Court ruling № 35260409, 11.11.2013, Centralno-Miskyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа 216/4643/13-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2013 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бутенко М.В.

при секретарі Бердичевській Г.А.,

за участі:

прокурора Сеина Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захісника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 42013040770000059 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, працює, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за місце реєстрації в м.Кривому Розі, вул. Кремлівська, 33/35, раніше не судимий:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 172 ч.2 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

Обинувачений ОСОБА_1 працюючи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМОНТАЖ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31550223), далі по тексту ТОВ «БУДМОНТАЖ-СЕРВІС», на підставі наказу №9 від 09.03.2011 року, здійснюючи загальне керівництво діяльністю підприємства за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Глінки, 40-а і згідно Статуту та посадової інструкції директора ТОВ «БУДМОНТАЖ-СЕРВІС», на нього покладено права та обовязки, серед яких: здійснення оперативного керівництва поточною діяльністю товариства; укладання та підписання від імені товариства господарських та інших договорів (угод, контрактів), виступає розпорядником його коштів; укладання трудових угод з працівниками підприємства та звільнення їх згідно з трудовим законодавством України, вчинив злочин проти трудових прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до положень ст.43 Конституції України кожен має право на працю. Згідно ст.45 Конституції України кожен працюючий має право на відпочинок. Відповідно до норм ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі безробіття, старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.2 Кодексу законів про працю України (далі по тексту КЗпП України) працівники реалізують своє конституційне право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, мають право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, на матеріальну допомогу в разі безробіття. У відповідності зі ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи. Згідно ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором та ін. Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. У відповідності зі ст.48 КЗпП України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві більше п'яти днів, до трудової книжки вносяться відомості про роботу.

ОСОБА_1, на початку березня 2012 року, перебуваючи на території ТОВ «БУДМОНТАЖ-СЕРВІС», розташованого адресою: м. Кривий Ріг, вул. Глінки, 40-а, в період робочого часу вступив в трудові правовідносини в якості роботодавця з найманим працівником ОСОБА_3, тим самим допустивши останню до виконання обов'язків бухгалтера за обопільною згодою щодо умов роботи та оплати праці.

ОСОБА_1, умисно, грубо порушуючи законодавство про працю, а саме ст.ст. 2, 24, 29, 48 КЗпП України прийняв на роботу громадянина ОСОБА_3, яка має малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, не уклавши з останньою трудовий договір, який згідно ст. 21 КЗпП України є підставою для вступу в трудові відносини, також не оформив трудову книжку, яка згідно зі ст. 48 є основним документом про трудову діяльність працівника. Внаслідок чого ОСОБА_1 порушив основні трудові права, передбачені ст. 2 КЗпП України, а саме - працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядок, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством. Крім цього, з одержуваної ОСОБА_3, заробітної плати утримань не робив, внески до пенсійного та соціальних фондів не проводились.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 заявила клопотання про відмову від обвинувачення ОСОБА_1, оскільки вони примирились, матеріальна шкода їй відшкодована у повному розмірі і просить суд закрити провадження по справі.

Обвинувачений ОСОБА_1, підтримав клопотання потерпілої, не заперечував проти закриття кримінального провадження.

Захісник обвинуваченого підтримав клопотання потерпілої та обвинуваченного.

Прокурор не заперечує проти закриття провадження по справі.

Суд, вислухавши потерпілу ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1, захісника, прокурора, та приймаючи до уваги, що стаття 46 КК України визначає підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, а саме особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України, злочин скоєний обвинуваченим є злочином невеликої тяжкості, матеріальна шкода потерпілій відшкодована у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 46 КК України, ст. 284 ч.1 п. 7, 477 КПК України (2012), -

УХВАЛИВ:

Закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 172 ч.2 КК України.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя М.В. Бутенко