Справа № 411/2155/13-к
09.12.2013
№ 1-кп/411/224/2013
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2013 року
Кіровський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Харченко Г.А.
при секретарі Золотарьовій О.В.,
за участю старшого прокурора
прокуратури м. Кіровська ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровську кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, який неповнолітніх дітей не має, не працює, засуджений 20 грудня 2012 р. Кіровським міським судом Луганської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням терміном 1 рік, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 311 ч. 1 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
У один із днів кінця серпня 2012 року, більш точні дату та час встановити не вдалося, ОСОБА_2 придбав у магазині «Мойдодир» м. Кіровська Луганської області літрову пластикову пляшку з соляною кислотою для особистого використання у господарстві, проте знаючи, що соляна кислота є прекурсором та використовується для виготовлення наркотичного засобу «дезоморфін», зберігав її на балконі своєї квартири за адресою: вул. Борисова, 1/12 м. Кіровська Луганської області та влітку 2013 року використовував її для виготовлення дезоморфіну.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, пояснивши суду про обставини вчинення кримінального правопорушення так, як це викладено в матеріалах кримінального провадження.
Оскільки обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і, як встановлено судом, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.
При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст. 317 ч. 1 КК України, оскільки в суді було встановлено, що ОСОБА_2 незаконно зберігав прекурсори з метою їх використання для виготовлення наркотичних засобів.
У суді цивільний позов заявлений не був.
У справі НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області було проведено експертизу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та судово-дактилоскопічну експертизу, загальна сума витрат на проведення яких склала 733 грн. 50 коп. Відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Вказані витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
При призначенні виду та міри покарання суд згідно ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше судимий, не займається суспільно корисною працею.
Пом»якшуючі покарання обвинуваченого обставини щире каяття у скоєному та визнання вини.
Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.
За вироком Кіровського міського суду Луганської області від 20 грудня 2012 року ОСОБА_2 був засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням терміном 1 рік. Отже, суд при визначенні покарання вважає за необхідне застосувати правила ст. 71 КК України та до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати покарання за попереднім вироком суду.
З урахуванням викладених вище обставин та ст. 72 КК України суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ст. 311 ч.1 КК України у вигляді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Питання стосовно речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винним та призначити йому покарання за ст. 311 ч. 1 КК України у вигляді одного року обмеження волі, а на підставі ст. ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати покарання за попереднім вироком суду від 20 грудня 2012 року та остаточно визначити покарання у вигляді трьох років одного місяця позбавлення волі з відбуттям його у кримінально- виконавчій установі закритого типу.
Запобіжний захід ОСОБА_2 змінити з особистого зобов»язання на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно, та утримувати в СІЗО м. Луганська до вступу вироку у законну силу.
Строк покарання обчислювати з 14 години 9 грудня 2013 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у сумі 733 гривні 40 копійок: банк УДК у м. Луганськ ГУДКУ в Луганській області, р/р 31252272210167, МФО 804013, код 25574305, код платежу 25010100.
Речові докази соляну кислоту 2,5 грами та посуд, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Кіровського МВ ГУМВС України Луганської області знищити.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області протягом 30 днів, починаючи з наступного дня після його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровський міський суд, а засудженим у той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя:
The court decision No. 35892702, Holubivka City Court of Luhansk Oblast (until 25.04.2025 - Kirovsk City Court of Luhansk Oblast) was adopted on 09.12.2013. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find useful data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find useful data quickly.
This decision relates to case No. 411/2155/13-к. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: