Decision № 30150488, 20.03.2013, Solomianskyi District Court of Kyiv City

Справа №2-72/13

(№2609/20719/12)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Оксюти Т.Г.

при секретарі - Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 311744,10 грн. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №009-2902/8400198, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 33000 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ складає 166650,00 грн., а відповідач зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 10.09.2027 року та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 13,45% річних.

Зазначає, що ПАТ «Універсал Банк» повністю виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором №009-2902/8400198 від 25.09.2007 року.

Відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання.

Станом на 25.06.2012 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №009-2902/8400198 від 25.09.2007 року становить 39004 доларів США 58 центів, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 311744,10 грн.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №009-2902/8400198 від 25.09.2007 року, між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №009-2902/840-0198-Р від 25.09.2007 року.

25.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №009-2902/840-0198-Р/1.

25.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №009-2902/840-0198-Р/2.

Відповідно до умов вищевказаних договорів поруки ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобов'язались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Відповідальність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є солідарною.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 заперечуючи проти вимог ПАТ «Універсал Банк» звернулась до суду із зустрічною позовною заявою та просила визнати недійсним кредитний договір №009-2902/8400198 від 25.09.2007 року, укладений між нею та ПАТ «Універсал Банк».

Визнати недійсним договір іпотеки №5231 від 25.09.2007 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ПАТ «Універсал Банк», посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за №5231 від 25.09.2007 року.

Зобов'язати ПАТ «Універсал Банк» прийняти у ОСОБА_1 суму у розмірі 196970,20 грн. з розстрочкою платежів на 120 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1641,41 грн.

Зобов'язати приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки укладеним між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ПАТ «Універсал Банк» 25.09.2007 року, а саме нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру, загальною площею 55,30 кв.м., житловою площею 41,10 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та нею було укладено кредитний договір №009-2902/8400198, відповідно до умов якого банк надав кредит в іноземній валюті в сумі 33000 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ складає 166650,00 грн., зі строком повернення до 10.09.2027 року та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,45% річних.

Вважає, що вищевказаний договір є недійсним виходячи з наступного.

Чинний ЦК України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь - яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним способом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні відповідачем ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Крім того, зазначила, що на день укладання вищевказаного кредитного договору іноземний курс валюти становив 1 долар США = 5,05 грн. та станом на 04.09.2012 року 1 долар США = 7,99 грн.

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно - правових правовідносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України.

З урахування викладеного вважає, що вказаний кредитний договір підлягає визнанню недійсним.

В силу недійсності кредитного договору, договір іпотеки також підлягає визнанню недійсним.

Крім того, на підставі недійсних правочинів є незаконними та підлягають скасуванню вчинені дії приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5, щодо включення до реєстру іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ПАТ «Універсал Банк» 25.09.2007 року.

На підставі вищевикладеного просила зустрічний позов задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні позов ПАТ «Універсал Банк» просив задовольнити у повному обсязі, у зустрічному позові ОСОБА_1 просив відмовити.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Відповідачі за первісним позовом, треті особи за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином про причини своєї неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими не лише при з'ясуванні обставин справи по суті, а й, як у даному випадку, при з'ясування причин та обставин відсутності відповідачів в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає їх неявку неповажною та вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Встановлено, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час та не знаходить свого вирішення, у зв'язку з її відкладенням з причин неявки в судові засідання відповідачів та неодноразовими клопотаннями представника ОСОБА_1, повідомлених про розгляд справи належним чином (а.с. 68-69, 73, 78-81, 84, 87-89, 102, 105-107, 119-121, 133-137, 141-143).

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки їх неявка може призвести до штучного затягування розгляду справи, в умовах існуючих процесуальних строків її розгляду.

Відповідач за зустрічним позовом приватний нотаріус КМНО ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе розгляну справу у його відсутність.

Суд, вислухавши думку представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Універсал Банк», вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення первісного позову та відмови у зустрічному позові, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №009-2902/8400198, відповідно до умов якого банк надав кредит в іноземній валюті в сумі 33000 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ складає 166650,00 грн., а ОСОБА_1 зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі до 10.09.2027 року та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 13,45% річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №009-2902/8400198 від 25.09.2007 року, між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №009-2902/840-0198-Р від 25.09.2007 року.

25.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №009-2902/840-0198-Р/1.

25.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №009-2902/840-0198-Р/2.

Відповідно до умов вищевказаних договорів поруки ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобов'язались відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Відповідальність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є солідарною.

Встановлено, що ПАТ «Універсал Банк» повністю виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором №009-2902/8400198 від 25.09.2007 року.

В свою чергу, взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами в передбачені кредитним договором строки в односторонньому порядку ОСОБА_1 виконувати відмовляється.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору та додатку №2 до нього, терміном погашення кожного щомісячного платежу вважається останній робочий день, що передує 10 числу кожного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити платіж.

Відповідно до п.п. 5.3.2 кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит визначений кредитним договором сумі, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а також у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань сплатити штрафні санкції та інші платежі у строки та відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п.п. 5.2.5 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплатити кредит у разі порушення умов кредитного договору, а саме: прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад 2 місяці.

Встановлено, що в зв'язку з порушенням умов кредитного договору, 15.05.2012 року на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про погашення наявної заборгованості, проте вона була залишена нею без уваги.

Станом на 25.06.2012 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №009-2902/8400198 від 25.09.2007 року становить 39004 доларів США 58 центів, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 311744,10 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту 854 доларів США 00 центів, що згідно офіційного курсу НБУ становить 6825,60 грн.; сума дострокового стягнення кредиту 30943 доларів США 91 цент, що згідно офіційного курсу НБУ становить 247319,20 грн.; відсотки в сумі 6919 доларів США 21 цент, що згідно офіційного курсу НБУ становить 55301,76 грн.; підвищені відсотки в сумі 287 доларів США 46 центів, що згідно офіційного курсу НБУ становить 2297,55 грн.

Згідно п.п. 2.2., 2.3 договорів поруки №009-2902/840-0198-Р, №009-2902/840-0198-Р/1 та №009-2902/840-0198-Р/2 від 25.09.2007 року у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги.

Поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором на користь кредитора в термін, визначений п. 2.2 договору, шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості за основним договором на рахунки, вказані кредитором.

15.05.2012 року на адресу ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були направлені вимоги про погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №009-2902/8400198 від 25.09.2007 року, однак, вищевказані вимоги були залишені без уваги.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

ПАТ «Універсал Банк» виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено у письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Сплата заборгованості по відсотках, пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом обумовлена договором і підлягає стягненню, оскільки відповідач своєчасно не погасила суму кредиту та відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач ОСОБА_1 не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушила вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, суд вважає, що з відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість в сумі 39004 доларів США 58 центів, що згідно офіційного курсу НБУ становить 311744,10 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту 854 доларів США 00 центів, що згідно офіційного курсу НБУ становить 6825,60 грн.; сума дострокового стягнення кредиту 30943 доларів США 91 цент, що згідно офіційного курсу НБУ становить 247319,20 грн.; відсотки в сумі 6919 доларів США 21 цент, що згідно офіційного курсу НБУ становить 55301,76 грн.; підвищені відсотки в сумі 287 доларів США 46 центів, що згідно офіційного курсу НБУ становить 2297,55 грн.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1, то в ньому слід відмовити входячи з наступного.

Позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом просила визнати недійсним кредитний договір №009-2902/8400198 від 25.09.2007 року, укладений між нею та ПАТ «Універсал Банк».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на положення законодавства, за якими єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Однак, суд не погоджується з такою позицією позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці країни, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Крім того, законодавчі акти, зокрема ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак й не містять заборони на вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті.

Ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» також встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок використання іноземної валюти визначаються Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України» і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 року №368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 року №279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 року №406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то слід зазначити наступне.

На сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Позивач стверджує, що відповідно до підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

При чому індивідуальної ліцензії потребують операції зокрема, з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

З матеріалів зустрічної позовної заяви вбачається, що позивач мала на меті отримати кредитні кошти та витрачати їх у національній валюті.

За таких обставин вимоги позивача про наявність у банку індивідуальної ліцензії на здійснення діяльності з надання кредитних послуг в іноземній валюті є безпідставними.

Такої ж думки додержується і Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладено в п. 11 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5, а саме: у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю») суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України»в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року за №1429/10028).

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15.02.2011 року №3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1, на положення законодавства, за якими єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, є необґрунтованими, а тому вони не приймаються до уваги при вирішенні даної справи по суті.

Крім того, слід зазначити, що статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, ст. 203 ЦК України визначено, що з міст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку.

При цьому банки зобов'язані на вимогу клієнта надати інформацію, зокрема про перелік послуг, що надаються банком, ціну банківських послуг, іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

Встановлено, що ПАТ «Універсал Банк», з метою дотримання вимог законодавства, в повній мірі виконав законодавчо визначений обов'язок та повідомив ОСОБА_1 про перелік послуг, які він надає, ціну цих послуг.

Тобто, твердження позивача за зустрічним позовом підтверджують дані обставини та свідчать про вільне волевиявлення позивача щодо вибору кредитного продукту та укладанні кредитного договору №009-2902/840-0198 від 25.09.2007 року та відповідає її волі.

У зв'язку з відсутністю підстав для визнання недійсним кредитного договору №009-2902/840-0198 від 25.09.2007 року, відсутні підстави для застосування наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог та визнання недійсним іпотечного договору від 25.09.2007 року.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказані кредитний договір та іпотечний договір відповідають усім вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленим ст. 203 ЦК України, зокрема зміст договору в частині визначення валюти зобов'язань, не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, отже підстави для визнання його, а відповідно і іпотечного договору недійсними відсутні.

Суд, прийшовши до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного та іпотечного недійсним, вважає за доцільне відмовити у задоволенні вимог про зобов'язання ПАТ «Універсал Банк» прийняти у ОСОБА_1 суму у розмірі 196970,20 грн. з розстрочкою платежів на 120 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1641,41 грн. та зобов'язання приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не довела ті обставини, на які посилалась, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» суми сплаченого судового збору 3117,44 грн.

Керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 554, 625, 651, 1054, 1055 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 заборгованість за кредитним договором №009-2902/840-0198 від 25.09.2007 року в сумі 39004 доларів США 58 центів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.06.2012 року становить 311744,10 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту 854 доларів США 00 центів, що еквівалентно 6825,60 грн.; сума дострокового стягнення кредиту 30943 доларів США 91 цент, що еквівалентно 247319,20 грн.; відсотки в сумі 6919 доларів США 21 цент, що еквівалентно 55301,76 грн.; підвищені відсотки в сумі 287 доларів США 46 центів, що еквівалентно 2297,55 грн..

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 витрати по оплаті судового збору в сумі 3117,44 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя