Court ruling № 3566607, 03.03.2009, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 22-а-9750/09                                    Головуючий суддя суду 1 інстанції Копитова О.С.,

суддя – доповідач Бабенко К.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

03 березня 2009 року                                                                                                                  м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:                                                                                                  Бабенка К.А.,

суддів:                                                                                                                       Зайцева М.П.,

                                                                                                                                   Коваля М.П.,

при секретарі:                                                                                                          Коноваленко Т.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на Постанову Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамікальянс" до Головного управління державного казначейства України у місті Києві, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними Акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, відшкодування 16549,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2007 рокупозов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану Постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Позивача відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період січень місяць 2007 року, за результатами якої складено відповідний Акт № 1433/23-06/33534528 від 12.06.2007 (далі - Акт) (а.с. 39 -51).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97 (далі – Закон № 168/97), та безпідставне заявлення 16549 грн., як суму до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року.

На підставі Акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0004762306/0 від 22.06.2007, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16 549 грн.

Крім того, як зазначено в Акті від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в грудні 2006 року та січні 2007 року Позивачем не підтверджено.

Як вбачається з Акта, підставою для відмови Позивачу у бюджетному відшкодуванні суми податку на додану вартість стало подання ним декларації з податку на прибуток за 2006 рік з нульовими показниками.

А відтак, Відповідач зробив висновок, що Позивач не вів господарської діяльності, а тому і не мав права відносити спірні суми до складу податкового кредиту та на бюджетне відшкодування.

Матеріалами справи встановлено, що Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 100039457 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.08.2005 (а.с. 16).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:

а)         дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б)         дата отримання податкової накладної.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, є наявність податкової накладної , виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З матеріалів справи не вбачається порушення Позивачем вищевикладених норм. В матеріалах справи наявні копії оформлених належним чином податкових накладних (а.с. 112 - 118) на підставі яких Позивач формував податковий кредит.

Крім того, Відповідачем не надано доказів несплати до бюджету контрагентами Позивача сум податку на додану вартість, перерахованих їм у складі вартості придбаного товару або не включення цих сум до податкових зобов’язань за відповідні звітні податкові періоди.

Більш того, відповідно до п.1 ст. 79 Господарського кодексу України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені з метою отримання прибутку.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.ст. З, 42 Господарського кодексу України)

Згідно п.1.1 та п. 2.1 Статуту, Позивач створений в формі товариства з обмеженою відповідальністю з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку.

За результатами підрахунків доходів та витрат згідно декларацій з податку на прибуток підприємства за 2006 рік та за 1-й квартал 2007 року (а.с. 30 – 37), діяльність Позивача мала нульові показники, що не заперечується і самим Відповідачем.

Однак, колегія суддів зазначає, що сам факт безприбуткової діяльності господарського товариства не свідчить про відсутність його господарської діяльності взагалі.

Законом № 168/97 не ставиться в залежність право платника податків на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість від прибутковості чи збитковості його діяльності.

Будь-яких інших доказів щодо безпідставності віднесення Позивачем спірних сум до податкового кредиту матеріали справи не містять.

Крім того, як зазначено в Акті Позивач не відноситься до кола осіб, які відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Отже, підстав для зменшення Позивачу сум бюджетного відшкодування не має.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що ним не виконано.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004762306/0 від 22.06.2007 підлягає визнанню його недійсним.

Згідно частини першої ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, в зв’язку з чим, колегією суддів переглядається рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0004762306/0 від 22.06.2007.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2007 року – без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Ухвалу складено в повному обсязі 10.03.2009.

Головуючий суддя                                                                                                           К.А. Бабенко

Судді:                                                                                                                                М.П. Зайцев

                                                                                                                                          М.П. Коваль