Court ruling № 369319, 07.12.2006, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“07” грудня2006 р.                                                                                            №2-491/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Карася О.В.

Костенка М.І.

Усенко Є.А.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання                           Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача:                Бятець Л.В. (дов. від 05.06.2006 р. №4728/7/10-022);

відповідача:           не з’явились

розглянувши касаційну скаргу Томаківського районного споживчого товариства

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 р.

у справі №38/183 (28/72)

за позовом               Томаківського районного споживчого товариства

до                               Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Томаківське районне споживче товариство (далі по тексту – позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Марганецької ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.12.2003 р. №0000032600/3.

27.04.2004 р. Томаківським районним споживчим товариством подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Марганецької ОДПІ від 29.12.2003 р. №0000032600/3 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 141 382,93 грн.

13.07.2004 р. Томаківське районне споживче товариство вдруге подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Марганецької ОДПІ від 29.12.2003 р. №0000032600/3 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 53 182,93 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2005 р. у справі №38/183 (28/72) (суддя Бишевська Н.А.) в задоволенні позовних вимог Томаківського районного споживчого товариства відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 р. частково скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2004 р.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.12.2003 р. №0000032600/3 частково на суму у розмірі 10982,88 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Томаківське районне споживче товариство не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 р. у справі №38/183 (28/72) подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати частково; прийняти нове рішення, яким визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.12.2003 р. №0000032600/3 в частині нарахування 42200,05 грн.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Томаківського районного споживчого товариства підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2003 р. Марганецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032600/3, яким позивачу за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 263 862,93 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 29.12.2003 р. №0000032600/3 прийнято Марганецькою ОДПІ на підставі акту “Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійснені операцій з необорними активами (з основними засобами, нематеріальними активами та довгостроковими фінансовими інвестиціями) Томаківського районного споживчого товариства (код 01746285) за період діяльності з 01.09.2001 р. по 01.03.2003 р.” від 20.06.2003 р. №06/50/11/01746285 (далі по тексту – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відчужено майна на суму у розмірі 3 421 135,39 грн., в т.ч. продано за залишковою вартістю на суму у розмірі 263 862,93 грн. та передано у власність іншим суб’єктам господарської діяльності в якості внесків до їх статутних фондів на суму у розмірі 3 157 272,46 грн.

Відповідно до п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Суди попередніх інстанцій в частині визначення терміну “звичайна ціна” виходили з положень Правил застосування Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, затверджених постановою Верховної Ради України від 27.06.1995 р. №247/95-ВР, а саме з ч. 6 п. 9 цих Правил, відповідно до якої у разі неможливості визначення ціни за таким порядком звичайною вважається ціна, що дорівнює залишковій вартості матеріальних цінностей і нематеріальних активів, які перебувають на балансі платника податку. При цьому, суди виходили з того, що обов’язок доведення необхідності продажу за такою ціною покладено на платника податку.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що виходячи зі змісту п. п. 1.20.1 п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов’язок доведення таких обставин покладено саме на податковий орган.

Так, відповідно до п. п. 1.20.1 п. 1.2 ст. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Порядок визначення “звичайної ціни” встановлено п. 1.20.2 п. 1.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Однак, при розгляді даної справи вищевикладене судами першої та апеляційної інстанцій до уваги не прийнято.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Томаківського районного споживчого товариства на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 р. у справі №38/183 (28/72) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 р. у справі №38/183 (28/72) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)О.В. Карась(підпис)М.І. Костенко(підпис)Є.А. Усенко(підпис)Т.М. ШипулінаЗ оригіналом згідно

Суддя                                                                                   О.А. Сергейчук