Decision № 3443701, 16.05.2008, Livoberezhnyi District Court of Mariupol City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Mariupol City)

Справа № 2-380/08

2008 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2008 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мироненко І.П.,

при секретарі Новіковій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_2 діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку в спільному сумісному майні; зустрічному позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_ 3про визначення порядку користування жилим приміщенням, поділ лицьових рахунків; третя особа: Житлово-комунальне підприємство «Азовжилкомплекс», суд -

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2007 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про припинення права власності на ј частину квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених вимог позивачка ОСОБА_1 вказувала на те, що з 1973 по 2000 роки перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від цього шлюбу мають повнолітню дочку ОСОБА_2 і неповнолітнього онука ОСОБА_3, 1992 року народження. Всі вони проживали у спірній квартирі, яку приватизували у травні 2001 року, набувши право власності у рівних частках, кожний по ј частині.

Після розірвання шлюбу і неможливістю спільного проживання в одній квартирі, вона з дочкою і онуком змушена була виїхати за межі міста Маріуполя. Відповідач в 2001 році уклав шлюб з іншою жінкою і перейшов жити до неї. Він відібрав в них ключі від спірної квартири, і без їх відома і згоди, став здавати її в найом. Отриманні гроші привласнив і не оплачував комунальні послуги. Внаслідок чого утворилися значні заборгованості по оплаті комунальних послуг. ОСОБА_4 вимагав щоб вони з дочкою погашали заборгованість, тому як його частка є незначною і складає ј частину, а їм належить ѕ частини.

В серпні 2007 року відповідач повернувся до спірної квартири разом зі своєю сім'єю і має намір проживати в ній, ігноруючи їх, співвласників, законні інтереси.

Відповідач ОСОБА_4 має на праві власності інше житло спадковий будинок АДРЕСА_2, його дружина також забезпечена житлом. Враховуючи, що його частка у спірній квартирі є незначною і не може бути виділена в натурі, а спільне користування житлом є неможливим, вважають, що припинення права власності на його частку не заподіє суттєвої шкоди інтересам співвласника.

Просили припинити право власності ОСОБА_4 на ј частину квартири АДРЕСА_1, стягнути з них на його користь грошову компенсацію, і визнати за ними право власності на квартиру в цілому.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, діюча від свого імені та в інтересах ОСОБА_2, підтримала заявлені ними вимоги, зустрічний позов ОСОБА_4 не визнала. Пояснила, що має намір повернутися в Маріуполь і проживати в спірній квартирі, у дочки сімейне життя не склалося і вона також може повернутися до України. Частка відповідача у спірній квартирі становить 10,95 кв.м і виділення йому кімнати площею 13,34 кв.м порушить права інших співвласників. Вважає, що твердження ОСОБА_4 щодо спадкового будинку не заслуговують на увагу. Він є власником Ѕ частини жилого будинку, отже забезпечений житлом, а той факт, що там мешкають інші особи значення не має.

Позивачка ОСОБА_2, діюча в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, звернувся до суду із зустрічним позовом про визначення порядку користування жилим приміщенням, поділ лицьових рахунків. В обґрунтування своїх вимог вказував на те, що в 1976 році йому на сім'ю, у тому числі дружину та дочку були надані дві суміжні кімнати, площею 18, 71 та 11,73 кв.м в квартирі АДРЕСА_1. В 1988 році, він як працівник комбінату «Азовсталь», в цій же квартирі отримав і ізольовану кімнату площею 13, 34 кв.м. Таким чином, їх сім'я стала проживати в трикімнатній квартирі.

В грудні 2000 року їх шлюб з ОСОБА_1 було розірвано, а 24травня 2001 року спірна квартира була приватизована на всіх членів сім'ї в рівних частках. 26 травня 2001 року ОСОБА_1 знялася з реєстрації і разом із дочкою та онуком виїхали на постійне місце проживання до Києва, де проживає до цього часу. Дочка з онуком виїхала на постійне місце проживання до Швейцарії.

Він проживає в спірній квартирі з часу вселення, з 1976 року і по цей час, іншого житла не має. Виходячи з розміру житлової площі квартири, його частка становить 10,95 кв.м, що на 2,39 кв.м менш площі ізольованої кімнати, а отже його частка не незначною.

Йому дійсно на праві власності на підставі свідоцтва про спадщину від 1995 року належить Ѕ частина жилого будинку АДРЕСА_1. Однак, він в цьому будинку з 1976 року не проживав. Будинок має жилу площу 40 кв.м, в ньому разом зі своїми сім'ями проживають двоє синів його сестри, якій належала друга Ѕ частина. Його вселення в цей будинок разом зі своєю сім'єю є неможливим.

Просив у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, відмовити. Визначити порядок користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1, виділити йому у користування ізольовану кімнату площею 13, 34 кв.м, а відповідачам суміжні кімнати площею 18, 71 та 11,73 кв.м, підсобні приміщення залишити у спірному користуванні. Зобов'язати житловий орган поділити лицьові рахунки відповідно до встановленого порядку користування жилим приміщенням.

Представник третьої особи ЖКП «Азовжилкомплекс» в судове засідання не з'явився, суду надана заява про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши наданні докази, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено матеріалами справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4,ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 травня 2001 року.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, подружжя ОСОБА_4 розірвали шлюб 05 грудня 2000 року, про що Орджонікідзевським відділом РАЦС міста Маріуполя зроблений актовий запис № 583.

Згідно свідоцтва про одруження, ОСОБА_1 17 лютого 2001 року уклала шлюб з ОСОБА_5, про що відділом РАЦС Залізничного районного управління юстиції у місті Києві зроблений актовий запис № 91, дружині присвоєне прізвище ОСОБА_1.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі батьки зазначені батько ОСОБА_4, мати ОСОБА_2.

За даними паспорту громадянина України ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_2 на підставі реєстрації шлюбу 12 січня 2001 року з громадянином ОСОБА_6.

За даними лицьового рахунку в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, дочка ОСОБА_2, онук ОСОБА_3 Дружина ОСОБА_1 знята з реєстрації за даною адресою 26 травня 2001 року.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

З технічного паспорту вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат загальною площею 65,7 кв.м, жилою площею 43,78 кв.м.

Сторонами в судовому засіданні не оспорювався той факт, що їх частки у праві власності на спірну квартиру є рівними, отже по ј частині.

За висновками судової будівельно-технічної експертизи виділити в натурі ј частину, з утворенням двох квартир, які відповідали би вимогам діючих будівельних норм, не уявляється можливим.

Згідно довідки БТІ, будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про спадщину від 27 вересня 1995 року належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_7.

Як вбачається з технічного плану будинок АДРЕСА_1 загальною площею 65,6 кв.м, складається з чотирьох суміжних жилих кімнат загальною площею 40 кв.м. Будинок в натурі не поділений.

За даними дільничного інспектора в будинку АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_8, 1976 року народження; ОСОБА_9, 1987 року народження, які згідно домової книги зареєстровані за даною адресою у якості членів сім'ї. Крім того, за даною адресою проживають ОСОБА_10, 1985 року народження; ОСОБА_11, 2002 року народження, ОСОБА_12, 2004 року народження.

Відповідач ОСОБА_4 категорично заперечував той факт, що змінював місце проживання і не проживав у спірній квартирі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що є сусідом сторін. ОСОБА_4 постійно проживав і проживає в спірній квартирі, квартирантів він там не бачив.

Сторона позивача будь-яких доказів на спростування цих обставини суду не надала.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість припинення права власності ОСОБА_4 на ј частину в квартирі АДРЕСА_1, оскільки ця частка не є незначною, спірна квартира є його постійним місцем проживання.

Той факт, що ОСОБА_4 на праві власності належить Ѕ частина жилого будинку АДРЕСА_1 не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки за своїми технічними характеристиками для проживання двох окремих сімей, потребує значних переобладнань.

За таких підстав, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_4 на ј частину квартири АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Грошові кошти в сумі 73 210 гривен, що знаходяться на депозитному рахунку Державної судової адміністрації Донецької області повернути ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 364 ЦК України та  роз'яснень, викладених у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 “Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”, у разі неможливості поділу в натурі жилого будинку (квартири), що знаходиться у спільній власності, суд може за відповідним позовом установити порядок користування сторонами цією частиною, при якому відособленні приміщення передаються їм у користування відповідно до частки кожної з них у праві власності, а інші приміщення і будівлі залишаються у спільному користуванні.

За таких підстав, виділення у користування ОСОБА_4 ізольованої жилої кімнати площею 13,34 кв.м має незначний (по 0,80 кв.м на кожного з інших співвласників) відступ від їх часток у цій квартирі. Однак це не суперечить вимогам закону і не порушує прав інших співвласників, яким має бути виділені дві кімнати жилою площею 18,71 та 11,73 кв.м. Підсобні приміщення, коридор, ванну кімнату, туалет, кухню залишити у спільному користуванні сторін.

Виділені сторонам жилі кімнати відповідають вимогам ст. 63 ЖК України і можуть бути предметом окремого договору найму.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе зобов'язати ЖКП «Азовжилкомплекс» поділити лицьовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до порядку користування житловим приміщенням.

На підставі ст. ст. 317, 319, 364, 365 ЦК України,п.6 Постанови верховного Суду України № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок», п.14 Постанови Пленуму верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст. ст. 63, 104 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку в спільному сумісному майні, відмовити.

Грошові кошти в сумі 73 210 (сімдесят три тисячі двісті десять) гривен, що знаходяться на депозитному рахунку Державної судової адміністрації Донецької області № 37317004001000 код 26288796 УДК у Донецькій області 834016, повернути ОСОБА_1.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3про визначення порядку користування жилим приміщенням, поділ лицьових рахунків, задовольнити.

Виділити у користування ОСОБА_4 ізольовану кімнату жилою площею 13,34 кв.м в квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, виділити у користування у цій же квартирі кімнати жилою площею 18,71 кв.м та 11,73 кв.м.

Підсобні приміщення, коридор, ванну кімнату, туалет, кухню залишити у спільному користуванні сторін.

Зобов'язати Житлово-комунальне підприємство «Азовжилкомплекс» поділити лицьовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до порядку користування житловим приміщенням.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя ______