Decision № 31996591, 17.06.2013, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.13р. Справа № 904/1197/13-гЗа позовом: Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Практика", м. Дніпропетровськ

Про: визнання договору на розподіл природного газу укладеним в редакції позивача

Головуючий колегії, суддя: Крижний О.М.

Суддя Казарцева В.В.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

Від позивача: Чорноморченко М.Є., довіреність від 13.08.2012 року №113юр, представник

Від відповідача: Мирошниченко М.О., довіреність від 07.02.2013 року, представник; Кобченко С.Л., довіреність від 26.03.2013 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Практика" про визнання договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) №2013/Т-ПР-12466/137093 від 20.12.12 року укладеним в редакції позивача. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем не врегульовані розбіжності за договором природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) №2013/Т-ПР-12466/137093 від 20.12.12 року.

Відповідач проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити. Відповідач зазначає, що проект договору ним підписаний та разом з протоколом розбіжностей направлений на адресу позивача, у зв'язку з чим просить всі спірні пункти проекту договору прийняти у його редакції. Також відповідачем подано до суду пояснення, у яких наполягає на неправомірності включення позивачем тексту Технічної угоди до складу договору на розподіл природного газу (транспортування природного газу розподільними мережами) №2013/Т-ПР-12466/137093 від 20.12.2012 року, оскільки це не відповідає положенням Типового договору на розподіл природного газу, Правил користування природним газом для юридичних осіб, є відступлення позивачем від умов Типового договору та суперечить положенням ст. 179 Господарського кодексу України.

27.03.2013 року позивачем подано до суду пояснення по справі, згідно яких заперечує проти викладення спірних пунктів договору в редакції відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно додаткових пояснень відповідача, поданих до суду 10.04.2013 року, відповідач не заперечує проти викладення п.3.5 договору в редакції позивача, однак просить доповнити даний пункт наступним: „Газорозподільне підприємство зобов'язане розглянути питання щодо узгодження графіку нерівномірного споживання протягом однієї доби з моменту відповідного звернення замовника".

Позивач, у письмових поясненнях від 10.04.2013 року повідомляє, що у проекті договору на розподіл природного газу було допущено технічну помилку у розділі ХІ, а саме замість номерів пунктів 11.4 та 11.5 вказано пункти 10.4 та 10.5 відповідно.

14.05.2013 року позивач подав до суду пояснення по справі, у яких проаналізував кожний пункт проекту Технічної угоди, співставив їх з пунктами спірного договору та зазначив посилання на нормативні акти, що регулюються дане питання. Також позивач зазначив, що при розгляді проекту договору на розподіл природного газу та складанні протоколу розбіжностей до нього, відповідач не мав заперечень щодо змісту Технічної угоди, а лише заперечував щодо включення її як невід'ємної частини договору.

Відповідач у поясненнях, поданих до суду 20.05.2013 року, провів аналогічний аналіз положень Технічної угоди на відповідність її пунктів умовам договору та нормативним актам. Згідно даних пояснень відповідач не вбачає необхідності в укладенні даної Технічної угоди до договору. 23.05.2013 року від відповідача надійшли додаткові пояснення стосовно аналізу положень Технічної угоди.

11.06.2013 року від відповідача надійшли пояснення, у яких зазначає, що відповідно до положень п.3.12.6 Правил №1181, п.12.1 Правил №618 та п.4.3 Типового договору на розподіл Технічна угода може укладатися для врегулювання таких питань: порядок обліку газу; доступ представників Газорозподільного підприємства до газового обладнання комерційних вузлів обліку, в тому числі й для проведення перевірок; порядок обмеження (припинення) транспортування природного газу. Відповідач вважає, що лише останній абзац пункту 2.3, пункт 2.6, підпункт 2.7.1, пункт 2.8, підпункти 2.12.6, 2.12.9, пункт 2.22 та підпункти 3.2.7, 3.3.12 та 3.3.12 Технічної угоди конкретизують вищезазначені питання. Усі інші положення проекту Технічної угоди або дублюють положення чинного законодавства, або не стосуються відносин між сторонами чи питань порядку обліку, порядку обмеження (припинення) транспортування природного газу, а також доступу представників Газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів, оскільки решта пунктів передбачають додаткові обов'язки для споживача та погіршують його становище у порівнянні з регулюванням, що містить у чинному законодавстві.

13.06.2013 року позивачем подано пояснення, у яких наполягає на необхідності укладення Технічної угоди до договору, посилаючись на те, що Типовим договором в повному обсязі не врегульовані питання щодо обліку, обмеження (припинення) транспортування природного газу, взагалі не визначено порядок та строки проведення перевірки технічного стану комерційних вузлів обліку газу та правильності розрахунків обсягу споживання/розподілу/транспортування природного газу, а необхідність врегулювання даних питань саме і включено до Технічної угоди. Також позивачем повторно проаналізовано положення Технічної угоди.

Розгляд справи був відкладений з 27.02.2013 року на 27.03.2013 року, з 27.03.2013 року на 10.04.2013 року, у судовому засіданні 10.04.2013 року оголошено перерву до 16.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2013 року строк вирішення спору продовжувався на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013 року вирішено призначити колегіальний розгляд справи №904/1197/13-г.

Розпорядженням в.о. голови суду від 18.04.2013 року №112 визначено склад колегії по розгляду справи №904/1197/13-г у складі трьох суддів: головуючого колегії - Крижного О.М., суддів - Казарцевої В.В. та Мартинюка С.В. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року колегією суддів прийнято справу №904/1197/13-г до свого провадження для колегіального розгляду та призначено до розгляду в засіданні на 15.05.2013 року.

В судовому засіданні 15.05.2013 року оголошено перерву до 23.05.2013 року, з 23.05.2013 року оголошено перерву до 17.06.2013 року.

17.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку з набранням чинності Постанови Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1164 від 06.09.2012 року "Про затвердження Типового договору на розподіл природного газу" Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" (Газорозподільне підприємство) направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Практика" (Замовник) проект договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) №2013/Т-ПР-12466/137093 від 20.12.2012 року у двох примірниках.

Відповідач листом №1-Г від 15.01.2013 року направив відповідачу один примірник договору №2013/Т-ПР-12466/137093 разом з протоколом розбіжностей до нього у двох примірниках.

Згідно протоколу розбіжностей відповідач не погоджується з п.п. 3.5, 4.3, 7.4, 9.6 та 11.3 договору, викладеного в редакції позивача. Так, відповідач просить п.3.5 договору викласти у його редакції, п.п. 4.3 7.4, 9.6 виключити, а у п.11.3 договору виключити додаток 4 до договору "Технічна угода на здійснення контролю за обліком газу при транспортуванні та постачанні природного газу".

04.02.2013 року позивач направив відповідачу супровідним листом №721/17-3 протокол узгодження розбіжностей у якому п.п. 3.5, 4.3, 7.4, 9.6, 11.3 викладає у редакції Газорозподільного підприємства.

Отже, позивач просить викласти спірні пункти договору в його редакції. Відповідач проти позову заперечує, свою позицію виклав у відзиві на позов, просить прийняти умови спірних пунктів в його редакції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ст. 187 Господарського кодексу України).

Відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення) регулюються Правилами користування природним газом для юридичних осіб №1181 від 13.09.2012 року зареєстрованими Міністерством юстиції України 11.10.2012 року за №1715/22027 (далі - Правила №1181), Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України №618 від 27.12.2005 року та зареєстрованими Міністерством юстиції України 26.01.2006 року за №67/11941 тощо.

Відповідно до п.5.3.1 Правил користування природним газом для юридичних осіб договір на розподіл природного газу є документом, який регулює відносини між газорозподільним підприємством, що здійснює свою діяльність на закріпленій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території, і споживачем (замовником) та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Договір на розподіл природного газу укладається відповідно до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 6 вересня 2012 року № 1164, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2012 року за № 1654/21966 (п.5.3.2 Правил).

Розподіл природного газу без укладення договору на розподіл природного газу не допускається (п.5.3.3 Правил).

Отже, укладення договору на розподіл природного газу є обов'язковим.

Відповідач не заперечує проти укладення договору на розподіл природного газу, однак згідно протоколу розбіжностей від 15.01.2013 року просить виключити з договору, у редакції запропонованій позивачем п.п.4.3, 7.4, 9.6 договору, серед додатків до договору просить виключити додаток 4 „Технічна угода на здійснення контролю за обліком газу при транспортуванні та постачанні природного газу" та п.3.5 договору просить викласти в наступній редакції: „Розподіл підтвердженого обсягу газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, ураховуючи середньодобову норму (надалі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого Оператором обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку якщо газоспоживання здійснюється протягом місяця нерівномірно. Відхилення від добової норми (не більше ніж на+200%;-50% від середньодобового обсягу споживання) протягом місяця поставки дозволяється лише за умови, що місячний обсяг споживання природного газу Замовником не перевищує підтверджений обсяг газу. Замовник самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу газу має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі Газорозподільне підприємство має право в установленому порядку здійснити примусове обмеження або припинення транспортування газу до відновлення добової норми.

Під час судового розгляду відповідач змінив свою позицію і згідно письмових пояснень, поданих до суду 10.04.2013 року, відповідач не заперечує проти викладення п.3.5 договору на розподіл природного газу у такій редакції:

"3.5. Розподіл підтвердженого обсягу газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, ураховуючи середньодобову норму (надалі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого Оператором обсягу природного газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку якщо газоспоживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

Газорозподільне підприємство зобов'язане розглянути питання щодо узгодження графіку нерівномірного споживання протягом однієї доби з моменту відповідного звернення замовника.

При перевитратах добової норми відбору газу (узгодженого графіку нерівномірної подачі газу) без узгодження з Газорозподільним підприємством, Газорозподільне підприємство має право в установленому порядку здійснити примусове обмеження транспортування природного газу до відновлення добової норми".

При цьому позивач пропонує викласти п. 3.5. в наступній редакції:

"3.5. Розподіл підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, ураховуючи середньодобову норму (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого Оператором обсягу природного газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку якщо газоспоживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

При перевитратах добової норми відбору газу (узгодженого графіку нерівномірної подачі газу) без узгодження з Газорозподільним підприємством, Газорозподільне підприємство має право в установленому порядку здійснити примусове обмеження або припинення транспортування газу до відновлення добової норми.".

Проаналізувавши редакції даного пункту договору, надані сторонами, суд дійшов висновку, що редакція п.3.5 позивача містить положення майже тотожні положенням Типового договору, окрім конкретизації норми відбору газу, а саме можливості погодження сторонами графіку нерівномірної подачі газу.

Суд вважає, що можливість погодження графіку нерівномірної подачі газу дійсно є конкретизацією положення типового договору у розумінні чинного законодавства. І така конкретизація не порушує права відповідача.

Відповідач під час розгляду справи запропонував доповнити пункт 3.5 абзацом другим наступного змісту: "Газорозподільне підприємство зобов'язане розглянути питання щодо узгодження графіку нерівномірного споживання протягом однієї доби з моменту відповідного звернення замовника". Суд зазначає на неможливість включення до договору даного положення з тих підстав, що у судовому засіданні встановлено технічну неможливість погодження позивачем можливості нерівномірного споживання газу (графіку) в такі короткі строки, що пов'язане з необхідністю узгодження такого графіку з третіми особами - постачальниками газу та особами, що здійснюють транспортування газу, зокрема, ДК "Укртрансгаз". Це ж стосується і зазначення обсягів відхилення від добової норми.

Тому суд вважає за доцільне прийняти спірний пункт договору в редакції позивача.

Згідно протоколу розбіжностей відповідач просить виключити з договору п.4.3 в редакції позивача наступного змісту: "Порядок обліку, порядок обмеження (припинення) транспортування газу, а також доступу представників Газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів обліку газу, регулюється Технічною угодою між Газорозподільним підприємством та Споживачем".

У той же час п.4.3 Типового договору передбачає, що "Порядок обліку, порядок обмеження (припинення) транспортування природного газу, а також доступу представників Газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів обліку газу може регулюватись Технічною угодою між Газорозподільним підприємством, постачальником природного газу та Споживачем".

Крім того, серед додатків до Типового договору на розподіл природного газу Технічна угода відсутня. Додатками до Типового договору на розподіл природного газу є: 1) Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання; 2) Договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ; 3) Розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі.

Таким чином, Типовий договір вказує на можливість, а не обов'язковість укладення Технічної угоди.

Редакція даного пункту договору, запропонована позивачем, носить зобов'язальний характер укладення Технічної угоди, у той час як Типовий договір лише пропонує сторонам врегулювати додаткові питання у Технічній угоді, та не містить обов'язку її укладати.

Також, проаналізувавши чинне законодавство, суд зазначає, що практично єдиний випадок, коли укладення технічної угоди є обов'язковим, передбачений п. 3.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 року № 1181, відповідно до якого взаємовідносини між газотранспортним підприємством та споживачем (субспоживачем), які виникають при здійсненні приймання-передачі природного газу на газорозподільних станціях, регулюються технічною угодою про умови приймання-передачі кількості газу на ГРС.

У той же час, як зазначається сторонами, приймання-передача природного газу здійснюється не на газорозподільних станціях. Таким чином, укладення технічної угоди саме в даному випадку не є обов'язковим.

Також, відповідно до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Суд зазначає, що зобов'язання відповідача укласти Технічну угоду явно не є конкретизацією типового договору у розумінні ГК України.

До того ж, п.4.3. типового договору передбачає можливість укладення технічної угоди між трьома сторонами: газорозподільним підприємством, постачальником природного газу та споживачем. На даний момент позивач є і газорозподільним підприємством і постачальником природного газу, однак позивач не завжди може поєднувати ці функції і тому суд вважає, що в такій конструкції редакція типового договору передбачає можливість укладення саме окремої технічної угоди, а не викладення її додатком до договору на розподіл газу.

Крім того, проаналізувавши положення Технічної угоди, заслухавши твердження та заперечення сторін суд дійшов висновку, що положення технічної угоди, зокрема п.п. 2.4, 2.5.4-2.5.6, 5.14, 2.10, 2.11.1, 2.11.1.1-2.11.1.3, 2.12.5, 2.15, 2.18, 3.2.6, 3.3.4 повністю, або в деякій мірі дублюють положення договорів на постачання або на розподіл природного газу або ж ці положення безпосередньо регулюються чинним законодавством. Деякі з положень проекту Технічної угоди, а саме: 2.5, 2.12.3, 2.12.7, 2.12.8, 2.12.10, 2.13, 2.24, 3.3.7, 3.3.9 містять додаткові зобов'язання відповідача, проти чого останній заперечує. Решта пунктів проекту технічної угоди або взагалі законодавством не передбачені або не стосуються питань обліку газу.

Таким чином, суд не погоджується з викладенням п.4.3 договору у редакції позивача.

Відповідач же просить даний пункт договору виключити, оскільки вважає укладення Технічної угоди недоцільним, виходячи з того, що всі спірні питання врегульовані договорами на постачання та розподіл природного газу, решта питань регулюється чинним законодавством. Відповідач зазначає, що Технічна угода жодним чином не конкретизує, як того вимагає Закон, умови договору на розподіл (транспортування) природного газу, а лише містить додаткові зобов'язання для нього як Споживача цього газу.

Проаналізувавши даний пункту договору, суд дійшов висновку про неможливість погодження ні з редакцією, запропонованою позивачем, ні з редакцією, запропонованою відповідачем, виходячи з наступного.

Позивач, викладаючи п.4.3 договору у своїй редакції, нав'язує відповідачу укладення Технічної угоди, тобто відмовитись від укладення Технічної угоди Відповідач не має права. У той же час, Відповідач навпаки просить виключити даний пункт з договору, що взагалі може позбавити позивача права в подальшому звернутися до відповідача, як до споживача природного газу для врегулювання виниклих спірних питань шляхом додаткового укладення Технічної угоди, у зв'язку з чим деякі спірні питання можуть в подальшому бути неврегульованими між сторонами.

І це питання є актуальним, виходячи з наступного. Так, п.4.3. типового договору передбачає можливість укладення технічної угоди між Газорозподільним підприємством, постачальником природного газу та споживачем. Таким чином, Технічна угода може бути укладена між трьома сторонами. На даний момент позивач є і Газорозподільним підприємством і постачальником природного газу. У той же час таке поєднання функцій може змінитися у будь-який момент і функцію постачальника природного газу може виконувати інша особа. Суд зазначає, що в подальшому у сторін може виникнути необхідність в укладенні Технічної угоди до спірного договору.

Тому виключення взагалі п.4.3. з договору на розподіл газу в подальшому може вплинути також і на права третіх осіб.

Виходячи з правової природи типового договору, обов'язковості його положень для сторін, суд вважає як редакцію позивача, так і редакцію відповідача протиправним відступом від редакції обов'язкового до укладення типового договору і тому вважає за необхідне викласти даний пункт саме в редакції обов'язкового для сторін типового договору.

На підставі викладеного, п.4.3 договору на розподіл природного газу підлягає викладенню в редакції Типового договору.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 15 серпня 2012 року по справі № 5015/581/12.

Також п.11.3 договору у редакції позивача нерозривно пов'язаний з п.4.3 договору в редакції позивача, оскільки серед додатків позивач зазначає Додаток №4 "Технічна угода на здійснення контролю за обліком газу при транспортуванні та постачанні природного газу". Відповідач, згідно протоколу розбіжностей до спірного договору, даний додаток не включає до додатків до договору та просить п.11.3 спірного договору викласти у наступній редакції: "Додатки до цього договору: Додаток 1 "Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання"; Додаток 2 "Договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ на 2013 рік"; Додаток 3 "Розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі"; є невід'ємними частинами цього Договору".

Оскільки, вирішуючи питання стосовно врегулювання п.4.3 договору на розподіл природного газу, суд дійшов висновку про необов'язковість укладення Технічної угоди до даного договору, тому зазначення Технічної угоди серед додатків до договору необхідно виключити.

Таким чином, суд приймає даний пункт договору у редакції відповідача.

Також неврегульованими залишились пункти 7.4 та 9.6 договору на розподіл природного газу. Позивач у своїй редакції просить зазначити у договорі п.7.4: "Газорозподільне підприємство не несе відповідальність за виконання умов цього договору в разі зниження тиску або припинення транспортування газу до газорозподільних мереж Газотранспортного підприємства з боку структурних підрозділів ДК "Укртансгаз" та п.9.4., який відносить до форс-мажорних обставин: "Зниження тиску або припинення транспортування газу до газорозподільних мереж Газотранспортного підприємства з боку структурних підрозділів ДК "Укртансгаз".

У протоколі розбіжностей від 15.01.2013 року до спірного договору відповідач просить дані пункти виключити.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, дії ДК "Укртансгаз" не можуть бути заздалегідь встановленою підставою для звільнення позивача від відповідальності.

Також, і Типовий договір не містить таких положень.

Тому суд дійшов висновку про необхідність виключення даних пунктів із спірного договору.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки пункт 3.5 договору приймається у редакції позивача, пункти 7.4, 9.6 та 11.3 у редакції відповідача, а пункт 4.3 в редакції Типового договору.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відповідно до пункту 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року (зі змінами) №6 "Про судове рішення" у рішенні про спонукання укласти договір необхідно зазначати умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

При цьому якщо умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладаються в резолютивній частині судового рішення.

У той же час відповідно до пункту 9.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року (зі змінами) №6 "Про судове рішення" у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору у резолютивній частині повинно бути зазначено рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.

Таким чином, у резолютивній частині рішення необхідно зазначити про укладення договору в редакції позивача з визначенням редакції кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.

Згідно з абз. 2, 3 п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони. Якщо розбіжності між сторонами вирішено частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, то витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін. Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

З урахуванням того, що пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, а обов'язок укладення даного договору покладено на дві сторони спору, суд вважає за необхідне покласти судові витрати у справі на дві сторони у рівних частинах, тобто по 573,50 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати договір №2013/Т-ПР-12466/137093 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 20 грудня 2012 року укладеним у редакції позивача з викладенням спірних пунктів у наступній редакції:

- пункт 3.5 договору викласти в редакції позивача:

"3.5. Розподіл підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, ураховуючи середньодобову норму (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого Оператором обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця, або згідно узгодженого сторонами графіку у випадку якщо газоспоживання здійснюється протягом місяця нерівномірно.

При перевитратах добової норми відбору газу (узгодженого графіку нерівномірної подачі газу) без узгодження з Газорозподільним підприємством, Газорозподільне підприємство має право в установленому порядку здійснити примусове обмеження або припинення транспортування газу до відновлення добової норми."

- пункт 4.3 договору викласти в наступній редакції:

"4.3. Порядок обліку, порядок обмеження (припинення) транспортування природного газу, а також доступу представників Газорозподільного підприємства до газового обладнання і комерційних вузлів обліку газу може регулюватись технічною угодою між Газорозподільним підприємством, постачальником природного газу та споживачем."

- п.7.4 - виключити;

- п. 9.6 - виключити;

- пункт 11.3 договору викласти в редакції відповідача:

"11.3. Додатки до цього договору:

Додаток 1 "Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання";

Додаток 2 "Договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ на 2013 рік";

Додаток 3 "Розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі",

є невід'ємними частинами цього Договору.".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Практика" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Янтарна, буд. 81, корп. 2, кв. 56, ідентифікаційний код 30608895) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, буд. 5, ідентифікаційний код 20262860) судовий збір у розмірі 573,50 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 20.06.2013 року.

Головуючий колегії, суддя О.М. Крижний

Суддя В.В. Казарцева

Суддя С.В. Мартинюк