Decision № 34189869, 15.10.2013, Suvorovskyi District Court of Kherson City

Справа №668/8391/13-ц

Пров. №2/668/2546/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 року м.Херсон

Суворовський районний суд м.Херсона у складі:

головуючого суддіКузьміної О.І.,

при секретарі Катюха Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом в якому просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 15.12.2011 року між нею та відповідачем ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 3-2018, посилаючись на те, що при укладенні вказаного договору в нотаріальній конторі нотаріус їй пояснила, що вона повинна підписати договір, при цьому нічого не розяснювала і не зясувала її дійсні наміри, так само, як і не знайомила з текстом договору, що при укладенні з відповідачем ОСОБА_2 вказаного договору, в силу свого похилого віку, вадів зору й юридичної необізнаності, помилилася щодо природи цього договору, прав та обовязків сторін, що має істотне значення, вважала, що уклала договір довічного утримання, оскільки ОСОБА_2, відповідач по справі, обіцяв її довічно доглядати, забезпечувати продуктами харчування, оплачувати лікування, сплачувати комунальні послуги, здійснювати ремонти квартири, що вона буде довічно проживати в належній їй квартирі, і тільки на цих умовах вона погодилася укласти договір, у звязку з чим даний договір дарування є недійсним та вчинений під впливом помилки, та просила витребувати на її користь квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_3, якою відповідач ОСОБА_2 в наступному розпорядився шляхом відчуження, подарувавши її своєму сину ОСОБА_3, посилаючись на невизнання її права власності на цю квартиру та можливість згідно діючого законодавства витребувати квартиру від відповідача ОСОБА_3 як добросовісного набувача.

В судовому засіданні позивач та її представники підтримали заявлені позивачем вимоги за підставами вказаними у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позивача не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність позивача наявності у неї права власності на вказану квартиру, фактично між ним та позивачем було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, на даний час квартира АДРЕСА_1 переобладнана та позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідач ОСОБА_3 в призначений час в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори в призначений час в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, свідків ОСОБА_6 й ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України, сторони зобовязані надати докази та довести ті обставини, які обґрунтовують їх вимоги і заперечення та мають значення для справи, крім тих, які визнаються сторонами, є загальновідомими та встановлені рішенням суду.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1, була ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2001 року.

15.12.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування вказаної квартири АДРЕСА_1, згідно з яким вказана квартира була передана ОСОБА_1 в дар ОСОБА_2

Після чого 30.03.2012 року між ОСОБА_2 з ОСОБА_3 укладено договір дарування вказаної квартири АДРЕСА_1, згідно з яким вказана квартира була передана ОСОБА_2 в дар ОСОБА_3

Крім того, в квартирі АДРЕСА_1 постійно проживає та зареєстрована позивач по справі ОСОБА_1

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються, а правовідносини які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч.3,ч.5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має буди вільним і відповідати його волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ст. 229 ЦК України, правочин, укладений особою, яка помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, може бути визнаний судом недійсним.

Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 року (з наступними змінами), під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною субєкта предмета або інших важливих умов угоди, яке вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якої за обставинами справи можливо вважати, що угода не була б укладена.

Як встановлено в судовому засіданні, з пояснень позивача та її представників, свідків ОСОБА_6 й ОСОБА_7, та матеріалів справи, вбачається відсутність намірів позивача подарувати квартиру - відповідачу ОСОБА_2, в силу свого похилого віку, вадів зору й юридичної необізнаності, при укладенні з відповідачем ОСОБА_2 вказаного договору дарування позивач, у якої не має іншого житла, помилилася щодо природи цього договору, прав та обовязків сторін, що має істотне значення, вважала, що уклала договір довічного утримання, вона мала на меті те, що залишиться довічно проживати у своїй квартирі, а також, те, що відповідач ОСОБА_2 та його дружина будуть за нею довічно доглядати, забезпечувати продуктами харчування, оплачувати лікування, утримувати її квартиру - сплачувати комунальні послуги та здійснювати ремонті роботи й тільки на цих умовах вона погодилася укласти договір.

За таких обставин, вимоги позивача в частині визнання договору дарування недійсним в силу ст.ст. 203, 229 ЦК України, є законними та обґрунтованими й підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено відсутність намірів позивача подарувати квартиру АДРЕСА_1 - відповідачу ОСОБА_2 й підстав для відмови у їх задоволенні суд не вбачає. З цих підстав в силу ст. 388 ЦК України підлягають задоволенню вимоги позивача в частині витребування з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 на її користь вказаної квартири, оскільки порушується конституційне право позивача на житло.

Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо відсутності у позивача права власності на квартиру АДРЕСА_1 на момент укладення оспорюваного договору дарування, що між ним та позивачем фактично було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири та на даний час квартира АДРЕСА_1 переобладнана не можуть бути прийняті судом до уваги як такі, що спростовані встановленими в судовому засіданні обставинами й відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цього.

Крім того, суд вважає, що позивач звернулась до суду з вимогою про захист свого порушеного права в межах строку встановленого законом.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 203, 215, 229, 256, 257, 330, 388 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 68, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 15.12.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 3-2018.

Витребувати з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Суворовський районний суд м.Херсона.

СуддяОСОБА_8