Decision № 33234344, 29.08.2013, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р. Справа № 915/861/13

м. Миколаїв

за позовом: Одеської залізниці

( 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укр-річфлот», АСК «Укррічфлот», в особі філії Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» (54058, м. Миколаїв, вул. Проектна, буд. 1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство Нібулон» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, поштова адреса м. Миколаїв, вул. Фалєєвсь-ка, 9-б)

про: стягнення 79082 грн. 60 коп.

Суддя А.К.Семенов

Представники:

Від позивача: Ніколащенко С.О.- дов. № 45 від 03.01.2012 року.

Від відповідача: Швецова Т.М. - дов. № 01-02/233 від 17.12.2012 року.

Від 3-ї особи: Слободяник О.П. - дов. № 365 від 28.12.2011 року.

СУТЬ СПОРУ :

Позов поданий Одеською залізницею до Дочірнього підприємства «Миколаївський річковий порт» про стягнення 79082 грн. 60 коп. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовуються не повним розрахунком за користування вагонами у затриманому поїзді по станції Горохівка.

09.07.2013 року до господарського суду від представника позивача надійшла заява про уточнення відповідача.

15.07.2013 року до господарського суду від представника позивача в порядку ст. 24 ГПК України надійшла заява про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

15.07.2013 року ухвалою господарського суду було здійснено заміну первісного від-повідача - ДП «Миколаївський річковий порт» належним відповідачем - ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі філії «Миколаївський річковий порт», оскільки із матеріалів справи, зокрема, із заяви голови комісії з припинення ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» (вих. № 30 від 10.07.13 року) вбачається наступне.

На території Миколаївський області діє Філія «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» (повна назва Філія Публічного акціонерного товариства «Судноплавна ком-панія «Укррічфлот», код ЄДРПОУ 37974053). Дочірнє підприємство «Миколаївський річ-ковий порт АСК «Укррічфлот» наразі перебуває в процесі припинення шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (надалі АСК «Укррічфлот»). 29.02.2012 року між Портом та АСК «Укррічфлот» був підписаний передавальний акт, відповідно до якого було визначено, що внаслідок припинення ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот», останній став єдиним та повним правонаступником всього майна, всіх майнових та немайнових прав та обов'язків Порту, включаючи права та обов'язки щодо всіх кредиторів та боржників Порту, а також включаючи права та зобов'язання, які оспорюються як в судовому так і в позасудовому порядку.

Заявник зазначає, що починаючи з 01.03.2012 року ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» не здійснює фінансово-господарську діяльність, оскільки право власності на всі актив, якими володіло ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот» та використовувало для надання відповідних послуг своїм контрагента, перейшло до АСК «Укррічфлот».

Наведене підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками судо-вого процесу.

Враховуючи це суд здійснив саме заміну первісного відповідача належним відпові-дачем на підставі статті 24 ГПК України.

Відлік строку розгляду справи розпочато заново, а її розгляд призначено на 31.07.2013 року об 11 год. 00 хв.

15.07.2013 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив у якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

15.07.2013 року до господарського суду від відповідача надійшла заява (вих. 1076 від 15.07.2013 року) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє са-мостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ СП «Нібулон».

31.07.2013 року до господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

31.07.2013 року ухвалою господарського суду до участі у справі в якості третьої осо-би, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ТОВ СП «Нібулон».

31.07.2013 року ухвалою господарського суду розгляд справи відкладено на 29.08.2013 року.

27.08.2013 року до господарського суду від представника ТОВ СП «Нібулон» надій-шло письмове пояснення (вих. 8600/3-13/27 від 27.08.2013 року).

27.08.2013 року до господарського суду від представника відповідача надійшло письмове пояснення (вих. 1363 від 21.08.2013 року).

29.08.2013 року в судовому засіданні представник позивача в усній формі просив позов задовольнити.

29.08.2013 року в судовому засіданні представники відповідача та третьої особи проти позову в усній формі заперечили та просили в його задоволенні відмовити повністю.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.08.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

Із матеріалів справи вбачається наступне.

03.01.2012 року між Дочірнім Підприємством «Миколаївський річковий порт» в особі в.о. голови комісії по припиненню ДП «Миколаївський річковий порт» Л.Г Свири-дової, яка діяла на підставі наказу №739- вк від 28.1.201 року та Статуту (за договором Порт) й Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» в особі заступника генерального директора Назарової Л.В. (за договором «Вантажовласник) був підписаний договір № РП-НБ-р-2 на виконання навантажувально - розвантажувальних робіт зерновими культурами.

01.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське під-приємство «Нібулон» було укладено договір на виконання навантажувально - розвантажу-вальних робіт зерновими культурами № 02/1-01-13.

Відповідно до п. 2.1.5 вищевказаних договорів сторони домовились, що по всім ви-падкам допущеного простою вагонів, які прибули із вантажем понад добової норми виван-таження згідно п. 2.1.5 даних договорів, без погодження з Портом, а також вичікуванні звільнення складської території (баржі), чи підходу судна, які прибули без відповідного погодження порту, складати акти загальної форми. Всі платежі і штрафі, які виникли за даної ситуації, компенсує вантажовласник.

24.08.2012 року між Одеською залізницею та ПрАТ «Київ-Дніпропетровське МППЗТ» був укладений договір № ДН-4/100 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ «Київ-Дніпропетровське МППЗТ» дільниця №3 Миколаївського виробничого району Ольшанскої філії.

Пунктом 16 вказаного договору Одеська залізниця (за договором Зализніця) та ПрАТ «Київ-Дніпропетровське МППЗТ» (за договором Власник колії) узгодили що Підприємство сплачує Залізниці плату:

- за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом;

- за маневрову роботу з вагонами, які надійшли на адресу Власника колії - згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом;

- інші збори і плати згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та вільних тарифів.

Відповідно до п. 14 договору вагони подаються, зокрема, філії ПАТ Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт», ТОВ СП «Нібулон».

Одеська залізниця мотивує свій позов, зокрема, наступним.

Пунктами 9 та 10 Правил користування вагонами і контейнерами, встановлено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призна-чення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною началь-ником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до ін-формаційно- обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про за-тримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

В грудні 2012 року, відповідно до умов договору, Одеська залізниця на адресу від-повідача повинна була подати вагони з вантажем кукурудзи.

31.12.2012 року позивачем було складено акт № 16 форми ГУ-23а про затримку ва-гонів з кукурудзою (а.с. 12).

Згідно наказу № 117 від 31.12.2012 року вагони з кукурудзою були затримані на станції Горохівка Херсонської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці (а.с.10). В цьому наказі підставою затримки вагонів зазначено їх неприйняття вантажовласником - відповідачем.

31.12.2012 року у 18 годин 20 хвилин вантажоодержувача повідомлено про затримку поїзда № 1605 інд. 3232-021-4153 на підставі повідомлення про затримку вагонів № 10 від 31.12.2012 року (а.с. 13,14).

Пунктом 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом № 113 Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року, загальний час, за який вно-ситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовлас-ника.

Відповідно до п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами плата за корис-тування стягується з вантажовласника, також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно накопичувальної картки № 25010167 філії ПАТ «Судноплавна компанія Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» було нараховано 68395 грн. 20 коп. - плата за користування вагонами. Відповідач цю плату сплатив частково, у сумі 2494 грн. 70 коп.

65900 грн. 50 коп. + ПДВ 13180 грн. 10 коп.

Всього сума заборгованості, яка залишилась за користування вагонами у грудні-січні 2013 року, складає 79080 грн. 60 коп. (борг у сумі 65900 грн. 50 коп. + ПДВ у сумі 13180 грн. 10 коп.).

Станом на день подання позовної заяви заборгованість у сумі 79080 грн. 60 коп. відповідачем сплачена не була.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 79080 грн. 60 коп. за користування вагонами у затриманому поїзді по станції Горохівка у грудні-січні 2013 року.

В обґрунтування позову Одеська залізниця посилається, зокрема, на ст.ст.119,137 Статуту залізниць України, пункти 9,10 Правил користування вагонами і контейнерами та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, як вже вище вказано, відзив надав, просить у задоволенні позовних ви-мог Одеської залізниці відмовити повністю.

Заперечення проти позову мотивує, зокрема, відсутністю його вини у затримці ва-гонів на станції Горохівка та зазначає, що неможливість прийняття вагонів станцією при-значення виникла з причин, які ніяким чином не залежать від відповідача, адже вагони, що надходили на його адресу, забирались ним вчасно, з дотриманням встановлених строків..

В обґрунтування свого відзиву посилається на ст. 33 ГПК України та Правила ко-ристування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 113 від 25.02.1999 року.

Третя особа - ТОВ СП «Нібулон» у своїх письмових поясненнях (вих. 8600/3-13/27 від 27.08.2013 року) проти позову заперечує, зазначаючи, зокрема, наступне.

Позивачем акт загальної форми ГУ-23 не складався, а складався лише акт про за-тримку вагонів форми ГУ-23а №16 від 31.12.2012 року, який в розумінні п. 9 Правил ко-ристування вагонами і контейнерами є лише документом обліку часу користування ваго-нами, а відповідно до ст. 129 Статуту Залізниць України та п. 8 Правил користування ва-гонами і контейнерами підставою покладання на вантажоодержувача матеріальної відпо-відальності у вигляді плати за користування вагонами може бути лише акт загальної форми, складений та підписаний представниками станції і вантажовласника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників судового про-цесу, господарський суд дійшов до висновку про відмову в позові з нижченаведеного.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови переве-зення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статута-ми), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а та-кож відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 5 ст. 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови пе-ревезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів госпо-дарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортнми статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб'єктами підприєм-ницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Згідно з п.1 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119 - 126 Статуту за-лізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за №165/3458, Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами:

- парку залізниць України;

- парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, утаановам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за ко-ристування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької ді-яльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу корис-тування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які склада-ються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Згідно п. п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим началь-ником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається те, що при видачі наказу №117 від 31.12.2012 року (а.с.10) Одеська залізниця зазначила в якості причини затримки вагонів - неприйняття вагонів вантажовласником (відповідачем), проте, позивач не надав належних доказів того, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів.

Таким чином, із матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено, що відповідач відмовився приймати вагони, а також наявність вини відповідача в простої вагонів. Отже, підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в даному випадку відсутні.

Вимогами п.8 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника.

Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334, зареєстрованим в Мініс-терстві юстиції України 08 липня 2002 року за №567/6855, відповідно до п.3 яких акти за-гальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідаль-ності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під ви-вантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту підприємства.

Отже, акт загальної форми складається у разі затримки вагонів на станції та підпи-сується представниками станції і вантажовласника. Вимога складання актів загальної форми стосується всіх випадків затримки вагонів (як на станції призначення, так і на підходах до неї).

Наданий позивачем акт № 16 про затримку вагонів форми ГУ-23а у розумінні п.9 Правил користування вагонами і контейнерами є лише документом обліку часу користу-вання вагонами, а відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, п.8 Правил користу-вання вагонами і контейнерами, п.3 Правила складання актів підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача у вигляді плати за користу-вання вагонами можуть бути лише акти загальної форми, складені та підписані представ-никами станції і вантажовласника. Проте, такий акт (акт загальної форми) не складався. См. з цього приводу постанову Вищого господарського суду України від 09.03.201 року по справі №2/459-07 та постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2011 року по справі № 5016/301/2011.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України об-ставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засо-бами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов до висновку про не прийняття акту про затримку вагонів №16 від 31.12.2012 року форми ГУ-23а в якості підстави для ма-теріальної відповідальності відповідача у вигляді плати за користування вагонами через недопустимість вказаного доказу у розумінні вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому Одеською залізницею не було складено актів загальної форми, які б за-свідчили обставини простоювання вагонів по станції Горохівка Одеської залізниці, внаслі-док чого взагалі відсутні підстави для нарахування плати за користування вагонами.

Щодо доводів Одеської залізниці про порушення відповідачем п.11 договору №ДП-4/100 від 31.10.2012 року.

Умовами договору не встановлено жодної відповідальності за невиконання пере-робної спроможності у 32 вагону, не встановлено обов'язку відповідача постійно (незалежно від усіх інших обставин) вивантажувати 32 вагонів на добу, а лише узгоджено переробну спроможність вантажних фронтів відповідача.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема з наданої позивачем довідки про переробну спроможність, 31.12.2012 року станом на 17-00 на під'їздних коліях відповідача знаходилось 35 вагонів при максимальній переробній спроможності 32 вагона, що відповідно до п. б статті 121 Статуту залізниць України є підставою для звільнення від плати за користування вагонами та контейнерами.

Посилання Одеської залізниці в якості обґрунтування свого позову на наданий нею акт загальної форми №370 від 31.12.2012 року (аркуш справи 129) безпідставно, оскільки він складався відносно затримки інших вагонів ніж ті, котрі зазначені у наказі №117 від 31.12.2012 року про затримку вагонів з зерном кукурудзи.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22,32-34,44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 02.09.2013 року.

Суддя А.К.Семенов