Court ruling № 3149036, 17.11.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

№ К-34374 /06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2008року                                                                                           м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ГСС»

на ухвалуЗапорізького апеляційного господарського судувід 10.10.2006р.

у справі№ 23/247/06-АП господарського суду Запорізької області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ГСС»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.10.2006р., в позові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжявід 16.03.2006р. № 0002082302/2 про визначення ТОВ «ГСС» податкового зобов’язання за платежем із податку на додану вартість в сумі 20721,00 грн., в тому числі 13816,00 грн. – основний платіж, 6908,00 грн. – штрафні /фінансові/ санкції, та від 16.03.2006р. № 0002072302/2 про визначення цьому ж товариству податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 26226,00 грн., в тому числі 17484,00 грн. – основний платіж, 8742,00 грн. – штрафні санкції, відмовлено з тих підстав, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що позивач ще до укладання з ТОВ «Трансторг» договору про надання консультаційних та маркетингових послуг від 10.05.2004р. № 27/05, результатом виконання якого став продаж продукції ТОВ «Буденергомонтаж», мав тривалі господарські відносини з цим покупцем, а відтак поставка та оплата вартості продукції між ТОВ «ГСС» та ТОВ «Буденергомонтаж» згідно видаткових накладних від 06.07.2004р. № РН-11410 та від 29.07.2004р. № РН-11432, платіжних доручень від 08.04.2004р. № 929, від 06.05.2004р. № 56, від 08.06.2004р. № 1404, від 25.06.2005р. № 1562 та від 17.08.2004р. № 2067 здійснювалась не на виконання договору про надання консультаційних та маркетингових послуг від 10.05.2004р. № 27/05, а на виконання договорів купівлі-продажу продукції від 07.11.2003р. № 141/03 та від 26.01.2004р. № 11/04 між ТОВ «ГСС» та ТОВ «Буденергомонтаж», та оцінивши які суди дійшли висновку, що витрати позивача на оплату консультаційних та маркетингових послуг на загальну суму 67730,08 грн. з урахуванням ПДВ- 11288,35 грн. не пов’язані з господарською діяльністю позивача, а відтак не підлягають включенню до складу валових витрат та податкового кредиту за ІІ та ІVквартали 2004 року.

В касаційній скарзі ТОВ «ГСС» просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, вважаючи, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов’язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 11.11.2005р. № 194/29-32372616, про порушення товариством пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу валових витрат другого та четвертого кварталів 2004 року та податкового кредиту за червень та грудень 2004 року витрат, в тому числі з податку на додану вартість, по оплаті консультаційних та маркетингових послуг на користь ТОВ «Трансторг» за договором від 10.05.2004р. № 27/05, які не пов’язані з господарською діяльністю позивача. Такий висновок податкового органу вмотивований тим, що понесення позивачем вказаних витрат не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «Буденергомонтаж» не є наслідком маркетингових досліджень ТОВ «Трансторг», а є наслідком виконання підприємствами взаємних зобов’язань за договорами купівлі-продажу продукції від 07.11.2003р. № 141/03 та від 26.01.2004р. № 11/04.

Обґрунтовуючи довід про неправомірне визначення контролюючим органом податкових зобов’язань, позивач посилався на підтвердження валових витрат та податкового кредиту за вищевказаний період первинними документами /актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.06.2004р. та від 20.12.2004р., звітами про виконану роботу від 20.06.2004р. та від 20.12.2004р., податковими накладними від 20.06.2004р. № 62001 та від 20.12.2004р. № 2012/04/, які, на думку позивача, є достатньою підставою для відтворення господарської операції з придбання консультаційних та маркетингових послуг у ТОВ «Трансторг» в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість в розумінні спеціальних податкових законів.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні /частина 1/. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили /частина 2/. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності /частина 3/.

Як вбачається з висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність в діях позивача причинного зв’язку між придбанням маркетингових послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання, вказана вимога процесуального закону судами була дотримана, оскільки суди на підставі договорів купівлі-продажу продукції від 07.11.2003р. № 141/03 та від 26.01.2004р. № 11/04, видаткових накладних від 06.07.2004р. № РН-11410 та від 29.07.2004р. № РН-11432, платіжних доручень від 08.04.2004р. № 929, від 06.05.2004р. № 56, від 08.06.2004р. № 1404, від 25.06.2005р. № 1562 та від 17.08.2004р. № 2067 між ТОВ «ГСС» та ТОВ «Буденергомонтаж» встановили, що на момент укладення з ТОВ «Трансторг» договору про надання консультаційних та маркетингових послуг від 10.05.2004р. № 27/05, результатом якого мало бути виявлення нового, відмінного від існуючих покупців продукції ТОВ «ГСС», а фактично стало знаходження такого покупця як ТОВ «Буденергомонтаж», позивач вже мав тривалі стосунки з вказаним покупцем.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток та податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакціях Закону, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах /пункт 1.32 статті 1 цього Закону/.

А підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих / протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції / робіт, послуг / та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 – 5.8 цієї статті.

Звідси, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв’язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності останнього ж відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи викладене та межі касаційного перегляду справи, встановлені статтею 220 КАС України, здійснена судами попередніх інстанцій правова оцінка встановлених обставин справи відповідає правильному застосуванню вищезазначених норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ГСС» залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного господарського судувід 10.10.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                               підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                            підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                    Маринчак Н.Є.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.