№ 346116, 06.10.2006, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

06.10.06 Справа№ 2/1136-22/302а

За позовом

Державного управління екології та природніх ресурсів у Вінницькій області, м.Вінниця

до відповідача

ВАТ “Західенерго”, м.Львів

про

Стягнення збитків, нанесених державі у зв’язку з порушенням природоохоронного законодавства в сумі 7060,56 грн.

Суддя Желік М.Б.

Представники :

Від позивача

Дідушка М.С. –доручення №2463 від 28.03.2006 року

Від відповідача

Чорній О.Б.–доручення №31-31 від 03.01.2006 року

СУТЬ СПОРУ :

Державне управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області, м. Вінниця, звернулось із позовом до відкритого акціонерного товариства “Західенерго”, м. Львів, про стягнення збитків, нанесених державі у зв’язку з порушенням природоохоронного законодавства в сумі 7060,56 грн..

08.08.2006 р. господарським суд Львівської області відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 30.08.2006 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 30.08.2006 р.. В судовому засіданні 03.10.2006 р. оголошено перерву до 09.10.2006 року для оголошення постанови.

Представникам сторін роз’яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в ході перевірки встановлено понадлімітне використання структурним підрозділом відповідача підземної води, що порушує ст. 44 Водного кодексу України. Сума збитків навколишньому природному середовищу становить 7060,56 грн.. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив, з мотивів, зазначених у відзиві. Вважає, що методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів не передбачає відповідальності за понадлімітне використання підземних вод. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що Ладижинська ТЕС є структурним підрозділом відповідача без статусу юридичної особи.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування Ладижинської ТЕС №1585 від 05.02.2002 р., додатку до дозволу №1585 на спеціальне водокористування Ладижинської ТЕС ВАТ “Західенерго” від 19.01.2003 р., відповідачу надано дозвіл на спеціальне водокористування, зокрема, забір підземних вод з трьох артсвердловин. Згідно із дозволом, дозволено забір підземної води не більше 51,1 тис. м. куб. на рік або 140 м. куб на добу (одна артсвердловина). Відповідно до додатку до дозволу (дві артезіанські свердловини, одна –розміщена біля ОС, друга –в с. Басаличівка). При цьому, дозволяється водокористування при таких умовах: з кожної свердловини забір води –43,8 тис. м. куб. на рік, або 120 м. куб. на добу. Таким чином, враховуючи, що дозволом передбачено ліміт забору води з кожної свердловини, посилання на ту обставину, що одна із свердловин не працювала, не надає права збільшувати забір води з інших свердловин.

Журналами обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями артсвердловини №1 (вул. Наконечного, 194) та артсвердловини №2 (ОГФС) зафіксовано понадлімітне споживання підземної води, що також підтверджується відповідною звітністю відповідача.

Зазначена обставина була виявлена позивачем в ході перевірки, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на Ладижинській ТЕС ВАТ “Західенерго” №1/38 від 30.03-19.04.2006 р.. Як випливає з стор. 5 акту, понадлімітний забір води з свердловин №№ 1, 2 становить: за 2004 р. –43,8 тис. м. куб.; за 2005 р. –43,8 тис. м. куб., усього –87,8 тис. м. куб.. Зазначена обставина відповідачем не заперечена та підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу, водокористувачі вправі здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Однак, дозволу на використання вод в обсягах, у яких фактично здійснювалось водокористування, відповідачу не надавалось, доказів зворотнього суду не надано.

Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №37 від 18.05.1995 р. “Про затвердження "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" затверджено відповідну методику, згідно із п. 4.1. якої шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. При цьому, згідно із п. 4.2., відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, зокрема, самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування. Враховуючи, що зазначені 87,8 тис. м. куб. води було спожито без дозволу, посилання відповідача на ту обставину, що законодавством не передбачено відповідальності за вчинене ним порушення, не заслуговують на увагу.

З розрахунку вбачається, що розмір збитків, нанесених внаслідок понадлімітного використання підземної води за 2004 –2005 роки становить 7060,56 грн.. Відповідач не надав доказів, які б спростовували правильність нарахування зазначеної суми чи її підставність. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Західенерго” (м. Львів, вул. Козельницька, 15, р/р 26001313413357 у Львівському центральному відділенні ПІБ, МФО 325633, ЄДРПОУ 23269555) на користь місцевого бюджету м. Ладижина, Вінницька область, 24061600, ЄДРПОУ 26176021, банк УДК у Вінницькій області, МФО 802015, р/р 31515903600008) 7060,56 грн..

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Західенерго” (м. Львів, вул. Козельницька, 15, р/р 26001313413357 у Львівському центральному відділенні ПІБ, МФО 325633, ЄДРПОУ 23269555) в дохід держави 3,40 грн. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя Желік М.Б.