Decision № 33975669, 01.10.2013, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2013 р. Справа № 914/3260/13

За позовом: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

До відповідача: Приватного підприємства «Мірт», м. Львів

Про зобов'язання до вчинення дій

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Білецька Т.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Суть спору: подано позов Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради до відповідача Приватного підприємства «Мірт» про зобов'язання до вчинення дій.

В судовому засіданні 10.09.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено з підстав а мотивів викладених в ухвалі суду від 10.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 01.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

28.09.2012 року між Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради (Поклажодавець) та Приватним підприємством «Мірт» (Зберігач) було укладено договір №1/1 на зберігання піску.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу на зберігання матеріал, а саме пісок у кількості 624 мі, загальною вартістю 49 920,00 грн.

25.02.2013 року та 05.07.2013 року позивач звертався до відповідача про повернення матеріалу (піску) в кількості 624 мі, однак матеріал не був повернутий, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовною заявою.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №1/1 Галицька районна адміністрація ЛМР передала ПП «Мірт» матеріал, а саме пісок у кількості 624 мі, загальною вартістю 49 920,00 грн., що підтверджується атом приймання передачі №2, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін.

Відповідно до п.2.1.4 Договору Зберігач зобов'язаний повернути матеріал Поклажедавцеві за першою вимогою останнього.

25.02.2013 року та 05.07.2013 року позивач звертався до відповідача про повернення матеріалу (піску) в кількості 624 мі, однак станом на день розгляду справи матеріал не був повернутий Галицькій районні адміністрації.

Згідно ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажодавцем)., і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.1 ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Пунктом 2.6 Договору зберігання передбачено, що поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення всього або частини матеріалу, який знаходиться на зберіганні (всього або частини). Факт повернення оформляється актом приймання-передачі, в якому зазначається кількість поверненого матеріалу.

Враховуючи те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення піску в кількості 624 мі, однак відповідач своїх договірних зобов'язань щодо повернення матеріалу згідно умов договору не виконав, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів повернення матеріалу суду не представив, а також інших доказів які б спростовували позовні вимоги не подав.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст.. 49 ШПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Зобов'язати Приватне підприємство «Мірт» (79035, м. Львів, вул. Дністерська, 16, код ЄДРПОУ 22396799) повернути Галицькій районні адміністрації Львівської міської ради (79000, м. Львів, вул. Ф.Ліста, 1, код ЄДРПОУ 20847537) матеріал (пісок) в кількості 624 мі відповідно до умов договору на зберігання піску « 1/1 від 28.09.2012 року.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Мірт» (79035, м. Львів, вул. Дністерська, 16, код ЄДРПОУ 22396799) на користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (79000, м. Львів, вул. Ф.Ліста, 1, код ЄДРПОУ 20847537) - 1 147,00 грн. - судового збору.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.10.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.