Decision № 34639737, 04.11.2013, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.13р. Справа № 904/7442/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Приватної Агрофірми "Полузірська", с. Новорайськ, Бериславський район, Херсонська область;

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД", м. Підгороднє, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 32 381 грн. 81 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Гладка В.О. - представник за дов. № 2401/13-1 від 24.01.2013

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Приватної агрофірми "Полузірська", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" про стягнення 30 545 грн. 72 коп. основної заборгованості, 323 грн. 87 коп. 3 відсотків річних та 1 512 грн. 22 коп. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань згідно договору поставки від 21.03.2013 № 2103/13-7ОШ в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар та відповідачем-2 своїх зобов'язань згідно договору поруки від 05.04.2013 в частині виконання зобов'язань відповідача-2 перед позивачем у строки та на умовах визначених у договорі поруки.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2013 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.10.2013.

03.10.2013 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, а саме про стягнення грошових коштів з відповідача-2. В даній заяві позивач просить суд припинити провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідача-2 заборгованості у розмірі 30 545 грн. 72 коп., трьох відсотків річних у сумі 323 грн. 87 коп. та 1 512 грн. 22 коп. пені. Дана заява прийнята судом до розгляду.

07.10.2013 відповідач-1 надіслав відзив на позовну заяву, в якому частково визнає суму основного боргу, а саме у розмірі 30321 грн. 60 коп. та надає контрозрахунок розміру штрафних санкцій, згідно з яким визнає частково пеню у сумі 1413 грн. 00 коп. та три відсотки річних у сумі 304 грн. 05 коп., вказуючи, що позивачем при здійсненні розрахунку пені та трьох відсотків річних за основу для нарахування була використана сума основного боргу у розмірі 30 545 грн. 72 коп., замість 30 321 грн. 60 коп., та невірно визначений період нарахування, який, з урахуванням умов договору поруки, мав починатися з 14.05.2013, а не з 07.05.2013.

Відповідачі 1,2 у судове засідання не з'явились. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про відправлення ухвал господарського суду (арк. с. 66-72).

Відповідач-2 відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 04.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - позивач, продавець) та Приватною агрофірмою «Полузірська» (далі - відповідач-1, покупець) був укладений договір поставки № 2103/13-7ОШ (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити запасні частини до сільськогосподарської техніки.

Найменування, асортимент, ціна за одиницю товару, ціна певної партії товару і його кількість обумовлюються в погоджених сторонами специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).

Відповідно до додатку № 1 від 21.03.2013 до договору поставки № 2103/13-7ОШ від 21.03.2013, сторони узгодили конкретний асортимент, кількість та ціну товару, який продавець має передати покупцю на загальну суму 37 902 грн. 00 коп. (арк. с. 14).

Пунктом 1.3 договору встановлено, що дата поставки товару, строки його оплати та умови розрахунків за товар визначаються, зокрема, в Графіку оплати та поставки Товару, зазначених у додатках до даного договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з Графіком оплати та поставки товару (арк. с. 15) та пункту 2.5 договору оплата за товар здійснюється покупцем на рахунок продавця банківськими реквізитами зазначеними у договорі, в наступному порядку:

- авансовий платіж у сумі 7580,40 грн. протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку;

- оплата суми договору, що залишилася (остаточна оплата) у сумі 30321,60 грн. протягом 25 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до умов графіку оплати та поставки товару до договору, відповідач 22.03.2013 здійснив авансовий платіж у сумі 7580 грн. 40 коп. згідно банківської довідки (арк. с. 21).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач-1 прийняв товар узгоджений специфікацією до договору на суму 37902 грн. 00 коп., що підтверджується актом приймання-передачі товару від 12.04.2013, підписаним обома сторонами (арк. с. 16).

У зв'язку з нездійсненням відповідачем-1 остаточного розрахунку за поставлений товару у розмірі 30321 грн. 60 коп., позивач надіслав на його адресу претензію від 09.07.2013 № 0907/13-6, в якій вимагав не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання цієї претензії сплатити заборгованість у сумі 30321 грн. 60 коп. (арк. с. 22). Дана претензія була одержана відповідачем-1 16.07.2013, про що свідчить поштове повідомлення про вручення цінного листа (арк. с. 23). Відповідач-1 залишив вищезазначену претензію без відповіді.

Таким чином несплаченою залишається сума поставленого товару у розмірі 30321 грн. 60 коп., яка була визнана відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву (арк. с. 38).

05.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Армада ЛТД" (далі - відповідач-2, поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - кредитор) було укладено договір поруки.

Пунктом 1.1 договору поруки передбачено, що згідно з даним договором поручитель зобов'язаний у повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Приватної Агрофірми "Полузірська" (далі - боржник) за договором поставки № 2103-13-7ОШ від 21.03.2012, який був укладений між кредитором та боржником (основний договір).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за основним договором зі сплати поставленого (але не сплаченого) товару на суму, що дорівнює 37 902 грн. 00 коп., а також за відшкодування кредитору збитків й сплату відповідних штрафних санкцій за основним договвором.

03.10.2013 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, а саме про стягнення грошових коштів з відповідача-2. В даній заяві позивач просить суд припинити провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідача-2 заборгованості у розмірі 30 545 грн. 72 коп., трьох відсотків річних у сумі 323 грн. 87 коп. та 1 512 грн. 22 коп. пені.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позову, на вчинення таких дій, враховуючи, що позивачу відомі правові наслідки відмови від позову та припинення провадження у справі, суд дійшов висновку, що дана відмова не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймає її.

У зв'язку з чим, провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідача-2 суми заборгованості слід припинити.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем-1 не заперечено факт отримання товару за представленим актом приймання-передачі та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 30 321 грн. 60 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував пеню у розмірі 1512 грн. 22 коп. за період з 08.05.2013 по 13.09.2013.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару згідно умов цього договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 1 501 грн. 12 коп., оскільки за основу для нарахування пені позивачем була взята сума основного боргу у розмірі 30 545 грн. 72 коп., тоді як сума основного боргу складає 30 321 грн. 60 коп.

Також, за порушення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних у сумі 323 грн. 87 коп. за період з 08.05.2013 по 13.09.2013.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимоги частково у розмірі 321 грн. 49 коп., оскільки за основу для нарахування трьох відсотків річних позивачем була взята сума основного боргу у розмірі 30 545 грн. 72 коп., тоді як сума основного боргу складає 30 321 грн. 60 коп.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно від розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1 707 грн. 88 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині солідарного стягнення заборгованості з Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД".

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватної агрофірми "Полузірська" (74360, Херсонська обл., Бериславський район, с. Новорайськ, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ 30731348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232765) основний борг у розмірі 30 321 грн. 60 коп. (тридцять тисяч триста двадцять одна грн. 60 коп.), пеню у сумі 1 501 грн. 12 коп. (одна тисяча п'ятсот одна грн. 12 коп.), три відсотка річних у розмірі 321 грн. 49 коп. (триста двадцять одна грн. 49 коп.) та 1 707 грн. 88 коп. (одна тисяча сімсот сім грн. 88 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 07.11.13р.