Court ruling № 36534594, 13.11.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К-38080/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Прана»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року

у справі № 2а-4742/10/1270

за позовом Приватного підприємства «Прана»

до Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Прана» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 серпня 2009 року № 0000052345.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним рішення ДПІ у м. Красний Луч Луганської області № 0000052345 від 13 серпня 2009 року щодо застосування до ПП «Прана» штрафних (фінансових) санкцій. Скасовано рішення ДПІ у м. Красний Луч Луганської області № 0000052345 від 13 серпня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Прана» судові витрати у сумі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ПП «Прана», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Красний Луч Луганської області була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Прана» з питання своєчасності розрахунків в іноземній валюті з нерезидентом - ТОВ «Заречная» (Російська Федерація) за договорами № 38 від 06 листопада 2008 року, № 39 від 15 грудня 2008 року та № 40 від 24 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт від 31 липня 2009 року № 518/23/31769903.

За висновками акта перевірки, відповідачем були порушені вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні зазначених зовнішньоекономічних договорів.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що на виконання умов зазначених договорів з урахуванням додаткових угод до таких договорів (т.1 арк. справи 48-57) позивач здійснив поставку продукції (вугілля кам'яного), що підтверджується вантажними митними деклараціями (т.1 арк. справи 58-66), 180-денний термін надходження виручки за якими, виходячи з дати оформлення таких вантажних митних декларацій, закінчився, відповідно, 15 червня 2009 року, 23 червня 2009 року, 24 червня 2009 року та 27 червня 2009 року. Разом з цим на вказані дати виручка за поставлену продукцію на валютний рахунок позивача у встановлений законодавством термін не надійшла, з огляду на що органом державної податкової служби була нарахована пеня за кожною вантажною митною декларацією, розрахунок якої наведено у додатку № 2 до акту перевірки (т.1 арк. справи 47).

13 серпня 2009 року ДПІ у м. Красний Луч Луганської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000052345, яким згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» застосувала до ПП «Прана» штрафні (фінансові) санкції у сумі 166234,54 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в мотивувальних частинах рішень Господарського суду Луганської області від 02 серпня 2010 року у справі № 06-5-17/751-14/274, від 02 серпня 2010 року у справі № 06-5-17/747-14/275 та від 02 серпня 2010 року у справі № 06-5-17/749-14/273 (т.1 арк. справ 138-143), якими позовні вимоги ПП «Прана» до ТОВ «Заречная» (Російська Федерація) про стягнення з нерезидента заборгованості за договорами № 38 від 06 листопада 2008 року, № 39 від 15 грудня 2008 року та № 40 від 24 грудня 2008 року були задоволені повністю, було встановлено, що первісно ПП «Прана» звернулось з вказаними позовами до Господарського суду міста Києва (у відповідності до положень пунктів 6.1 вказаних договорів в редакції додаткових угод) 23 червня 2009 року, 24 червня 2009 року та 07 липня 2009 року, з огляду на що пеня не може нараховуватись від вказаних дат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті зупиняється з дати прийняття позову до розгляду Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською Арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України, а не з дати його подання до суду, оскільки процесуальна дія подання позову не тягне за собою обов'язкового наслідку його прийняття до розгляду судом, з урахуванням того, що провадження у справах № 06-5-17/751-14/274, № 06-5-17/747-14/275 та № 06-5-17/749-14/273 були порушені Господарським судом Луганської області лише 22 липня 2010 року (т.1 арк. справи 172-176).

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно з підпунктом 5.1 пункту «б» розділу IV «Арбітражне провадження» Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України провадження у справі порушується поданням належно оформленої позовної заяви до Арбітражного суду.

Днем подання позову до Арбітражного суду вважається день його вручення Арбітражному суду, в разі відправлення поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що дата звернення резидентом із позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), і пеня за їх порушення не сплачується.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції положення вказаних вище правових норм застосовані не були, обставинам справи щодо дати звернення ПП «Прана» до відповідного суду (з урахуванням пунктів 6.1 договорів № 38 від 06 листопада 2008 року, № 39 від 15 грудня 2008 року та № 40 від 24 грудня 2008 року в редакції додаткових угод) з належно оформленими позовними заявами не було надано належної правової оцінки.

При цьому, колегія суддів також не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки з розрахунку пені, який є додатком № 2 до акту перевірки, вбачається, що нарахування пені було здійснено органом державної податкової служби за кожною вантажною митною декларацією, а саме: з 16 червня 2009 року, з 24 червня 2009 року, з 25 червня 2009 року та з 28 червня 2009 року, тоді як суд першої інстанції не перевірив обставин щодо наявності (відсутності) підстав для нарахування пені за період з моменту закінчення строку, визначеного статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», по кожній вантажній митній декларації до дати звернення ПП «Прана» до відповідного суду з належно оформленими позовними заявами.

Згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Прана» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна