Decision № 33635547, 12.09.2013, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18342/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Горова Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінгова компанія Автофінанс", ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2013 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із наступними вимогами до відповідачів ТОВ «Лізінгова компанія Автофінанс», ОСОБА_2 про визнання правочину, укладеного у формі договору № 008185 фінансового лізингу від 26.02.2013 р. між ТОВ «Лізінгова компанія Автофінанс» та ОСОБА_2, недійсним; зобов'язання ТОВ «Лізінгова компанія Автофінанс» повернути 18700,00 грн. ОСОБА_2 протягом 3 днів з дня набрання рішення суду законної сили.

Позов ОСОБА_1 мотивує тим, що на виконання вказаного договору її чоловік ОСОБА_2 сплатив на рахунок відповідача 18700,00 грн. спільних коштів з бюджету.

Позивач зазначає, що не надавала згоди на укладення договору фінансового лізингу.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що визнає позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Лізінгова компанія Автофінанс» у судовому засідання проти вимог позову заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 26.02.2013 р. між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» було укладено договір фінансового лізингу № 008185, згідно якого ОСОБА_2 взяв на себе обов'язок по сплаті всіх передбачених договором платежів та виконання усіх встановлених умов, а ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» в разі належного виконання ним умов договору придбати у свою власність бажаний товар та передати його у користування лізингоодержувачу (непрямий лізинг).

Відповідно до укладеного договору фінансового лізингу транспортних засобів № 008185, відповідач ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» придбає у власність предмет лізингу і надає його відповідачу ОСОБА_2 за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного договору. Найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у додатках та специфікації.

На виконання умов договору, 26.02.2013 р. ОСОБА_2 було здійснено оплату комісії за організацію договору лізингу в розмірі 18 700, 00 грн., що передбачено умовами ст. 1.7. Договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Згідно з умовами п. 10.11. договору фінансового лізингу, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Укладений договір є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суд не може погодитись з доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу № 008185 був підписаний обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеними, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також щодо оспорювання договору фінансового лізингу іншим з подружжя слід зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Разом з тим, положення ст. 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання права володіння та користування предметом лізингу, оскільки договір фінансового лізингу є правочином щодо отримання предмету лізингу у володіння і користування і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для лізингоодержувача як сторони догоовору (ч. 1 ст. 806 ЦК України).

Отже, договір фінансового лізингу не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором - ТОВ «Лізінгова компанія Автофінанс» та ОСОБА_2, а тому до таких правовідносин норми ст. 65 СК України не застосовуються.

З огляду на умови договору фінансового лізингу № 008185 та положення цивільного та сімейного законодавства України, у суду відсутні підстави, щоб визнати даний договір недійсним та зобов'язати відповідача ТОВ "Лізінгова компанія Автофінанс" повернути сплачені відповідачем ОСОБА_2 кошти - комісію за організацію та оформлення даного договору (10% від вартості предмету лізингу).

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія Автофінанс»(ЄДРПОУ 38104479), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С.В.Вовк