Справа № 2701/3769/2012
УХВАЛА
Іменем України
7 березня 2013 року Балаклавський районний суд міста Севастополя
під головуванням судді Гапонова Д.Ю.,
при секретарі Панченко І.В.,
за участю заявника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,
ВСТАНОВИВ:
12 листопада 2012 року заочним рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 10 березня 1990 року відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі, актовий запис №278.
Будучи незгодним з рішенням, ОСОБА_1 звернувся із заявою про його перегляд, мотивуючи тим, що в судове засідання не прибув через те, що є інвалідом.
У судовому засіданні заявник наполягав на задоволенні заяви з викладених у ній підстав, та пояснив, що суд ухвалив рішення з порушенням правил підсудності, оскільки він, ОСОБА_1 є відповідачем в справі, зареєстрований та проживає в Нахімовському районів міста Севастополя.
Згідно ч.5 ст.74 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Судову повістку було направлено ОСОБА_2 на адресу, зазначену у позовній заяві проте, повістка повернулась по закінченню терміну зберігання, що дає змогу суду вважати, відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, про вручення судової повістки ОСОБА_2 належним чином.
Враховуючи зазначену обставину, ОСОБА_2, належним чином повідомлена, в судове засідання не прибула, проте, її неявка, відповідно до ч.1 ст.231 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Суд, вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи в частині заявлених вимог, приходить до наступного.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.231 ЦПК України, суд може своєю ухвалою у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку, а за ст.232 того ж Кодексу, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується заявником, судову повістку у судове засідання, призначене на 12 листопада 2012 року він отримав завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.13), а доказів неможливості прибуття до суду заявник не надав, також заявником не надано доказів що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В той же час не є підставою для скасування заочного рішення та обставина, що справу вирішено з порушенням правил підсудності.
Так, відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а п.2 ч.1 ст.116 того ж Кодексу передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.
З дослідженої в судовому засіданні копії паспорту заявника вбачається, що він зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с.16), який перебуває у Нахімовському районі міста Севастополі.
Проте, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в частині розірвання шлюбу було, в порядку ст.116 ЦПК України передано з Нахімовського районного суду міста Севастополя відповідно до ухвали від 05 липня 2012 року (а.с.5).
Як пояснив в судовому засіданні заявник ОСОБА_1, зазначену ухвалу він не оскаржував.
Відповідно до ст.117 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються; справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.116 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана, а тому посилання заявника на те, що справу Балаклавським районним судом міста Севастополя вирішено з порушенням правил підсудності суд вважає необґрунтованими.
Таким чином, будь-яких фактичних даних, які могли б вплинути на зміст ухваленого за результатами заочного розгляду справи рішення заявником не надано, та з огляду на наведене, враховуючи викладені у заяві аргументи, оцінивши обставини справи, судом не вбачається наявності відповідної сукупності умов, необхідних для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку, внаслідок чого у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.210, 231, 232 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя від 12 листопада 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення ухвали. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Головуючий у справі Д.Ю.Гапонов
The court decision No. 29797392, Balaklavskyi District Court of Sevastopol City was adopted on 07.03.2013. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary data conveniently.
This decision relates to case No. 2701/3769/2012. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: