Decision № 35656264, 25.11.2013, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/10939/13-ц

Провадження № 2/522/8172/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Приморський районний суд міста Одеси, у складі:

головуючого - судді Єршової Л.С.

при секретарі - Бондаревій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 2000,00 доларів США та моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 березня 2013 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 2000,00 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на гривню у вказану дату складало 16300,00 грн., на підтвердження чого ОСОБА_2 надала їй розписку, при цьому строк повернення грошей в розписці вказаний не був.

У позові ОСОБА_1 зазначає, що неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з проханням повернути їй борг, але до теперішнього часу кошти так і не отримала, що і стало приводом для звернення до суду.

Також позивачка вважає, що незаконними діями відповідачки їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 5000,00 грн.

Позивачка у судове засідання з`явилась, підтримала свій позов та просила суд його задовольнити.

Відповідачка у судове засідання з'явилась, проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачка не надала до суду доказів того, що вона пред`являла їй вимогу про повернення боргу та доказів спричинення їй моральної шкоди.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 25 березня 2013 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 2000,00 доларів США, що в еквіваленті при перерахуванні на гривню у вказану дату складало 16300,00 грн., на підтвердження чого ОСОБА_2 надала їй розписку, згідно з якою з 20.03.2013 року на 1000 доларів США нараховуються 2% річних. При цьому строк повернення грошей в розписці вказаний не був.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ч. 3 ст. 251 ЦК України строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Позичальник, як передбачено ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Суд враховує, що позивачка не довела коли вперше звернулась до ОСОБА_2 з вимогою про повернення боргу, тому вважає доведеною датою заявлення цієї вимоги дату пред`явлення позову, який був отриманий відповідачкою.

Судом встановлено, що до теперішнього часу ОСОБА_2 борг позивачці не повернула, тому позов ОСОБА_1 в частині стягнення суми позики підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Таким чином, суму боргу, що підлягає стягненню суд перераховує в національну валюту України гривню на день постановлення судом рішення за курсом НБУ (100 доларів США дорівнює 799,3000 гривень), а не на день виконання рішення, як цього просить у позові ОСОБА_1

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд враховує, що позивачкою вимога про стягнення процентів до суду не заявлялась.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час розгляду справи позивачкою не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди.

Враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 64, 84, 169, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) суму боргу у розмірі 15986,00 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість грн. 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 174,34 грн. (сто сімдесят чотири грн. 34 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.С. Єршова

25.11.2013