуються й інші юридичні особи, право землекористування належним чином не оформлене, податкова заборгованість відсутня (а.с.5-7, 77).

Відповідач позов не визнає з тих підстав, що позивач не є вітчизняним закладом фізичної культури та спорту, що фінансується за рахунок державного бюджету, користується земельною ділянкою, пільга, передбачена статтею 12 Закону України “Про плату за землю” на позивача не поширюється (а.с.37-39).

Дослідивши надані докази, заслухавши доводи представників сторін у судовому засідання, суд

встановив:

01.04.2008 року відповідач здійснив невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності та повноти нарахування земельного податку за 2006 та 2008 роки, про що склав відповідні акти перевірки (а.с.19-21, 23-25).

За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 10.04.2008 року № 0002371503/0 про визначення суми податного зобов’язання по податку на землю в сумі 60 504, 05 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.04.2008 року № 0002381503/0 про визначення суми податного зобов’язання по податку на землю в сумі 62 131, 28 грн., які позивач вважає неправомірними та просить скасувати.

Позовні вимоги є обґрунтованими, виходячи з наступного:

по податковому повідомленню-рішенню від 10.04.2008 року № 0002371503/0 щодо визначення податкового зобов’язання по податку на землю за 2006 рік в сумі 57 622, 91 грн. та застосування штрафної санкція в сумі 2 881, 14 грн.

В акті перевірки від 01.04.2008 року та у запереченнях на позов відповідачем зазначено, що позивач у 2006 році використовував земельні ділянки:

- площею 11 340 кв. м по вул.. Спортивна,17 для обслуговування веслувальної бази;

- площею 24 929 кв. м по вул. Б.бульвар,1в для обслуговування водної станції;

- площею 1 741 кв. м по вул.. Паромний спуск,1а для обслуговування дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з веслування.

Оскільки позивач не є вітчизняним закладом фізичної культури та спорту, то на нього не поширюється пільга, визначена пунктом 4 статті 12 Закону України “Про плату за землю”, тобто він повинен сплачувати податок у повному обсязі, що за 2006 рік складає 57 622, 91 грн.

Суд вважає висновок акту перевірки та доводи позивача помилковими, з огляду на наступне:

приписом пункту 4 статті 12 Закону України “Про плату за землю” в редакції, що була чинною на 2006 рік встановлено, що у 2006 році пільги по платі за землю, застосовуються до бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, закладів фізичної культури та спорту, а також спортивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Надані позивачем докази свідчать, що він є вітчизняним закладом фізичної культури та спорту: про це зазначено в пункті 1.1. Статуту (а.с.27), про це свідчать договори про співробітництво зі спортивними школами, відповідно яких позивач забезпечує спортивні школи спортивним обладнанням, транспортом для поїздок на змагання, фінансує навчально-тренувальні збори та участь в чемпіонатах України та міжнародних змаганнях, організує навчально-тренувальний процес, цілеспрямовано займається підготовкою спортсменів –резерву для збірних команд, тощо(а.с.78-80), Довідка органу статистики, в якій зазначений вид діяльності –інша діяльність у сфері спорту (а.с.81).

Отже, на позивача у 2006 році поширювалась дія пункту 4 статті 12 Закону України “Про плату за землю”, відповідно якої заклади фізичної культури та спорту звільняються від сплати податку за землю.

За таких обставин у відповідача відсутні були підстави для визначення зобов’язання по податку за землю за 2006 рік в сумі 57 622, 91 грн. та застосування штрафної санкція в сумі 2 881, 14 грн. відповідно пункту 17.1.4 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

По податковому повідомленню-рішення від 10.04.2008 року № 0002381503/0 про визначення податного зобов’язання по податку за землю за 2008 рік в сумі 59 172, 65 грн., та застосування штрафної санкції в сумі 2 958, 63 грн.

Пунктом 4 статті 12 Закону України “Про плату за землю”, що є чинним з 01.01.2007 року, встановлено, що звільняються від сплати земельного податку вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як встановлено судом, позивач є вітчизняним закладом фізичної культури та спорту. Разом з тим, надані позивачем та відповідачем докази, пояснення сторін у судовому засіданні свідчать, що позивач не утримується повністю за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів: довідка від 07.02.2008 року Управління державного казначейства у місті Миколаєві (а.с.15) підтверджує факт надання позивачу фінансової допомоги з Державного бюджету України. Отже пільга, передбачена пунктом 4 статті 12 Закону України “Про плату за землю” на позивача не поширюється.

Разом з тим, суд вважає, що зобов’язання по сплаті податку за землю у позивача відсутнє:

Системний аналіз правових норм –статей 2, 5 Закону України “Про плату за землю”, статей 92, 93, 116, 125, 126 Земельного кодексу України дозволяє зробити висновок, що статус землекористувача та обов’язок щодо сплати земельного податку чи орендної плати за землі державної або комунальної власності виникає після набуття права на землю: прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в межах їх повноважень, отримання державного акту на право власності або право постійного користування земельною ділянкою, укладанням договору оренди, встановленням її меж в натурі (на місцевості).

Відповідачем не надано доказів, що позивач є власником чи особою, якій надана земля в постійне користування, тобто є землекористувачем і на нього покладено обов’язок сплати податку за землю: лист Держземінспекції від 22.07.2008 року (а.с.64) свідчить про відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, якими нібито користується позивач.

Позивачем надано договір оренди земельної ділянки площею 24 929 кв. м від 17.05.2004 року, який рішенням Миколаївської міської ради від 17.01.2006 року (а.с.88) був розірваний.

Крім того, земельними ділянками, вказаними в акті перевірки від 01.04.2008 року користуються й інші юридичні особи - Комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи (а.с.9-10), Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з веслування на байдарках та каное (а.с.11).

За таких обставин у відповідача відсутні були підстави для визначення зобов’язання по податку за землю за 2008 рік в сумі 59 172, 65 грн., та застосування штрафної санкція в сумі 2 958, 63 грн. відповідно пункту 17.1.4 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З огляду на вищезазначене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2008 року № 0002371503/0 про визначення суми податного зобов’язання в сумі 60 504, 05 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2008 року № 0002381503/0 про визначення суми податного зобов’язання в сумі 62 131, 28 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Миколаївської обласної Ради фізкультурно-спортивного товариства “Україна” /54029, м. Миколаїв, вул. Спортивна, 17, код ЄДРПОУ 02659269/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.

Суддя

Л.I.Васильєва