Court ruling № 31023707, 25.04.2013, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 квітня 2013 року Справа № 5011-36/11740-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.,

розглянувши касаційну скаргу Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовніштур" на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року

у справі № 5011-36/11740-2012 господарського суду міста Києва

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішітур"

про визнання договору недійсним та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року заступник Генерального прокурора України, виступаючи в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся господарського суду міста Києва з позовом до Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішітур", просив:

визнати недійсним та припинити на майбутнє договір від 02.04.2001 року № 468 про передачу у довгострокове користування фасадного будинку та будинку у дворі по вул. Б. Хмельницького, 26 Українській державній корпорації з іноземного туризму "Укрзовніштур", укладений між Фондом державного майна України та Українською державною корпорацією з іноземного туризму "Укрзовнішінтур";

зобов'язати Українську державну корпорацію з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" повернути державі в особі Фонду державного майна України фасадний будинок корисною площею 2738,3 кв.м. з підвальним приміщенням площею 424,4 кв.м. та будинок у дворі корисною площею 1619,5 кв.м. з підвальним приміщенням площею 342,6 кв.м., розташовані по вул. Б. Хмельницького. 26, у м. Києві.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року (головуючий суддя Трофименко Т.Ю., судді Борисенко І.І., Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року (головуючий суддя Чорна Л.В., судді Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.) (т. 2, а.с. 171-181) у справі № 5011-36/11740-2012 позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним та припинено на майбутнє договір від 02.04.2001 року № 468 про передачу у довгострокове користування фасадного будинку та будинку у дворі по вул. Б. Хмельницького, 26 у м. Києві, Українській державній корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур", укладений між Фондом державного майна України та Українською державною корпорацією з іноземного туризму "Укрзовнішінтур", зобов'язано Українську корпорацію з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" повернути державі в особі Фонду державного майна України фасадний будинок корисною площею 2 738,3 кв.м. з підвальними приміщеннями 424, 4 кв.м. та будинок у дворі корисною площею 1 619, 5 кв.м. з підвальними приміщеннями площею 342, 6 кв.м. по вул. Б. Хмельницького, 26 у м. Києві (т. 3, а.с. 106-115).

Не погоджуючись із постановленими судовими актами, Українська корпорація з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року у справі № 5011-36/11740-2012, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року касаційну скаргу Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовніштур" на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року у справі № 5011-36/11740-2012 повернуто на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (т. 3, а.с. 129-131).

Українська корпорація з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" повторно звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, підтримавши вимоги, викладені вище.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

В силу ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскільки оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили 06.02.2013 року, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 26.02.2013 року, а вказана касаційна скарга надіслана до суду 03.14.2013 року, про що свідчить штамп поштового відділення зв'язку на конверті, адресованому Київському апеляційному господарському суду. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

До касаційної скарги додано заяву про відновлення строку на касаційне оскарження.

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи заяву про відновлення строку на подання касаційної скарги, заявник касаційної скарги зазначає, що обставиною, яка зумовила подання касаційної скарги з пропуском встановленого строку є усунення обставин, зазначених в ухвалі Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів не знайшла підстав для її задоволення.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ухвала Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року надіслана сторонам у справі 26.03.2013 року, про що свідчить штамп Вищого господарського суду України на зворотній стороні ухвали.

Отже, своєчасне оскарження судового акту є суто організаційною проблемою скаржника.

З урахуванням викладеного колегія суддів не знайшла підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Українській корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" у задоволенні заяви про відновлення строку на подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу Української корпорації з іноземного туризму "Укрзовніштур" на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 року у справі № 5011-36/11740-2012 повернути заявникові без розгляду (з доданими до неї документами).

3. Повернути Українській корпорації з іноземного туризму "Укрзовнішінтур" (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ 14286299) з Державного бюджету України 1605 (одну тисячу п'ять) грн. 80 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 267 від 01.04.2013 року.

4. Справу № 5011-36/11740-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді І.В. Алєєва

О.О. Євсіков