Decision № 36019546, 06.12.2013, Vitovka District Court of Mykolaiv Oblast (until 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/1500/13-ц

Провадження № 2/477/776/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

при секретарі Бітюковій С.В.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 (не зявилася), її представника ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3 (не зявилася), її представника ОСОБА_4,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних та моральних збитків,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідачки на свою користь відшкодування майнової шкоди, завданої самовільним захопленням земельної ділянки, в сумі 20628 грн. 00 коп.

Вказувала, що в лютому 2013 року відповідачка незаконно захопила її земельну ділянку, засіявши її ячменем, площею 25 га, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Партизанської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, яка належить їй на праві приватної власності згідно з Державним актом серії МК № 099606 від 19 жовтня 2004 року.

За даним фактом відносно неї була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП.

Посилаючись на положення статей 321, 319, 328 ЦК України та вказуючи, що відповідачка, порушивши її право власності шляхом самовільного захоплення земельної ділянки, завдала їй збитки в сумі 20628 грн., просила їх стягнути на свою користь в повному розмірі.

Під час провадження в справі позивачка збільшила свої вимоги та окрім зазначеного матеріального збитку також просила стягнути і відшкодування морального збитку, завданого самовільним захопленням земельної ділянки в сумі 2000 грн., а також 12750 грн. упущеної вигоди, яку б вона могла отримати при передачі земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_5

В судове засідання позивачка не зявилася, уповноважила представляли в суді свої інтереси представника, яка просила позов повністю задовольнити.

Відповідачка та її представник заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що самовільного захоплення земельної ділянки не було, оскільки вона її використовувала з 2009 року за домовленістю з громадянином ОСОБА_6, який представлявся власником земельної ділянки і є близьким родичем позивачки. А в кінці 2012 року вони уклали письмовий договір, який власниця земельної ділянки зобовязалася зареєструвати. Однак вона цього не зробила, а почала вимагати повернути ділянку після того як вона її вже засіяла ячменем.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та безпосередньо пояснення відповідачки, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з Державним актом серії МК № 099606, виданим 19 жовтня 2004 року Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області, позивачці належить на праві приватної власності земельна ділянка, загальною площею 25 га, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Партизанської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. Ділянка складається з двох частин: ділянка 1 площею 9,3 га, ділянка 2 площею 15,7 га.

З 2009 року цією землею користувалася відповідачка, здійснюючи вирощування сільськогосподарських культур.

Використовуючи земельну ділянку ОСОБА_3 вважала, що вона належить громадянину ОСОБА_6, оскільки він представлявся її власником. В дійсності, як потім зясувалося, він є батьком власниці позивачки в справі.

Даний факт підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також це вбачається з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12013160230000397, що перебувало в провадженні Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївської області за заявою ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачка користувалася земельною ділянкою позивачки без належного на те законного права, тобто без укладеного письмового та зареєстрованого в державному органі договору оренди.

З показів свідків та матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6, передавши ділянку в платне користування відповідачці, діяв від імені власниці та за її згодою, але належних документів про передачу землі в оренду оформлено не було.

Непрямим чином на таку обставину вказує і той факт, що відповідачка користувалася земельною ділянкою з 2009 року, але вимоги до неї предявлені тільки за 2013 рік.

В той же час, це не вказує на те, що не було порушено права власниці земельної ділянки та їй не було завдано збитку, адже в поточному році повних та остаточних домовленостей про користування ділянкою між сторонами узгоджено не було.

Відповідно до ст. 157 ЗК України та роз'яснень, викладених в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Даний збиток повинен бути розрахований комісією місцевої районної державної адміністрації відповідно до Порядку відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року,.

Однак позивачка наполягала на стягненні збитку в сумі 20628 грн., розрахованого Державною інспекцією сільського господарства згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. № 963.

Проте така Методитка до встановлених в судовому засіданні правовідносин не може бути застосовна, оскільки вона підлягає застосуванню виключно за переліком правопорушень, зазначених у її назві, та не регулює питань відшкодування збитків, в тому числі неотриманого доходу, завданого власнику земельної ділянки. Хоча представник позивачки наполягала в судовому засіданні на задоволенні позову та відшкодуванні шкоди саме в межах тих вимог, що були заявлені.

Згідно з розділом 3 Методичних рекомендацій щодо застосування вищезазначеної Методики, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель № 110 від 12.09.2007р., підставами для розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення. Але постанова від 29 травня 2013 року про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП за самовільне зайняття земельної ділянки не набрала законної сили, оскільки оскаржується ОСОБА_3, тому фактично згідно з вимогами ст.ст. 60, 61 ЦПК України позивачкою не представлено доказів щодо правомірності розрахунку завданих збитків в сумі 20628 грн. та як наслідок підстав для його стягнення.

Не можуть бути прийняті судом і посилання представника позивача, що даний збиток був встановлений і під час кримінального провадження, оскільки він був здійснений тим же самим спеціалістом Державної інспекції сільського господарства, а за Методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. № 963.

З цих же підстав суд не може задовольнити вимоги позивачки про стягнення упущеної вигоди в сумі 12750 грн. оскільки такий можливий збиток повинен бути розрахований за Порядком відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, чого зроблено не було.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування матеріального збитку суд не вбачає підстав і для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 130, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, повязаних із самовільним захопленням земельної ділянки в сумі 20628 грн., 00 коп., моральних збитків, завданих самовільним захопленням земельної ділянки та її незаконного використання, в сумі 2000 грн., та упущеної вигоди в сумі 12750 грн. 00 коп. відмовити повністю.

Захід забезпечення позову у виді арешту всього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_3, розташованого за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район,

с. Партизанське, вул. Шевченка, 2, накладеного ухвалою суду від 31 жовтня 2013 року, скасувати.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

В судовому засіданні проголошену вступну та резолютивну частину рішення його повний текст складено 10 грудня 2013 року.

СуддяР.В. Козаченко