№ 32906208, 15.07.2013, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 р. м. Вінниця

Справа № 802/2718/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Побережської Влади Валеріївни,

представника позивача: Герасименка Д.А.,

представника відповідача: Костенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаспорт" про застосування адміністративного арешту коштів,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаспорт" (далі - ТОВ "Мегаспорт") про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок не допуску директором ТОВ "Мегаспорт" посадових осіб Вінницької ОДПІ для проведення позапланової перевірки, 10 червня 2013 року заступником начальника Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС Бондарем І.А. було прийнято рішення № 11046/2202 від 10.06.2013 року про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Мегаспорт", а також на підставі положень статті 94 Податкового кодексу України ініційовано звернення до суду із адміністративним позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення адміністративного позову заперечувала. Окремо зазначила, що обставини, які слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом відпали, так як, в період з 27.06.2013 року по 01.07.2013 року Вінницькою ОДПІ проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Мегаспорт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт №2294/2205/31255357 від 05.07.2013 року.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

На виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Вінницькій області Гаврищука В.М. від 25.04.2013 року про призначення позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Мегаспорт" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби видано наказ №1972 від 05.06.2013 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Мегаспорт" (а.с. 17-20)

На підставі зазначеного наказу, 05.06.2013 року Вінницькою ОДПІ було оформлено направлення на перевірку № 1744/22.

При здійсненні виїзду на перевірку 07.06.2013 року посадовими особами Вінницької ОДПІ було пред'явлено директору ТОВ "Мегаспорт" зазначений наказ, направлення на проведення перевірки, службові посвідчення, однак останній не допустив службових осіб податкового органу до проведення перевірки, відмовився від отримання копії наказу на проведення перевірки та від підпису у вищезазначеному направленні. В зв'язку з вищевикладеним, посадовими особами Вінницької ОДПІ було складено акт № 3960/2202 від 07.06.2013 року про відмову від підпису у направленні на перевірку № 1744/22 від 05.06.2013 року та отриманні копії наказу на проведення перевірки № 1972 від 05.06.2013 року та акт №482/2202 від 07.06.2013 року про відмову від допуску до проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Мегаспорт" (а.с. 13-14).

Одночасно, як вбачається із матеріалів справи, директор товариства Килимчук на зворотньому боці акта про відмову від допуску до перевірки зазначив, що він вважає неможливим проведення даної перевірки у зв'язку із відсутністю законних підстав для її призначення та проведення ( а.с.14).

Розглянувши матеріали звернення №3980/2202 від 10.06.2013 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків, заступником начальника Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС було прийнято рішення № 11046/2202 від 10.06.2013 року про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Мегаспорт".

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 16 Податкового Кодексу України №2755-IV від 02.12.2011 року (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України) визначено обов'язки платника податків, серед яких, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи ( п. 16.1.9 ).

Пунктом 78.5 ст. 78 ПК України визначено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Зокрема, згідно положень п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення па проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення па перевірку у такому випадку с дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових, осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків регулюється статтею 94 Податкового кодексу України, пунктом 94.1 якої визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно пп. 94.2.3 п.94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 94.4. ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Пунктом 94.6 ст. 94 ПК України передбачено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї ж статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Однак, під час розгляду справи в суді з'ясовано, що з 27.06.2013 року по 01.07.2013 року Вінницькою ОДПІ, на підставі наказу № 2178 від 27.06.2013 року (а.с. 47), здійснено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Мегаспорт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлено актом №2294/2205/31255357 від 05.07.2013 року (а.с. 48-70).

Таким чином, обставини, які слугували приводом для звернення до суду для застосування адміністративного арешту коштів платника податків, усунуті, перевірку платника податків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року проведено, а відтак підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача не вбачається.

Частиною 1 ст.1 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з встановлених обставин справи та враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що на момент розгляду справи в суді та прийняття рішення в адміністративній справі відсутні законні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.5 ст.94 КАС України, та зазначає, про відсутність документально підтверджених понесених відповідачем судових витрат.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна