Court ruling № 31535883, 13.05.2013, Lviv Regional Court of Appeal

Справа № 1329/3059/12 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/2378/13 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і Бойко С.М.,

при секретарі Служалі А.Ю.,

за участю представника ПАТ „Мегабанк" Лавріва В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (ПАТ) „Мегабанк" (в подальшому - „Банк"), у якому просив суд правовідносини між ним і Банком за Кредитним договором № 202/2007 від 24 грудня 2007 року та за договором застави майна від 24.12.2007 року щодо обтяження заставою автомобіля „припинити" та зобов'язати Банк видати йому довідку про одержання Банком від позивача „в повному обсязі виконання зобов'язань за Кредитним договором № 202/2007 від 24 грудня 2007 року".

Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що ним достроково було погашено перед Банком зобов'язання за Кредитним договором і він звернувся до Банку із заявою про видачу довідки про це - з метою зняття та перереєстрації автомобіля в органах ДАІ, однак Банк відмовив йому у видачі згаданої довідки, висунувши до нього зустрічну вимогу - про сплату на його користь штрафу у розмірі 10 % від вартості предмета застави (автомобіля), що складає 15 280 грн., - за те, що ним не були виконані умови Кредитного договору про зобов'язання позичальника застрахувати своє життя на користь Банку на строк дії Кредитного договору та умови Договору застави про зобов'язання заставодавця застрахувати предмет застави - згаданий автомобіль (а.с. 1-2).

У липні 2012 року Банк подав до суду зустрічний позов, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_4 15 280 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_4 не були виконані вище згадані зобов'язання за Кредитним договором і за Договором застави (23-24).

Оскаржуваним заочним рішенням в задоволенні первісного позову ОСОБА_4 відмовлено, а зустрічний позов Банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку 15 280 грн. Вирішено питання судових витрат (а.с. 82-87).

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 03 січня 2013 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01 листопада 2012 року залишено без задоволення (а.с. 108, 112-114) і ОСОБА_4 згадане рішення оскаржив в загальному порядку.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги за первісним позовом, а у задоволенні позовних вимог Банку за зустрічним позовом - відмовити, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального права.

Висновок суду про те, що ним було порушено умови Договору застави, вважає помилковим, оскільки ним 27.07.2011 року було застраховано предмет застави (автомобіль); 27.01.2012 року ним було здійснено страховий платіж і цього ж дня (27.01.2012 року) по акту передачі-прийому ним було передано представнику Банку документи про вище наведене.

Вважає незрозумілим те, на підставі яких саме доказів суд дійшов висновку про складення вище згаданого акту передачі-прийому саме 02.03.2012 року, а не 27.01.2012 року.

Вважає, що жодних збитків, пов'язаних з неналежним виконанням ним зобов'язань перед Банком, останньому завдано не було (а.с. 118-119).

Апелянт і його представник за довіреністю, будучи своєчасно належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 125, 126), в судове засідання не з'явилися і про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника Банку, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення Банку від 01.02.2012 року про порушення ОСОБА_4 умов кредитного договору та договору застави останнім були отриманими 09.02.2012 року (а.с. 13-16, 37-41), а документи про виконання своїх зобов'язань по страхуванню по згаданих договорах ОСОБА_4 були переданими Банку по Акту прийому-передачі 03.02.2012 року (а.с. 42), про що і зазначено в оскаржуваному рішенні. Відтак, доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом в оскаржуваному рішенні помилково датою складання акту прийому-передачі зазначено 02.03.2012 року, є надуманими і не відповідають матеріалам справи, а тому до уваги прийматись не можуть.

Будь-яких доказів про складання вище згаданого акту прийому-передачі раніше, ніж 03.02.2012 року, апелянтом до суду подано не було, а відтак не спростовано висновків оскаржуваного рішення про порушення ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та договором застави, оскільки відповідних положень згаданих договорів він у передбаченому законом порядку не оскаржував і не оспорював, а відтак ці положення залишаються чинними.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, апелянт усвідомлює порушення ним взятих на себе зобов'язань по страхуванню, посилаючись при цьому на відсутність збитків у Банку у зв'язку з цими порушеннями.

За змістом роз'яснень, які містяться у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", положення частини 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача.

Такої заяви ОСОБА_4 до суду не подавав, а відтак у суду не було правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст. 551 ЦК України.

За вище наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити та залишити заочне рішення Яворівського районного суду Львівської області від 01 листопада 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: