№ 33182721, 23.08.2013, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року письмове провадження № 2а-11346/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2012 №0003482220 та №0003492220

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 14.08.2012 року №0003482220 щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 82 147,00 грн та штрафної санкції у розмірі 18 548,00 грн. та №0003492220 щодо нарахування податку на прибуток в розмірі 813 895,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийнято протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі (82 147,00 грн. - основний платіж, 18 548, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), з податку на прибуток 813 895, 00 грн.

На думку позивача вказані податкові повідомлення рішення є незаконними, оскільки при їх прийнятті Відповідачем невірно встановлено факти та помилково застосовано норми закону. Відповідно, зазначені податкові повідомлення - рішення є в повному обсязі протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Під час розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 25.10.2012 року провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 12.07.2013 року до суду надійшов експертний висновок, провадження у справі поновлено.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр" зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною державною адміністрацією у м. Києві 04.04.2007 року за адресою: 03150 м. Київ, вул. Горького буд.95, включено до ЄДРПОУ за номером 35076430.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ДПС на підставі направлення від 14.02.2012р. №54469/23-30, від 14.02.2012р. №45489/23-50, від 14.02.2012р. №45485/22-20, від 14.02.2012р. №45509/17-50, від 14.02.2012р. №45510/17-50, відповідно до п. 77.1. ст. 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну планову перевірку ТОВ "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено Акт від 28 березня 2012 року № 30/1-22-20-35076430 (далі - Акт перевірки від 28 березня 2012 року № 30/1-22-20-35076430).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр" вимог:

п. 1.32 ст. 1, п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.5.1. та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 , п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, 2 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 204 62 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст.198 п. 201.11 ст.201, п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.10 р. встановлено його заниження в сумі 418 302 грн.;

п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.1994»№ 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1 ст. 160 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, а саме неутримання та несплата податку за ставкою 10% у сумі 49 141,00 грн. з доходу компанії «INNOVA Bilisim Cozumleri AS» (Туреччина), в тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 21 732,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 10 288,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 7 282,00 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 9 839,00 грн.

Податковий орган під час перевірки дійшов висновків, що величина валових доходів, зазначена в декларації Позивача з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року не підтверджується даними оборотів на бухгалтерських рахунках 281 «ТМЦ» та 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами» за 1 квартал 2011 року.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ «Нейшнл пеймент енд коллекшн процессінг центр» відповідно до договірних зобов'язань передає в платне користування (оренду) комісіонерам термінали, які обліковуються на балансі Товариства та амортизуються відповідно до чинного законодавства.

Здача в оренду СПД - комісіонерам терміналів для поповнення рахунків не приносить ТОВ «Нейшнл Пеймент Енд Колдекшн Процеесінг Центр» доходу, що в свою чергу не покриває амортизаційні відрахування, які формують у підприємства витратну частину.

Податковим органом, на їх думку, встановлено що фактично отриманий прибуток від оренди терміналів за перевіряємий період складає 21 892 грн., що відображено в деклараціях з податку на прибуток за 2011 рік, а амортизація терміналів за цей же звітний період складає 1 825 696 грн. Тобто відхилення становить 1 803 804 грн.

Отже, на думку податкового органу позивач має збільшити валові доходи 1 кварталу 2011 року на суму 436 715,00 грн., доходи 2 кварталу 2011 року на суму 537 070,00 грн., 3 кварталу 2011 року на суму 536 675,00 грн., 4 кварталу 2011 року на суму 293 344,00 грн., що розраховано як різниця між сумами амортизації та прибутком від оренди терміналів, визначеним перевіркою.

В акті перевірки також вказано, що акти виконаних робіт, які складено на виконання умов договору про надання послуг на сервісне обслуговування обладнання та програмного забезпечення від 01.01.2011 року укладеного з компанією «INNOVA Bilisim Cozumleri AS» (Туреччина), оформлено з порушенням вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме:

- не зазначено місце складання;

не містить зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

- всі Акти оформлені не в національній валюті, що суперечить нормам Українського законодавства.

На підставі Акту перевірки від 28 березня 2012 року № 30/1-22-20-35076430 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 25.04.2012 року № 000081, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 418 302,00 грн. за основним платежем та 66 745,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №000082, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на1 204 627,00 грн. за основним платежем та 277 618,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав до податкового органу скаргу в порядку ст. 56 Податкового кодексу України. За результатами адміністративного узгодження відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 14.08.2012 року №0003482220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 82 147,00 грн. за основним платежем та 18 548,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0003492220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 813 895,00 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими податковоми повідомленнями-рішеннями звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Судом встановлено, що ТОВ «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр» здійснює торгівлю електронними ваучерами на території України відповідно до договору комісії від 06 травня 2009 року №30-АП, укладеного із ЗАТ «Український Мобільний Зв'язок». Позивач за умовами договору виступає комісіонером (повіреним) та здійснює торгівлю через договори купівлі-продажу електронних ваучерів на послуги мобільного зв'язку «МТС Україна».

Згідно поданої позивачем декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр» за І квартал 2011р. валовий дохід від усіх видів діяльності товариством задекларований у розмірі 44 778 690 грн. (р.01 декларації), в тому числі:

р.01.1 доходи від продажу товарів (товарів, послуг) - 44 707 973 грн.;

р.01.6 інші доходи - 70 717 грн.

В бухгалтерському обліку позивача на субрахунку 281 «ТМЦ - ваучери зв'язку» за цінами продажу відображено рух отриманих від комітента ваучерів на послуги мобільного зв'язку «МТС Україна», на субрахунку 6811 «Аванси отримані від покупців ваучерів зв'язку» відображено стан розрахунків з Покупцями ваучерів на послуги мобільного зв'язку «МТС Україна». Величина валових доходів від реалізації ваучерів на послуги мобільного зв'язку «МТС Україна» в податковому обліку з податку на прибуток визначена Позивачем в сумі вартості проданих ваучерів з урахуванням вимог пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доходи від продажу ваучерів на послуги мобільного зв'язку «МТС Україна» позивач включав до складу валових доходів в періоді, на який припадала перша з подій - отримання авансової оплати або передача ваучера на послуги мобільного зв'язку «МТС Україна» покупцю.

Зокрема, під час розгляду справи, представник позивача повідомив, що при визначенні валового доходу підприємства за І квартал 2011р. не включалася вартість переданих Покупцям ваучерів, у зв"язку із отриманням від таких Покупців авансової оплати до 01.01.2011 року. Отримані суми авансу у 2010 році були предметом перевірки підприємства за відповідний період, про що складено акт перевірки № 201/1-23-60/35076430 від 18.04.2011 року.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості за рахунком 6811 «Аванси отримані від покупців ваучерів зв'язку» сума отриманих авансів станом на 01 січня 2011 року становить 5 897 138,00 грн., відповідно сума 5 897 138,00 грн. віднесена позивачем до складу валових доходів в податкових періодах, що відповідали даті отримання авансів.

Згідно акту перевірки позивача, податковим органом, на його думку, встановлено, що дохід від реалізації електронних ваучерів відповідно до відомостей обліку «валові доходи» за І квартал 2011 року відображено товариством в сумі 40 804 314 грн., а за даними оборотно - сальдової відомості за І квартал та по рахунку 281 «ТМЦ» оборот за І квартал 2011 року становить 43 397 049 грн.

Також, податковий орган вказує, що дохід - комісійна винагорода відповідно до відомостей обліку «валові доходи» за І квартал 2011 року відображено Товариством в сумі 1 873 304 грн., а за даними оборотно - сальдової відомості за І квартал та окремо по рахунку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами» оборот за І квартал 2011 року становить 2 077 396 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що дохід від реалізації електронних ваучерів та комісійної винагороди, що підлягає включенню до складу валового доходу за І кв. 2011 року становить 45 474 445 грн. На думку податкового органу, підприємством порушено пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94 р., занижено валовий дохід за І квартал 2011 року на суму в розмірі 2 796 827 грн.

Висновком судово-економічної експертизи № 11742/12-45/6402/6403/13-45 від 27.06.2013 року, за результатами проведеного дослідження, відображення в податковому обліку ТОВ «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр» валового доходу за фінансово-господарськими операціями щодо реалізації електронних ваучерів у розмірі 41 401 747,71 грн. та комісійної винагороди у розмірі 1731163,08 грн. відповідає чинному законодавству».

Суми валового доходу від реалізації електронних ваучерів розмірі 40 804 314 грн. та комісійної винагороди у розмірі 1 873 304 грн., які зазначені в акті перевірки, не узгоджуються з даними регістрів податкового обліку ТОВ «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр» за І квартал 2011 року.

Таким чином, в декларації з податку на прибуток валовий дохід Позивача від реалізації електронних ваучерів в І кварталі 2011 року занижено на суму 597 433,71 грн., заниження валового доходу на суму 2 592 735,00 грн., визначену актом перевірки, експертизою не підтверджено.

В декларації з податку на прибуток валовий дохід Позивача від отриманої комісійної винагороди в І кварталі 2011 року завищено на суму 142 140,92 грн., заниження валового доходу на суму 204 092 грн., визначену актом перевірки, експертизою не підтверджено.

Також згідно висновку експертизи, висновки, викладені в акті перевірки від 28.03.2012р. №30/1-22-2035076430 про результати документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, про заниження валових доходів в кварталі 2011 року на суму 2 796 827,00 грн. відповідно до оборотів бухгалтерських рахунків 281 «ТМЦ» та 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами» за І квартал 2011 року, документально не підтверджуються.

Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не віднесення до складу валових доходів за 1 квартал 2011 року суми 436 715 грн. яка нижча за звичайну та не покриває амортизаційних витрат терміналів для поповнення рахунків; п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу внаслідок заниження доходів на суму 1 367 089 грн. в тому числі за II квартал 2011 року - 537 070 грн., ІІІ квартал 2011 року - 536 675 грн., IV квартал 2011 року - 293 344 грн., що розраховано як різниця між сумами амортизації та прибутком від оренди терміналів, визначеним перевіркою, суд зазначає наступне.

По - перше, податковим органом у встановленому законом порядку не наведено обґрунтування звичайної ціни, застосованої податковим органом при розрахунку звичайної ціни в 1 кварталі 2011 року.

По - друге, «звичайна ціна» у цьому випадку мала встановлюватися за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (до набрання чинності Податковим Кодексом України) та залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) врегульовано пп. 1.20.2 п. 1.20 цієї ж статті Закону.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

З огляду на приписи пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону N 334/94-ВР, яким передбачено донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, відсутність законодавчо визначеної методики визначення податкових зобов'язань за непрямими методами виключає і можливість донарахування зобов'язань за результатами застосування звичайних цін.

Згідно з пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

На час виникнення спірних правовідносин відповідний закон не приймався. Отже, методика визначення податкових зобов'язань за непрямими методами законодавчо не буда визначена.

З набранням чинності Податковим кодексом України вказаний закон 01.01.2011 року втратив чинність. Ст. 39 Податкового кодексу України набрала чинності з 01.01.2013 року, п.1.20 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» діяв до 01.01.2013 р.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 120 462 грн.

Щодо висновку податкового органу про зменшення Позивачем суми валових витрат по взаємовідносинах з компанією «INNOVA Bilisim Cozumleri AS» (Туреччина), за 2011 рік в сумі 658 654 грн., суд зазначає, що оглянутий акт здачі прийняття наданих послуг від 28 лютого 2011 року містить зміст господарської операції та її обсяг.

Згідно ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) (далі Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Таким чином доводи податкового органу про складення первинних документів з порушенням вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є необґрунтованими оскільки не містять застереження понад встановлені законодавством.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п. .185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.198.1 ст.198 п. 201.11 ст.201, п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.10 р, безпідставне користування позивачем нульовою ставкою за непідтвердженими витратами, понесеними позивачем, та відповідно заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 131 730 грн.

В акті перевірки не викладено зміст порушення, відсутні посилання на будь які первинні та інші документи, що підтверджують зазначені порушення, не зрозумілі претензії до формування визначеної податковим органом суми ПДВ. В акті міститься лише посилання на розділ акту 3.1.2 - «Валові витрати», при цьому зміст викладених в розділі акту 3.1.2 порушень не дає змоги встановити їх зв'язок з заниженням податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Крім того, під час судового засідання представник позивача повідомив про відсутність у ТОВ "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр" операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Оскільки висновки перевірки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства України, прийняті податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки мають бути скасовані. Суд не приймає до уваги той факт, що висновки податкового ргану про заниження податку на прибуток в І кварталі 2011 року частково підтверджується на суму 597 433,71 грн. Суд не може перебирати на себе дискреційні функції та встановлювати відповідальність суб'єкта підприємницької діяльності. Перевірці підлягає лише рішення суб'єкта владних повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Отже, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.5.1. та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, 2 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст.198 п. 201.11 ст.201, п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.10 р.; п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.1994»№ 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1 ст. 160 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, є нормативно необґрунтованим та недоведеними.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 14.08.2012 року № 0003482220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82 147,00 грн. за основним платежем, 18 548 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.; № 0003492220 від 14.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 813 895,00 грн.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейшнл Пеймент Енд Коллекшн Процессінг Центр" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій