Court ruling № 33659427, 19.09.2013, Court of Appeals of the Autonomous Republic of Crimea (Simferopol City)

№ справа:124/5129/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Іванов Сергій Сергійович № провадження:11-кп/190/616/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Мельник Т. О. ________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Рижової І.В., Суддів -Мельник Т.О., Балахонова Б.Л., при секретарі - Іоновій С.Я., за участю прокурора - Аметової Д.С., захисника обвинуваченого ОСОБА_7, ОСОБА_8 розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальне провадження №11-кп/190/616/13 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 липня 2013 року та апеляційною скаргою прокурора Удута І.М. на ухвалу Центрального районного суду м.Сімферополя від 21.08.2013 р. щодо відмови у задоволенні заяви прокурора про усунення описки в резолютивній частині вищевказаного вироку, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополя АР Крим, громадянина України, несудимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ч.1 ст.286 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь Кримського Республіканського закладу «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка» матеріальну шкоду в сумі 2094,3 грн., на користь міської клінічної лікарні № 6 швидкої медичної допомоги - 2094,3 грн., на користь потерпілого ОСОБА_9 - 30000 грн. у рахунок моральної шкоди, а також судові витрати - 978,88 грн.

Вирішено питання з речовими доказами.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_8 засуджено за те, що він 12.03.2013р. приблизно о 21 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним мопедом «Honda Pal AF 17» без номерного знаку, рухався по вул. Адалет у напрямку вул. 60 років Жовтня у місті Сімферополі. На шляху прямування був неуважний, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою і її зміною, в районі будинку № 6 не відреагував на вимогу працівника ДАІ про зупинку транспортного засобу, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості керованого ним мопеду аж до його зупинки, у результаті чого допустив наїзд на працівника ДАІ ОСОБА_9 при виникненні небезпеки для руху, який находився біля зупиненого транспортного засобу та здійснював перевірку документів.

Вказані дії водія мопеду ОСОБА_8 знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, які настали, а саме, потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров'я.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п. 2.9 (а) і 12.3 Правил дорожнього руху України.

У апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок скасувати у частині додаткового покарання, пов'язаного з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. На думку апелянта, суд не прийняв до уваги те, що професія, яку він отримає по закінченню Харківського Національного автодорожнього університету, пов'язана з роботою на транспорті, та саме наявність прав сприяє реалізації отриманої освіти, а також дозволить скоріше відшкодувати шкоду потерпілому.

Обвинувачений вважає, що суд не врахував наявність у нього батьків - інвалідів 3 групи по слуху і те, що значну частину побутових питань, відпочинку, роботи батьків він допомагає вирішувати шляхом перевезення їх на автомобілі, який є у сім'ї.

Крім того, ОСОБА_8 посилається на те, що суд не прийняв до уваги стан здоров'я його нареченої, яка після дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження та потребує його допомоги по пересуванню, яку він надає, використовуючи транспортний засіб.

У апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та виключити помилкове формулювання у резолютивній частину вироку «Термін відбуття основного покарання у вигляді обмеження волі обчислювати з моменту оголошення вироку».

Посилається, що у резолютивній частині вироку зазначено «… в силу ст. 75 КК України звільнити від відбуття основного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням …», через абзац вказано: «Термін відбуття основного покарання у вигляді обмеження волі обчислювати з моменту оголошення вироку», тобто суд допустив у резолютивній частині вироку істотні протиріччя, що призводить до неправильного сприйняття рішення суду.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які просили змінити вирок у частині призначеного покарання та підтримали апеляційні вимоги обвинувачення, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає .

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна правова оцінка. Його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, що не оспорюється у апеляційних скаргах.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував повною мірою характер і ступінь суспільної небезпеки неумисного злочину невеликої тяжкості проти безпеки дорожнього руху, а також наслідки злочину, які спричинили потерпілому - працівнику ДАІ при виконанні їм своїх службових обов'язків тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, особу обвинуваченого, який частково відшкодував потерпілому шкоду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштований, проживає разом з батьками, які з дитинства є інвалідами по слуху, обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття у скоєному, обставину, яка обтяжує покарання, - скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння. Таким чином суд врахував усі обставини, на які посилається обвинувачений у своїй апеляційній скарзі.

Посилання обвинуваченого на те, що суд першої інстанції не врахував стан здоров'я його нареченої, не можуть враховуватися у якості обставини, які пом'якшують покарання, оскільки у матеріалах кримінальної справи відсутні документи, які підтверджують вказані обставини, крім того, це суттєво не знижує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_8 злочину.

Також слід зазначити, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини ОСОБА_8 у результаті недотримання ним Правил дорожнього руху України, що свідчить про неналежне знання водієм вказаних Правил, більш того, ставить під загрозу життя людей, що оточують його, і його власне, тобто управління автомобілем даною особою несе загрозу суспільній безпеці.

За таких обставинах, оскільки повернення вилученого посвідчення водія транспортного засобу здійснюється після успішної здачі іспитів для отримання права керування в Державній автомобільній інспекції, суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, при цьому покарання було призначене в межах санкції ч. 1 ст.286 КК України з урахуванням всіх обставин справи і даних про особу обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у вигляді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки воно є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження нових злочинів і відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для скасування вироку у частині призначення додаткового покарання колегія суддів не вбачає.

Прохання захисту про зниження строку позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами не може бути взято до уваги апеляційним судом з тих підстав, що питання про це у апеляційній скарзі не ставилось, зміни до апеляції не вносились.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про скасування ухвали Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.08.2013 р. щодо відмови у задоволенні заяви прокурора про усунення описки у резолютивній частині вищевказаного вироку та приходить до висновку про необхідність зміни резолютивної частини вироку, оскільки згідно вироку, суд першої інстанції на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_8 від відбуття основного покарання з випробування, тому посилання суду на момент обчислювання терміну відбуття основного покарання є недоречним.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Удута І.М. задовольнити, ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.08.2013 р. щодо відмови в задоволенні заяви прокурора про усунення описки у резолютивній частині вироку Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 липня 2013 року відносно ОСОБА_8 скасувати.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 липня 2013 року відносно ОСОБА_8 змінити.

Виключити з резолютивної частини зазначеного вироку вказівку суду першої інстанції: «Термін відбуття основного покарання у вигляді обмеження волі обчислювати з моменту оголошення вироку».

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді

І.В. Рижова Т.О.Мельник Б.Л.Балахонов