УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/25/12-ц Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І.
Категорія 42 Доповідач Борисюк Р. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Коломієць О.С., Матюшенка І.В.
з участю секретаря
судового засідання Кузьмінської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_3 до Житомирської міської ради, КВЖРЕП №3 про визнання права на житло та за зустрічним позовом виконавчого комітету Житомирської міської ради до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 березня 2013 року, -
встановила:
У липні 2008 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулася з позовом про визнання права на житло.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 14 березня 2013 року позовну заяву залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилається на те, що в судові засідання вона з'являлася, але вони не відбувалися у зв'язку з відсутністю сторін. А тому така ухвала є незаконною та необґрунтованою, що порушує принцип законності, а також ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України суд виходив з того, що позивачка будучи повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи 18.01.2013 року в судове засідання не з'явилися, а 19.02.2013 року не з'явилася в судове засідання повторно, заяви про можливість розгляду справи у її відсутність не подала. А тому вважав, що слід залишити позов без розгляду.
Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України суд своєю ухвалою залишає заяву без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Із роз'яснень, що містяться в п.33 постанови №2 Пленуму ВС України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" слідує, що суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2008 року за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 було відкрито провадження по справі (а.с.1 том 1). Розгляд справи по суті неодноразово відкладався із різних причин.
18.01.2013 року позивачка в судове засідання не з'явилася, але подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що в порядку окремого провадження слухається інша справа про визнання ОСОБА_3 обмежено дієздатною.
У зв'язку з цим в судовому засідання було продовжено перерву до 19.02.2013 року.
У зазначений день позивачка повторно не з'явилася в судове засідання. У той же час, в матеріалах справи відсутні відомості про її належне повідомлення про слухання справи вказаного дня. та позивачка повторно не з'явилася в судове засідання.
Отже, висновок суду першої інстанції про повторність неявки у судове засідання позивачки не ґрунтується на положеннях п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки посилання на те, що позивачка була належним чином повідомлена про слухання справи 19.02.2013 року є безпідставними.
Таким чином, залишаючи позов без розгляду, судом фактично не встановлено причини неявки позивачки в судові засідання та не перевірено чи наявні у вказаної особи поважні причини нез'явлення до суду.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що справа знаходиться на розгляді суду з вересня 2008 року, на час вирішення питання про залишення позову без розгляду вже були порушені визначені ЦПК України строки розгляду справи; у порушення вимог ч.2 ст.157 ЦПК України обов'язкова у такому разі ухвала про продовження розгляду справи судом не постановлялася.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
За наведених обставин залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України не можливо визнати правильним. А тому відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 311, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 березня 2013 року скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді
The court decision No. 33950026, Zhytomyr Regional Court of Appeal was adopted on 03.10.2013. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key information quickly.
This decision relates to case No. 296/25/12-ц. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: