Court ruling № 33872204, 16.07.2013, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/10513/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Ужгородський міський відділ Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області про визнання права власності,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Ужгородський міський відділ Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області про визнання права власності.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2013 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху у зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України, з зазначенням недоліків, які позивачу слід усунути, для цього був встановлений термін та роз'яснені наслідки невиконання ухвали судді.

10.07.2013 року представник позивача (адвокат ОСОБА_3) отримав вищевказану ухвалу без руху від 21.06.2013 р. «наручно», що підтверджується записом на довідковому листі до справи (про вчинення дій по справі) натомість станом на 16.07.2013 р. недоліки зазначені в ухвалі без руху усунуті не були.

Так, Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти' Франції від 16.12.1992 р.).

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства»від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України строк для усунення недоліків, не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач у встановлений термін в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув недоліки, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачеві.

У зв'язку з наведеним, повернення заяви відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків заявник має право повторно звернутися до суду з вказаним позовом.

Керуючись ст. 79, 81, 121 ЦПК Україні, суддя, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Ужгородський міський відділ Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області про визнання права власності - вважати неподаною та повернути позивачам.

Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області, через Ужгородський міськрайонний суд. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.