Court ruling № 35591598, 06.11.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/18912/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012

у справі № 2а-4410/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна С-ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Десна С-ЛТД» (надалі - позивач, ТОВ «Десна С-ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, адміністративний позов ТОВ «Десна С-ЛТД» задоволено повністю: скасовано рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 18.03.2011 № 7/23-35012753/0079 про застосування фінансових санкцій у розмірі 3 400 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено фактичну перевірку ТОВ «Десна-С-ЛТД» з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці».

За наслідками проведеної перевірки 02.03.2011складено акт, у якому зафіксовано, що в приміщенні ТОВ «Десна-С-ЛТД» не розміщено наочну інформацію, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!», що є порушенням ст. 15-2 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» (надалі - Закон України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами»).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 18.03.2011 № 7/23-35012753/0079 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким до позивача застосовано санкції у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що приписами ч. 3 ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» визначено вичерпний перелік закладів, де заборонено куріння, окрім спеціально відведених для цього місць. При цьому суд дійшов висновку, що таке обмеження стосується лише приміщень і закладів, водночас не поширюється на територію, а тому вказав, що оскільки територія ринку у розумінні Закону не є приміщенням, то вимоги ч. 4 ст. 15-2 Закону не можуть бути поширені на знаки про заборону куріння на цій території.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Згідно з ч. 6 ст. 15-2 вказаного Закону, власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

Аналізуючи вказані норми, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що обов'язок розміщувати наочну інформацію, у вигляді графічного знака про заборону куріння та тексту: «Куріння заборонено!», Законом України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» поширюється не лише на власника, а й на орендарів споруд та приміщень. При цьому такий обов'язок стосується не певної території, а конкретного місця чи закладу.

В Акті перевірки зазначено, що графічний знак про заборону куріння відсутній у приміщенні товариства.

Разом з тим, судами встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, розташованої на проспекті Генерала Ватутіна у Дніпровському районі м. Києва. Цільове призначення даної земельної ділянки - реконструкція ринку з малих архітектурних форм під торговельний центр. Малі архітектурні форми не є власністю ТОВ «Десна С-ЛТД».

Беручи до уваги викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що територія товариства (ринку) не є закладом чи місцем у розумінні ч. 4 ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами», та, відповідно, відсутність у позивача обов'язку розміщувати наочну інформацію, у вигляді графічного знака про заборону куріння та тексту: «Куріння заборонено!».

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а висновки судів з даного приводу такими, що ґрунтуються на приписах матеріального та процесуального права.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 у справі № 2а-4410/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.