Court ruling № 3551413, 03.03.2009, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-12706/08                          Головуючий  у  1 інстанції Шабунін С.В.

                     Суддя-доповідач Літвіна Н.М.

УХВАЛА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

03 березня 2009 року                                                                               м. Київ.

               Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                                    Літвіної Н.М.,

Суддів:                                                                               Саприкіної І.В.                                                                                                                      Дурицької О.М.,                  

при секретарі:                                                                   Поліщук І.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 22 листопада 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна вагонна компанія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000242306/0 від 19 квітня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду м. Києва від 22 листопада 2007 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна вагонна компанія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000242306/0 від 19 квітня 2007 року задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19 квітня 2007 року відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня  2006 року по 31 грудня 2006 року, про результати якої складено Акт  № 206/1-23-04-33184917 від  19 квітня 2007 року.

В результаті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог  п.п. 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03 квітня 1997 року, внаслідок чого було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000242306/0 від 19 квітня 2007 року.

Відповідно до  п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (далі Закон), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв`язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна вагонна компанія»та Відкритим акціонерним товариством "Крюковський вагонобудівний завод"укладено договір № 7606/0101155 про виготовлення і поставку позивачу у 2006 році напіввагонів.

Відповідно до п. 5.1 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 18 вересня 2006 року формою оплати є передоплата в розмірі та в строки згідно з графіком, вказаним в специфікації №№ 1, 2, 3, що є невід'ємною частиною даного договору. Проведення оплати здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 07 липня 2006 року платіжним дорученням № 52 від 27 липня 2006 року позивачем було перераховано постачальнику 29 572 800,00 грн., в тому числі 4 928 800,00 грн. податку на додану вартість, в якості попередньої плати за на піввагони.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97 від 03 квітня 1997 року - Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, право на податковий кредит у платника податку виникає з моменту настання однієї з подій перелічених у п. п. 7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону, а не з моменту перерахування сум даного податку до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано достатньо доказів на доведення правомірності свого повідомлення – рішення № 0000242306/0 від 19 квітня 2007 року.

Відповідно до ст.200 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 207 КАСУ, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 22 листопада 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя                                 

                      Судді: