№ 33599478, 17.09.2013, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа№ 910/11397/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явися

від відповідача - Кедес О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

до Приватного акціонерного товариства «Діадема»

про зобо`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «ПроКредит Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ «Діадема» про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 27.08.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання з`явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

29.04.2008 року між позивачем та відповідачем укладена Рамкова угода №3373.

Відповідно до умов вказаної угоди позивач зобов'язувався здійснювати кредитування відповідача у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми - 500000 Євро; ліміт строку - 240 місяців.

Видача кредитів на підставі Рамкової угоди та визначення їх умов здійснювались шляхом укладення договорів про надання траншу, овердрафту, кредитної, які є невід'ємною частиною Рамкової угоди та не мають самостійного значення.

На підставі та в межах Рамкової угоди позивач та відповідач уклали договір про надання траншу № 1.37916/3373 від 29.04.2008 року зі змінами, відповідно до якого відповідачу було надано кредит на таких умовах: сума кредиту - 150000 доларів США; процентна ставка -13 % річних; строк - 84 календарних місяців.

Факт видачі кредиту підтверджується меморіальним валютним ордером № 3076-1 від 29 квітня 2008 року.

У зв'язку з численними порушеннями умов кредитного договору, а також простроченням сплати чергових платежів по кредиту, АТ «ПроКредит Банк» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості з ЗАТ «ДІАДЕМА».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.2012 року в справі № 64/255- 27/136-2012 позовні вимоги відносно ЗАТ «ДІАДЕМА» задоволено частково, стягнуто з ЗАТ «ДІАДЕМА» на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованість по процентах за фактичне користування кредитом у сумі 104753,22 грн., пеню у сумі 122747,62 грн., а також судові витрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.08.2012 року в справі № 5011- 22/1067-2012 стягнуто з ЗАТ «ДІАДЕМА» на користь АТ «ПроКредит Банк» боргу по капіталу в розмірі 914 849,13 грн., прострочених нарахованих відсотків (проценти по графіку) - 9 273,79 грн., нарахованої пені за період з 17.04.2012р. по 27.07.2012р. - 37 868,76 грн.

Відповідно до Рамкової угоди відповідач взяв на себе ряд зобов'язань, пов'язаних з отриманням кредиту.

Зокрема Рамковою угодою передбачені наступні зобов'язання відповідача: безперешкодно надавати кредиторові визначені ним достовірні інформацію і/чи документи у встановлені кредитором обсязі, формі та строк, а також фізичний доступ до оригіналів документів, предметів забезпечення, місця ведення позичальником діяльності, яка аналізувалась при укладенні кредитних договорів чи знаходження предметів забезпечення, якщо це потрібно для встановлення, перевірки і аналізу дійсного фінансового стану Позичальника, стану забезпечення, виконання умов Договорів.

Пунктом 9.2.7 Рамкової угоди передбачено, що обов'язок позичальника протягом усього часу дії угоди отримувати перед вчиненням вказаних нижче дій письмовий висновок кредитора про відсутність ризику їх негативного впливу на виконання умов договорів:

- отримання позик та/або кредитів у інших осіб;

- забезпечення позичальником виконання зобов'язань інших осіб;

- припинення позичальника (підприємця чи юридичної особи), зміну виду діяльності внаслідок чого планується припинення чи значне обмеження діяльності, що аналізувалась кредитором при визначенні фінансового стану позичальника;

- вчинення дій, внаслідок яких зобов'язання позичальника за договорами можуть перейти до іншої особи;

- закриття рахунків у кредитора, з яких здійснюється договірне списання на умовах угоди;

- у випадку виникнення заборгованості - зміна місцезнаходження та відчуження майна позичальника чи вчинення інших дій, внаслідок яких відбувається обтяження майна позичальника правами інших осіб чи можливе ускладнення погашення заборгованості Позичальника.

Керуючись цими умовами Рамкової угоди, з метою встановлення дійсного фінансового стану відповідача, а також належного виконання умов кредитних договорів та договорів забезпечення позивач виставив відповідачу численні повідомлення № 1094 від 26.05.2011 року, № 1409 від 05.09.2011 року, № 1499 від 15.09.2011 року, № 3377 від 15.12.2011 року , № 794/2011 від 29.12.2011 року з вимогою надати банку письмову інформацію про фінансове та майнове становище ЗАТ «ДІАДЕМА», зокрема:

- бухгалтерську документацію для проведення економічного аналізу підприємства (фінансову звітність за останній звітний період, оборотно-сальдові відомості, звіт про реалізацію, розшифровку накладних видатків);

- установчі документи (статут, ліцензії, протоколи та накази, реєстраційні документи, ксерокопії паспортів керівника, бухгалтера, учасників);

- додаткові документи (найбільші договори придбання товарів, а також реалізації товару, прайси, довідки з обслуговуючих банків, кредитні договори в інших банках, договори оренди приміщень, обладнання.

Проте, відповідачем дана вимога позивача була залишена без задоволення.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Як визначено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин, як різновид юридичних фактів, характеризується, тим, що він є вольовим актом і воля сторін у правочині має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тобто на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як зобов'язання відповідача надати письмову інформацію про фінансове та майнове становище останнього та надання інформації щодо інших кредитних зобов'язань відповідача.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 20.03.2012 року як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, оскільки вказана постанова стосується інших договірних відносин і не має жодного відношення до даного предмету позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк», а тому апеляційна скарга ПАТ «ПроКредит Банк», не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга ПАТ «ПроКредит Банк», залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року у справі № 910/11397/13- без змін.

2. Матеріали справи № 910/11397/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.