Decision № 32632146, 23.07.2013, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.2013р. Справа № 907/557/13

За позовом державного підприємства „Хустське лісове господарство", м. Хуст

ДО фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

ПРО стягнення 19304,43грн. заборгованості по оплаті за відпущену продукцію

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство „Хустське лісове господарство", м. Хуст звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 19304,43грн. заборгованості по оплаті за відпущену продукцію.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2013р. порушено провадження у справі №907/557/13 та призначено справу до розгляду на 12.06.2013р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача судове засідання ухвалою суду від 12.06.2013р. було відкладено на 23.07.2013р.

Позивач просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зазначає про порушення відповідачем умов договору в частині проведення своєчасного та повного розрахунку по оплаті за придбану продукцію. Разом з тим, на день судового засідання надіслав суду оригінал Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - та фізичних осіб - підприємців серії АА №954010 станом на 16.07.2013р. щодо підтвердження місцезнаходження відповідача.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 12.06.2013р., повноважного представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 18.02.2013 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Закарпатської області надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача та яка відповідає його місцезнаходженню, що вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - та фізичних осіб - підприємців станом на 16.07.2013р.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме Державним підприємством „Хустське лісове дослідне господарство" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №21 купівлі - продажу матеріалів породи «Шпилькових», в кількості 440 кубометрів на загальну суму 117146грн.

Відповідно до умов даного договору відповідачу

реалізовувалась лісопродукція:

- в жовтні 2009р. в кількості 72,84кбм. на суму 15602,36грн., з яких

відповідачем оплачено в касу позивача суму 4000грн. та виконано роботу по будівництву лісової дороги на суму 2 864,76 грн.

Заборгованість станом на 01.11.2009 р. становила 8 737,60 грн.

- в листопаді 2009 р. реалізовано лісопродукції в кількості 70,75кбм. на суму

17 019,32грн., з яких відповідачем оплачено -1 500грн. та в грудні 2009р. було сплачено 4 952,49грн.

Позивач зазначає, що всього було продано лісопродукції в кількості 143,59кбм. на суму 32621,68грн. та оплачено відповідачем, в тому числі шляхом проведеного сторонами взаємозаліку на суму 13317,25грн., у зв'язку з чим заборгованість становить суму 19 304,43 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З проведеного судом аналізу правовідносин сторін вбачається, що договір №21 від 02.02.2009р. є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи (товарно-транспортні накладні №244239 від 22.10.2009р., №244236 від 16.10.2009р., №244240 від 28.10.2009р., №244241 від 26.10.2009р., №244243 від 05.11.2009р., №244246 від 10.11.2009р., №244511 від 16.11.2009р., №244512 від 24.11.2009р., №244513 від 27.11.2009р.) підтверджується передача відповідачу товару за відповідними накладними згідно Договору на загальну суму 117146грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар після прийняття товару за відповідною товарно-транспортною накладною шляхом банківського перерахунку або готівкою через касу продавця.

Із пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлена позивачем продукція на загальну суму 19304,43грн. не оплачена.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 19304,43грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не навів.

За таких обставин, позовні вимоги державного підприємства „Хустське лісове господарство", м. Хуст про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 суми 19304,43грн. основного боргує правомірними та обґрунтованими.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) на користь державного підприємства „Хустське лісове господарство" (90400, м. Хуст, вул. Сливова, 34, код ЄДРПОУ22114649) суму 19304,43грн. боргу, а також суму 1720,50грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі