Court ruling № 33913941, 19.09.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2013 р. м. Київ К-35888/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010

у справі № 2а-491/09/1570

за позовом Дочірнього підприємства „Торговий дім „Пальміра" компанії

„Палма Груп С.А."

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „Торговий дім „Пальміра" компанії „Палма Груп С.А." звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0011722310/0 від 13.11.2008, № 0011722310/1 від 11.12.2008.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0011722310/0 від 13.11.2008, № 0011722310/1 від 11.12.2008, якими визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 3005412 грн.; № 0011732310/0 від 13.11.2008, № 0011732310/1 від 11.12.2008, якими визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 59402 грн.; № 0036391701/0 від 14.11.2008, № 0036391701/1 від 11.12.2008, якими визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 121095 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2008, іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2008 та валютного законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2008 та складено акт №11647/23-1/25422297 від 13.11.2008.

За результатами перевірки 13.11.2008 Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0011722310/0 від 13.11.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 3005412 грн.; №0011732310/0 від 13.11.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 59402 грн.; №0011742310/0 від 13.11.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 510 грн.

Відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0036391701/0 від 14.11.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 121095 грн.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення №0011722310/0, №0011732310/0, №0011742310/0 від 13.11.2008 та №0036391701/0 від 14.11.2008 скарги позивача залишено без задоволення, а зазначені податкові повідомлення-рішення без змін.

Відповідачем за результатами розгляду скарги прийняті податкові повідомлення-рішення: №0011722310/1 від 11.12.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 3005412 грн.; №0011732310/1 від 11.12.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 59402 грн.; №0011742310/1 від 11.12.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 510 грн.; №0036391701/1 від 11.12.2008, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 121095 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1721449 грн.; п. 4.1. ст. 4, п. 6.1. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість на загальну суму 39601 грн.; пп. 4.1.2, пп. 4.1.4, пп. 4.1.7 п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами", несвоєчасно подано податкові декларації з податку на додану вартість за три податкових періоди березень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року; пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, п. 8.1.4 ст. 8, п. 17.2. ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 40365 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договори про надання інформаційних, консультаційних, маркетингових, бухгалтерських послуг та послуг аудиту; послуг з вивчення суспільної думки, консультування по питанням комерційної діяльності та управління, дослідження кон'юнктури ринку, обробки даних, а також послуг щодо збору заявок на поставку товарів народного споживання, соціального опитування та обслуговування населення, підбору та забезпечення персоналом, укладені позивачем з фізичними особами-підприємцями належним чином виконанні.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій підприємства його контрагентами: акти здачі-прийому виконаних робіт на загальну суму 3687791 грн.

Зазначені витрати по оплаті вказаних послуг здійсненні позивачем у зв'язку з організацією, веденням виробництва та продажем продукції.

Позивачем на підтвердження отримання бухгалтерських та інформаційних послуг, на думку суду, відповідають вимогам встановленим ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних документів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 у справі № 2а-491/09/1570 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 у справі № 2а-491/09/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Н.Є. Маринчак О.І. Степашко