№ 30848546, 08.04.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/1027/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Козелецька міжрайонна державна податкова інспекція Державної податкової служби (далі - Козелецька МДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 364301 (триста шістдесят чотири тисячі триста одна) грн 75 коп та податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 10495 (десять тисяч чотириста дев'яноста п'ять) грн 04 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни, однак всупереч пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України має податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, який у добровільному порядку не сплачує.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, на адресу суду надійшла заява за вхідним реєстраційним номером 5726 про розгляд справи без його участі та заперечення, в якому наголошує на незаконність та необґрунтованість вимог Козелецької МДПІ.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 28.03.2011, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 Серії НОМЕР_7 (а. с. 11) та копією довідки Управління статистики у Козелецькому районі Державного комітету статистики України від 10.08.2007 № 235 (а. с. 10), а також взята на облік ДПІ у Козелецькому районі як платник податків з 10.08.2007 за № 2831, що підтверджується копією відповідної довідки (а. с. 12).

Встановлено, що працівниками Козелецької МДПІ Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 06.01.2012, за результатами якої складено акт № 19/17-046/НОМЕР_1 від 15.03.2012, в якому зафіксовані наступні порушення:

- ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", внаслідок чого занижено обсяги виручки за 3 кв. 2009 року, за 4 кв. 2009 року, за 1 кв. 2010 року, за 2 кв. 2010 року, за 3 кв. 2010 року, за 4 кв. 2010 року, за 1 кв. 2011 року, за 2 кв. 2011 року, за 4 кв. 2011 року.

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" п. 177.5 ст. 177, в результаті чого встановлено не подання платником декларації за період 3 кв. 2009 року, за 4 кв. 2009 року, за 1 кв. 2010 року, за 2 кв. 2010 року, за 3 кв. 2010 року, за 4 кв. 2010 року, за 1 кв. 2011 року, за 2 кв. 2011 року, за 3 кв. 2011 року, за 4 кв. 2011 року.

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" п. 177.5 ст. 177, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за періоди з 3 кв. 2009 року по 4 кв. 2011 року - 4104.27 грн.

- п. 4.1.4 а) п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України платником не подано декларації з податку на додану вартість за період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року.

- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п 7.3 ст. 7 та п. 9.3 та 9. ст. 9 Закон України "Про податок на додану вартість", пп. 181.1 ст. 181, пп. 183.1, пп. 183.2, 183.4, 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст .187 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в тому числі: за жовтень 2009 року - 17264 грн, за листопад 2009 року - 10555 грн, за грудень - 16000 грн, за січень 2010 року - 2300 грн, за лютий 2010 року - 7074 грн, за березень 2010 року - 10870 грн, за квітень 2010 року - 7657 грн, за травень 2010 року - 7953 грн, за червень 2010 року - 13713 грн, за липень 2010 року - 15354 грн, за серпень 2010 року - 11110 грн, за вересень 2010 року - 11907 грн, за жовтень 2010 року - 11297 грн, за листопад 2010 року - 11475 грн, за грудень 2010 року - 9515 грн, за січень 2011 року - 12202 грн, за лютий 2011 року - 10891 грн, за березень 2011 року - 12365 грн, за квітень 2011 року - 11644 грн, за травень 2011 року 14710 грн, за червень 2011 року - 14875 грн, за липень 2011 року - 16624 грн, за серпень 2011 року - 15499 грн, за вересень 2011 року - 14640 грн, за жовтень 2011 року - 12578 грн, за листопад 2011 року - 3034 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 ФОП ОСОБА_1 підприємницьку діяльність здійснювала із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Перевіркою встановлена розбіжність між обсягом виручки від реалізації та даними перевірки. В акті перевірки відповідачем зроблений висновок, що розбіжність між обсягом валового доходу ФОП ОСОБА_1 у звітах платника єдиного податку та обсягом валового доходу, встановленого в ході перевірки, виникла внаслідок не включення до звітів частини валового доходу, що фактично був отриманий ФОП ОСОБА_1 Дослідження руху коштів по банківському рахунку ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_2 встановлено, що фактичний обсяг виручки склав: в 1 кв. 2009 року - 160574,01 грн, в 2 кв. 2009 року - 325460 грн, в 3 кв. 2009 року - 318674,01 грн, в 4 кв. - 2009 року - 262915 грн, в 1 кв. 2010 року - 121463 грн, в 2 кв. 2010 року - 175940 грн, в 3 кв. 2010 року - 230225 грн, в 4 кв. 2010 року - 193720 грн, в 1 кв. 2011 року - 212743 грн, в 2 кв. 2011 року - 247373 грн, в 3 кв. 2011 року - 280575 грн, 4 кв. 2011 року - 93669,21 грн.

Також, перевіркою встановлено перевищення ФОП ОСОБА_1 в 3-му кварталі 2009 року граничного обсягу річної виручки (500000 грн) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Перевіркою, згідно виписки з банківського рахунку про рух коштів на рахунку встановлено, що фактично ФОП ОСОБА_1 отримала протягом 1-3 кварталів 2009 року виручку від реалізації товарів у розмірі 804708,02 грн, тобто перевищила гранично допустиму для застосування спрощеної системи оподаткування суму виручки на 304708,02 грн.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 надала документи, що підтверджують фактично понесені витрати. Так, на обсяг перевищення в 3 кв. 2009 року (304708,02 грн) ФОП ОСОБА_1 надала документи, що підтверджують фактично понесені витрати на суму 302644,36 грн. Також, ФОП ОСОБА_1 надала для перевірки документи, що підтверджують фактично понесені підприємцем витрати, які пов'язані з отриманням доходу в: 4 кв. 2009 року на суму 255917,26 грн, 1 кв. 2010 року на суму 103042,50 грн, 2 кв. 2010 року на суму 195907,68 грн, 3 кв. 2010 року на суму 272640,30 грн, 4 кв. 2010 року на суму 186932,16 грн, 1 кв. 2011 року на суму 185230,98 грн, 2 кв. 2011 року на суму 236572,08 грн, 3 кв. 2011 року на суму 265603,86 грн, 4 кв. 2011 року на суму 91478,28 грн.

За результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 донарахований податок на доходи фізичних осіб у розмірів 4104,27 грн. (в тому числі: за 3 кв. 2009 року в сумі 309,55 грн; за 4 кв. 2009 року в сумі 1049,66 грн; за 1 кв. 2010 року в сумі 2763,08 грн; за 2 кв. 2010 року в сумі - "мінус" 2995,15 грн; за 3 кв. 2010 року в сумі - "мінус" 6362,30 грн; за 4 кв. 2010 року в сумі 1018,18 грн; за 2011 рік в сумі 8321,25 грн).

Перевіркою встановлено, що станом на 01.10.2009 позивач не внесена до реєстру платників податку на додану вартість, в той час як згідно п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" підлягала обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість з жовтня 2009 року.

При цьому, оскільки ФОП ОСОБА_1 самостійно не виконані умови реєстрації платником ПДВ, відповідно до пунктів 9.3 і 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України не мала права на нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до встановлених обсягів реалізації товару за період з 01.10.2009 по 31.12.2011 перевіркою донараховано 303106 грн податку на додану вартість.

За результатами розгляду зазначеного акту перевірки Козелеькою МДПІ прийняті податкові повідомлення № 0003881730 від 22 березня 2012 року, яким ФОП ОСОБА_1 визначено податкові зобов'язання на суму 4104,27 грн податку з доходів фізичних осіб і 170 грн штрафної санкції та № 0003891730 від 22 березня 2012 року про визначення ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання на суму 303106 грн за платежем податок на додану вартість і 80366,50 грн штрафної санкції.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до ДПС у Чернігівській області, рішенням якої № 165/М/10-215 від 29.05.2012:

- залишено без змін податкове повідомлення - рішення Козелецької МДПІ від 22.03.2012 № 0003881730 про сплату податку з доходів фізичних осіб;

- збільшено на 5576,19 грн суму податку з доходів фізичних осіб та на 644,58 грн штрафну санкцію, визначену у податковому повідомленні - рішенні Козелецької МДПІ від 22.03.2012 № 0003881730;

- скасовано податкове повідомлення - рішення Козелецької МДПІ від 22.03.2012 № 0003891730 в частині сплати 19170,75 грн застосованої штрафної санкції.

Рішенням ДПС України № 20/0/141-12/11/10-2315 від 06.08.2012 повторна скарга ФОП ОСОБА_1 було залишена без задоволення, а рішення ДПС у Чернігівській області від 29.05.2012 № 165/М/10-215 - без змін.

За результатами розгляду первинної скарги ФОП ОСОБА_1 Козелецькою МДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення № 0004371730 від 08.06.2012, яким їй донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 6220,77 грн та № 0004361730 від 07.05.2012, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 364301,75 грн.

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" дано визначення поняття доходу, за яким "Дохід" - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно пункту 8 "Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 752/4045 від 02.11.1999, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України (Державної податкової адміністрації України) від 21.04.93 № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64. При цьому, обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".

Згідно статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999, що діяв в періоді, який перевірявся, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно із ст. 5 цього Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно пункту 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким у пункті 22.10 статті 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним закон з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

З 01.01.2011 набрав законної сили Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пп. 177.1, 177.2, 177.4, 177.5, 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно із пунктами 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: та включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, з метою визначення права перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи і тих, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські послуги, повинні враховувати всі надходження коштів, отриманих на розрахунковий рахунок або (та) в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), позареалізаційні доходи та виручку від іншої реалізації.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 була зобов'язана з 01.10.2009 здійснювати підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, керуючись вимогами підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9, пункту 19.1. статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 за № 889-IV, та розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92, тобто визначаючи валовий дохід, валові витрати, оподатковуваний дохід та подавати у встановлені терміни декларацію про отримані доходи та понесені при цьому витрати.

В порушення підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9, пункту 19.1. статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 за № 889-ІV та розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та з урахуванням вищезазначених вимог Податкового кодексу України сума донарахувань податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період складає 6220,77 грн.

Згідно із пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом. Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання та ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством, сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України, без їх реєстрації як платники цього податку.

Пунктом 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з підпунктом "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 203.1 ст. 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно пункту 10.2 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР особа, яка мала зареєструватися платником податку на додану вартість, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції ( товарів, робіт, послуг ). Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу.

Відповідно до статті 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98 ДПА України розроблено Книгу обліку доходів і витрат і Порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно із вказаним Порядком ведення книги обліку доходів і витрат у графі 6 відображаються всі надходження коштів, отриманих на розрахунковий рахунок або (та) в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи позареалізаційні доходи та виручку від іншої реалізації.

Отже, надаючи оцінку обставинам у справі, суд зважає на той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників податків єдиного податку; здійснення операцій або укладення угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.

В порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не зареєструвалась платником ПДВ з 01.10.2009 при досягненні загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців, що сукупно перевищує дозволену для платників єдиного податку.

Враховуючи вимоги підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР за даними перевірки вірно встановлено заниження відповідачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Згідно із п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Тобто, нарахування ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподачу податкових декларацій також є правомірним та відповідає вимогам законодавства.

Крім того, слід зазначити, що аналогічної позиції додержується Вищий адміністративний суд України (ухвала від 26.06.2012 у справі № К-23980/10), а також Київський апеляційний адміністративний суд (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2012 у справі № 2-а-1911/09/0270, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі № К-23980/10 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі № 2а-14707/11/2670).

Також з матеріалів справи вбачається, що рішення Козелецької МДПІ від 07.05.2012 № 0004361730 та від 08.06.2012 № 0004371730 було оскаржено ФОП ОСОБА_1, але постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 по справі № 2а/2570/2638/2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 по справі № 2а/2570/2638/12 залишено без змін. Тобто рішеннями судів підтверджено законність рішень Козелецької МДПІ від 07.05.2012 № 0004361730 та від 08.06.2012 № 0004371730.

Податкове повідомлення-рішення № 0003881730 від 22 березня 2012 року, яким ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання на суму 4104,27 грн податку з доходів фізичних осіб і 170 грн штрафної санкції нею не оскаржувались в судовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем податкового зобов'язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 41.5 ст. 41 ПК України органом стягнення є виключно органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів, у відповідності до ст. 61 ПК України, покладено на органи державної податкової служби.

З огляду на встановлене та враховуючи пп. 95.1ст. 95 Податкового кодексу України, яким встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, суд визнає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1):

- податковий борг з податку на додану вартість в сумі 364301 (триста шістдесят чотири тисячі триста одна) грн 75 коп. на р/р 31112029700163, одержувач: державний бюджет Козелецького району, код 38020568, банк: УК у Козелецькому районі/ сел. Козелець/, МФО 853592;

- податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 10495 (десять тисяч чотириста дев'яноста п'ять) грн 04 коп. на р/р 33218801700164, код 11010500; одержувач: місцевий бюджет Остерської міської ради Козелецького району, код 38020568, банк: УК у Козелецькому районі/ м. Остер/, МФО 853592.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан