Decision № 34026421, 01.10.2013, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13711/13 01.10.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп"про стягнення 5 238,78 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Шкуропат Г.В. (дов. № ГО-12/271 від 20.12.2012 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01 жовтня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 238,78 грн., а також просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13711/13, слухання справи призначено на 13.09.2013 року.

06.08.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2013 року.

У судовому засіданні 13.09.2013 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2013 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подане позивачем 13.09.2013 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 01.10.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 01.10.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2013 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судове засідання 01.10.2013 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02160, м. Київ, вул. Каунаська, будинок 17, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2011 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик) та Сверков Ю.Е. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 №113062, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Сузукі", державний номер АН 0951 ВТ.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2012 року у м. Донецьк по вул. Первомайська, 24 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Сузукі", державний номер АН 0951 ВТ та автомобіля марки "Тойота", державний номер АН 4297 ЕІ, яким керував Виноградський О.В.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Тойота", державний номер АН 4297 ЕІ правил дорожнього руху України, останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 14.08.2012 року.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Тойота", державний номер АН 4297 ЕІ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5028163 від 20.03.2012 року.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "Сузукі", державний номер АН 0951 ВТ отримав механічні пошкодження.

23.07.2012 року позивач, виходячи із рахунку - фактури № 69 від 16.07.2012 року та акту виконаних робіт № 64 від 25.09.2012 року складеного Фізичною особою підприємцем Хижняк В.Н. та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 5 238,78 грн., про що склав страховий акт № 196950/38/2012 від 23.07.2012 року.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 №113062 від 23.12.2011 року, страхове відшкодування позивачем було сплачено Хижняк В.М. в розмірі 5 238,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 45597 від 25.07.2012 року призначення платежу страхове відшкодування згідно договору ДТЗ 113062 від 23.12.2011 р. та рахунку № 69 від 16.07.2012 р. за ремонт т/з Suzuki Grand Vitara АН 0951 ВТ (належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи).

Зважаючи на вищенаведене, 31.08.2012 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою за вих. № ГО502/8657.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача, який передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АВ/5028163 від 20.03.2012 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 5 238,78 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Тойота", державний номер АН 4297 ЕІ, яким керувала керував Виноградський О.В., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Сузукі", державний номер АН 0951 ВТ.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "Тойота", державний номер АН 4297 ЕІ, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 14.08.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Тойота", державний номер АН 4297 ЕІ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5028163 від 20.03.2012 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 500, 00 грн., строк дії полісу з 20.03.2012 року до 19.03.2013 року.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Сузукі", державний номер АН 0951 ВТ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5028163 від 20.03.2012 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 №113062 від 23.12.2011 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5028163 від 20.03.2012 року у розмірі 500,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування становитиме: 5 238,78 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) - 500,00 грн. (сума франшизи) = 4 738, 78 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 4 738, 78 грн.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, будинок 17, код ЄДРПОУ 31158052) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 65, код ЄДРПОУ 30115243) 4 738 (чотири тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 78 коп. страхового відшкодування, 1 556 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 29 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2013 року

Суддя С.В. Стасюк