Court ruling № 32886048, 22.07.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2013 р. м. Київ К/9991/2438/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 р.

у справі №2а-12184/09/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 р. позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.07.2009 р. №0002992301/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у квітні 2009 року на 232 509 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної та першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийти нове, яким задовольнити позов.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу у порядку письмового провадження, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками податкового органу було проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року, про що складено акт від 17.06.2009 р. №1872/23-2/34458354.

Вказаною перевіркою було зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «По податок на додану вартість», яке, на думку податкової інспекції, полягало у завищені заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року на 651 662,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 01.07.2009 р. №0002992301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року на суму 651 662,00 грн.

Суд попередньої інстанції зазначив, що згідно податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2009 року податкові зобов'язання останнього дорівнювали - 1 687 073,00 грн., податковий кредит - 1 069 313,00 грн. У рядку 18 розділу III Декларації, товариство відобразило різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка має позитивне значення.

Таким чином, розглядаючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у податковій декларації за квітень 2009 року позивач не мав права на бюджетне відшкодування, оскільки по декларації за березень 2009 року різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом мала позитивне значення.

У той же час, згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від'ємному - враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відтак, з правового аналізу наведених законодавчих норм випливає, що податковий кредит звітного періоду, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування формується за рахунок:

сум податків як нарахованих, так і сплачених платником податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»);

сум від'ємного значення, розрахованого у попередньому податковому періоді, яке при відсутності податкового боргу з цього податку, зараховано до складу податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абз. 3 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»);

сум залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду після бюджетного відшкодування (пп. «б» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зважаючи на викладені процесуальні приписи, для правильного вирішення даного спору судам слід було дослідити доводи позивача, відповідно до яких відповідач при проведенні перевірки не встановив податковий кредит позивача за березень 2009 року та не включив до складу податкового кредиту суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), розрахунок суми бюджетного відшкодування слід робити із врахуванням суми податкового кредиту, фактично сплаченої у попередніх періодах постачальникам товару, як то передбачено положеннями пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зважаючи на те, що вказаний Закон не пов'язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у зв'язку із цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи податкового ороку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, якщо податковий кредит виник у товариства не в попередньому податковому періоді по відношенню до податкового періоду, за який подано розрахунок суми бюджетного відшкодування не ґрунтуються на вимогах законодавства.

З урахуванням зазначеного судовим інстанціям слід було визначатись із висновками щодо обґрунтованості чи безпідставності зменшення контролюючим органом позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а отже і з висновками щодо відповідності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що оскільки під час вирішення даної справи судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки визначеної позивачем суми бюджетного відшкодуванню з урахуванням даних декларацій позивача з податку на додану вартість щодо різниці між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту, дана справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблеві технології» задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 р. у справі №2а-12184/09/2170 скасувати.

Справу №2а-12184/09/2170 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.