ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
17 вересня 2013 року Справа № 906/422/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Білошкап О.В.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Мягкова Олександра Васильовича
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду
від 03.07.2013р.
у справі господарського суду Житомирської області №906/422/13
за позовом Мягкова Олександра Васильовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-Буки"
3-ті особи 1) Державний реєстратор Малинської районної державної
адміністрації;
2) Коцюбак Ігор Богданович;
3) Яхимович Анатолій Іванович
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників
від 07.02.2012р.,
ВСТАНОВИВ:
Мягков Олександр Васильович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.07.2013р. у справі №906/422/13, водночас заявивши клопотання про витребування у нього доказів сплати судового збору та доказів надсилання відповідачеві та іншим учасникам у справі копії касаційної скарги та доданих до неї документів.
Колегія суддів вважає, що доводи викладені у вказаному клопотанні суперечать нормам процесуального права, якими визначено форму і зміст касаційної скарги, а вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржникові з таких підстав.
Основні вимоги до форми і змісту касаційної скарги викладені у ст.111 ГПК України. Зокрема, відповідно до ч.4 названої статті, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р., який набрав чинності 01.11.2011р. Так, відповідно до підпункту 8 п.2 ч.2 ст.4 названого Закону, ставка судового збору з касаційних скарг на ухвалу суду, що подаються до господарських судів встановлена у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, до касаційної скарги скаржником мали бути додані докази сплати судового збору, обчисленого виходячи із ставок судового збору з касаційних скарг, з урахуванням ставок судового збору, встановлених для касаційних скарг на ухвалу суду. За подання даної касаційної скарги судовий збір підлягав сплаті у розмірі 573,50 грн.
Проте, до поданої скаржником касаційної скарги, в порушення вказаних норм права, не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, що згідно п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Окрім того, відповідно до статті 1111 ГПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.
Докази виконання вимог зазначеної норми додаються до касаційної скарги в силу ч.4 ст.111 ГПК України.
Проте, в порушення названих норм, скаржником не додано доказів надіслання копії касаційної скарги іншим сторонам у даній справі, що в силу п.3 ч.1 ст.1113 ГПК України, є окремою підставою для повернення касаційної скарги.
Керуючись п.п. 3, 4 ч.1 статті 1113 ГПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Мягкова Олександра Васильовича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.03.2013р. у справі №906/422/13 та додані до неї документи повернути.
Головуючий, суддя Кузьменко М.В.
Суддя Білошкап О.В.
Суддя Палій В.М.
The court decision No. 33546901, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine) was adopted on 17.09.2013. The procedural form is Economic, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information easily.
This decision relates to case No. 906/422/13. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: