№ 29465702, 18.02.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 1570/3794/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

за участю секретаря - Ігнатенко М.Ю.,

представника позивача - Носенко І.П.,

представника відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032240 від 07.06.2012 року, № 0000042240 від 07.06.2012 року, № 0000252201 від 07.06.2012 року, № 0000262201 від 07.06.2012 року, № 0000771701 від 05.06.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Істок» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме: повідомлення-рішення № 0000032240 від 07.06.2012 року, повідомлення-рішення № 0000042240 від 07.06.2012 року, повідомлення-рішення № 0000252201 від 07.06.2012 року, повідомлення-рішення № 0000262201 від 07.06.2012 року, повідомлення-рішення № 0000771701 від 05.06.2012 року.

У судовому засіданні 06.11.2012 року замінено неналежного відповідача - Білгород-Дністровську об'єднану державну податкову інспекцію в Одеській області на належного - Білгород-Дністровську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби (далі - Білгород-Дністровська ОДПІ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Білгород-Дністровською ОДПІ з 02.04.2012 року по 18.04.2012 року проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Істок» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, в тому числі з податку на додану вартість з 01.02.2010 р. по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт виїзної планової перевірки від 24.05.2012 року за № 1066/22-118/24759439, на який позивачем надавались заперечення від 31.05.2012 року. Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті, позивач зазначає, що твердження Білгород-Дністровської ОДПІ щодо фіктивності правочинів позивача з контрагентом ТОВ «Море плюс» є безпідставними, адже господарські операції між ТОВ «Істок» та ТОВ «Море плюс» здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, так як ТОВ «Море плюс» було і є зареєстрованим як платник ПДВ. Правом на одержання пояснень з боку контрагента відповідач не скористався. ТОВ «Істок» надано всі документи, що підтверджують здійснення господарської операції. Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача щодо протиправності включення до валових витрат суми у розмірі 83335,0 грн. за 6 місяців 2010 року (2 квартал 2010 року) та за 2010 рік (4 квартал 2010 року) у сумі 46667,0 грн. на придбання рибної сировини від постачальника ПП «Рибні місця», так як до даного висновку податковий орган дійшов лише на підставі акту про неможливість проведення перевірки ПП «Рибні місця», складеного ДПІ у м. Ужгород ДПС України. Позивач заперечує й твердження відповідача, зумовлене актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки СНД ПП «Сервітек», щодо протиправності включення до валових витрат за 2 квартал 2011 року в сумі 325 000,0 грн. та за 2-3 квартал 2011 року (3 квартал 2011 року) витрат у сумі 166667.0 грн. на придбання сировини від постачальника ПП «Сервітек»; щодо протиправності включення до складу валових витрат за 2-3 квартал 2011 року (3 квартал 2011 року) витрат у сумі 418 750, 0 грн. та за 2-4 квартали 2011 року витрат у сумі 497500 грн. на придбання сировини від ПП «Альфа-Л», нібито, в зв'язку із відсутністю в підприємства умов для ведення господарської діяльності; щодо протиправності включення до складу валових витрат (на підставі акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) за 2-3 квартал (3 квартал 2011 року) витрат у сумі 164 339,0 грн. на придбання матеріалів від постачальника ТОВ «Базис-Б».

Позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача щодо неправомірності нарахування за 4 квартал 2011 року амортизації в сумі 99971,0 грн. основним фондам, адже устаткування та обладнання знаходилось під заставою по кредиту та було продано ТОВ «Грін Груп». Так, ТОВ «Істок» не здійснювало незаконну реалізацію заставного майна, а тому відсутнє будь-яке зобов'язання перед бюджетом. Позивач просить не брати до уваги доводи відповідача щодо незаконності включення до складу валових витрат суми в розмірі 58333,0 грн. на придбання послуг від постачальника ТОВ «Реконструкція», оскільки, ТОВ «Істок» не несе відповідальність за діяльність третіх осіб; позивач повністю сплатив контрагенту вартість придбаних товарів та отримав від нього податкові накладні. Що стосується встановлених актом перевірки порушень вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивач посилається на нормативну базу, згідно якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються санкції до боржника за невиконання зобов'язання щодо сплати обов'язкових платежів. Стосовно відносин з іншими контрагентами, позивач зазначає, що податковим органом не враховано податковий кредит лише з тієї підстави, що внесено відносно підприємств-контрагентів запис про відсутність за місцем реєстрації та анульовано свідоцтво платника ПДВ, при цьому, ТОВ «Істок» зазначає, що господарські операції з контрагентами здійснювались до моменту анулювання свідоцтва ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, але 13 лютого 2013 року надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги не визнав, посилався на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, згідно яких в результаті виявлених порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року ТОВ «Істок» Білгород-Дністровською ОДПІ, на підставі акту перевірки, прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення. Так, представник відповідача посилається на відсутність з боку позивача вичерпних, оформлених належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що товарно-матеріальні цінності були придбані з наміром використання в власній господарській діяльності, внаслідок реально проведеної господарської операції. При цьому, також враховані висновки акту Білгород-Дністровської ОДПІ за № 2587/23-219/24759439 від 16.07.2010 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Істок» щодо достовірності формування сум податкового кредиту за квітень 2010 року».

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

29.01.1997 року ТОВ «Істок» (ідентифікаційний код юридичної особи 24759439), відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (т. 1 а.с. 223).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності товариства є перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, прісноводне рибальство, будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками, роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах (т. 1 а.с. 222).

З 02.04.2012 року по 18.04.2012 року Білгород-Дністровською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Істок», за результатами якої складено акт від 24.05.2012 року за № 1066/22-118/24759439 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Істок», код ЄДРПОУ 24759439 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, з податку на додану вартість з 01.02.2010 р. по 31.12.2011 року» (т. 1 а.с. 97-221).

На підставі даного акту прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032240 від 07.06.2012 року (т.1 а.с. 69), № 0000042240 від 07.06.2012 року (т. 1 а.с 70), № 0000252201 від 07.06.2012 року (т. 1 а.с. 71), № 0000262201 від 07.06.2012 року (т. 1 а.с. 72), № 0000771701 від 05.06.2012 року (т. 1 а.с.73).

Не погоджуючись з висновками даного акту та оскаржуючи зазначені рішення, позивачем до суду надано документи, якими, на його думку, спростовуються доводи відповідача щодо фіктивності здійснених правочинів.

Так, представником позивача разом з позовом до суду надано витяги з сайту державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (т.1 а.с. 17-44), відповідно до яких по причині внесення запису до Єдиного державного реєстру про відсутність за місцезнаходженням, анульовано свідоцтва платників ПДВ у контрагентів позивача, а саме: у ПП «Сервітекс», ТОВ «Модуль-концепт», ТОВ «Мегалайн плюс», ТОВ «Стрейдер», ТОВ «Гром ЛТД», ТОВ «КФ Продінвест», ТОВ «Альбатрос-К», ПП «Аланар», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Імекс Юг», ПП «Комманд», ПП «Алфа-Л», ПП «Рибні місця».

Представник ТОВ «Істок» зазначив, що свідоцтво платника ПДВ даних підприємств анульовано після здійснення господарських операцій з позивачем, та для підтвердження реальності здійснених правочинів з вказаними контрагентами надав до суду копії податкових накладних, видаткових накладних та рахунків по оплаті (т.2 а.с. 7-120), договір № 09/03 від 09.03.2010 року, сторонами якого є ТОВ «Базис-Б» як продавець та ТОВ «Істок» як покупець (т. 1 а.с. 45).

В матеріалах справи наявні наступні акти перевірки щодо контрагентів позивача:

- Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 14.11.2011 року № 5351/2305/33066964 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Базіс Б», яким встановлено факт відсутності товарності операції з його контрагентами (т.2 а.с. 135-144).

- Акт перевірки ДПІ в м. Керчі від 29.03.2011 року № 219/23-4/36951716, в якому йдеться про нікчемність правочинів ПП «Аланар» з його контрагентами (т.2 а.с. 145-156).

- Акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 108/22-8/30304256 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Альфа -Л» (т. 2а.с. 157-166), в висновках якого зазначено, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, в зв'язку з чим господарські операції купівлі-продажу вказують на відсутність реальності здійснення операцій.

- Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.03.2011 року 3 14/3-23/80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сервітек» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2009 -31.07.2011», згідно якого діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, в зв'язку з чим було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства шляхом створення невстановленими особами ПП «Сервітек» та за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами ПП «Сервітек» (т. 2 а.с.167-171).

- Акт перевірки ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області від 11.05.2012 року № 34/22-01/31692438 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Рибні місця» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Істок», відповідно до якого зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з встановленням відсутності за місцем знаходженням юридичної особи (т. 2 а.с. 172-174); та відповідні акти щодо неможливості проведення зустрічної звірки таких підприємств, як ТОВ «КФ «Гром ЛТД», ТОВ «Імекс Юг», ТОВ «КФ Продінвест» (відповідно до актів перевірки) (т.2 а.с. 179-187).

Що стосується правовідносин ТОВ «Істок» з іншими контрагентами, судом встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ «Реконструкція» укладено договір підряду на проведення проектних робіт від 01.09.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Реконструкція» зобов'язується своїми силами та засобами, за завданням замовника (ТОВ «Істок») і за його рахунок розробити проектну документацію на перепланування гуртожитку в житлові квартири (т. 1 а.с.46-47). По виконанню даного договору між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 04.04.2011 року (т. 2 а.с. 6).

09.04.2010 року укладено договір між ТОВ «Істок» та ТОВ «Кепітал Форс», на умовах якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується її прийняти та оплатити (т. 1 а.с. 52-54).

На підставі даного договору оформлена податкова накладна від 12.04.2010 року № 120 (т. 1 а.с.55) та видаткова накладна від 12.04.2010 року № РН-0000585 (т. 1 а.с.56).

В зв'язку з несплатою за даним договором заборгованості ТОВ «Кепітал форс» позивачеві, ТОВ «Істок» звернулось до господарського суду м. Севастополя про стягнення боргу у розмірі 18 352 349, 32 грн. З зустрічним позовом звернувся ТОВ «Кепітал форс» до ТОВ «Істок» про визнання договору нікчемним. Рішенням господарського суду м. Севастополя (а.с. 49-51 т. 1) позов ТОВ «Істок» задоволено частково та 24.02.2012 року видано наказ про примусове виконання рішення (а.с. 48 т.1 ).

25.03.2010 року укладено договір поставки між ТОВ «Море плюс» та ТОВ «Істок» № 58 (а.с. 58 т.1), на підставі якого оформлено податкову накладну № 8 від 06.04.2010 року (а.с. 60-61 т. 1).

В матеріалах справи наявний акт прийому передачі-товару від 06.04.2010 року (а.с. 67 т. 1) до договору зберігання від 01.04.2010 року (а.с. 65 т. 1); довіреність від 06.04.2010 року на ОСОБА_2 щодо отримання товару від ТОВ «Море плюс» (т. 1 а.с.62).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу).

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Кодексу).

Білгород-Дністровською ОДПІ за результатами проведеної перевірки ТОВ «Істок» з 02.04.2012 року по 18.04.2012, складено акт від 24.05.2012 року за № 1066/22-118/24759439 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Істок», код ЄДРПОУ 24759439 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, з податку на додану вартість з 01.02.2010 р. по 31.12.2011 року» (а.с. 97-221).

На підставі даного акту прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032240 від 07.06.2012 року (а.с. 69), № 0000042240 від 07.06.2012 року (а.с 70), № 0000252201 від 07.06.2012 року (а.с. 71), № 0000262201 від 07.06.2012 року (а.с. 72), № 0000771701 від 05.06.2012 року (а.с.73).

Судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення винесено правомірно з огляду на наступне..

Законом № 168/97-ВР передбачені поняття «податкове зобов'язання», «податковий кредит», «бюджетне відшкодування».

Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:

податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом;

податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;

бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Так, податковим повідомленням рішенням № 0000262201 (т.1 а.с.72) за встановлені в ході перевірки порушення ТОВ «Істок» п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2 , п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР збільшено суму податкового зобов'язання на 790922,00 грн: 654977 грн - за основним платежем; 135945 - за штрафними санкціями.

Відповідно до п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця);місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону; п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст. 201 Кодексу).

П. 187.1 ст. 87 ПК України визначає поняття дати виникнення податкових зобов'язань: датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд бере до уваги приписи п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань.

Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4.ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону).

П. 198.3. ст.198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2012 року № 0000252201 (а.с. 71) донараховано ТОВ «Істок» за порушення п.1. 32 ст. 1 , п.п. 4.1.1 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1 , п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР ); п. 44.1 ст.44, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України податкове зобов'язання - за основним платежем на суму 1047518 та за штрафними санкціями - на 166453 грн.

Так, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий дохід включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами (п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР ).

Відповідно до п.п.11.2.3 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

П.138.2 ст.138 ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Податковим повідомленням-рішення від 07.06.2012 року № 0000032240 (а.с. 69) за встановлене порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) Білгород-Дністровською ОДПІ нараховано суму грошового зобов'язання позивачеві у розмірі 42295 грн.

Згідно ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000042240 (т. 1 а.с. 70) визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 680 грн. за порушення позивачем ст. 9 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 (далі - Декрет № 15-93) та на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно ст. 16 Декрету № 15-93.

Відповідно до ст. 9 Декрету № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000771701 (т. 1 а.с. 73) визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 8221, 81 грн., за штрафними санкціями - 2565, 45 грн.

Пунктом 119.1 ст. 119 ПК України передбачено, що неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, передбаченого цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт,послуг) показників за період з 01.01.10 р. по 31.03.11 р. ТОВ «Істок», встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у « 04.11» за 6 місяців 2010 року (2 квартал ) у сумі 2 541 508,0 грн. за видатковою накладною ТОВ «Море плюс», на що суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, між ТОВ «Істок» та ТОВ «Море плюс» укладався договір поставки № 58.

Проте надані до суду первинні документи на підтвердження здійснення господарської операції між сторонами вказаного договору не містять точних, достовірних даних стосовно відповідальної особи на отримання товару на складі у м. Новомосковську, так як за видатковою накладною № 8 від 06.04.2010 року товар у сумі 2 949 810,0 грн. отримала відповідальна особа ТОВ «Істок» ОСОБА_2, проте в журналі реєстрації виданих довіреностей - довіреність № 212 від 06.04.2010 року видана ОСОБА_4 (а.с. 63); не надано жодних документів, що посвідчують відрядження відповідальної особи; не містяться дані щодо відповідальної особи ТОВ «Істок», яка передала товар, отриманий від ТОВ «Море плюс» на зберігання за договором зберігання від 01.04.2010 року.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, суд дійшов висновку щодо відсутності факту придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності ТОВ «Істок» та щодо відсутності мети настання реальних правових наслідків за правовідносинами позивача з ТОВ «Море плюс».

Судом взято до уваги й те, що у ТОВ «Море плюс» відсутній технічний персонал, складські приміщення, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби, й тому економічні умови для ведення господарської діяльності.

Суд вважає обґрунтованими й посилання відповідача щодо нікчемності правочинів позивача з ПП «Сервітек», ТОВ «Модуль-концепт», ТОВ «Мегалайн плюс», ТОВ «Стрейдер», ТОВ «Гром ЛТД», ТОВ «КФ Продінвест», ТОВ «Альбатрос-К», ПП «Аланар», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Імекс Юг», ПП «Комманд», ПП «Алфа-Л», ПП «Рибні місця», ТОВ «Реконструкція». Адже, за фактом відсутності контрагентів за юридичною адресою не вбачається можливим підтвердити фактичне здійснення отримання, приймання-передачі, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг від контрагентів.

Так, актом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 14.11.2011 року № 5351/2305/33066964 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Базіс Б» встановлено факт відсутності товарності операції з його контрагентами ; актом ДПІ в м. Керчі від 29.03.2011 року № 219/23-4/36951716 - нікчемність правочинів ПП «Аланар» з його контрагентами; актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 108/22-8/30304256 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Альфа -Л» (т. 2а.с. 157-166) визначено, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, в зв'язку з чим господарські операції купівлі-продажу вказують на відсутність реальності здійснення операцій. Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.03.2011 року 3 14/3-23/80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сервітек» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2009-31.07.2011» зазначено, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, в зв'язку з чим було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства шляхом створення невстановленими особами ПП «Сервітек» та за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами ПП «Сервітек»

В актах перевірки податкових органів ПП «Рибні місця» ТОВ «КФ «Гром ЛТД», ТОВ «Імекс Юг», ТОВ «КФ Продінвест» зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з встановленням відсутності за місцем знаходженням юридичної особи.

Крім того, на думку суду, відповідачем, як суб'єктом, на якого згідно ч.2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок доказування, надано достатній комплекс доказів, посилання на які містяться в акті перевірки, та які стали підставою для встановлення факту нікчемності правочину.

Відтак, суд погоджується із встановленими ознаками нікчемності правочинів на підставі дослідження документального, грошового, товарного потоку та їх співставлення.

Суд, проаналізувавши всі докази, необхідні для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"), дійшов до висновку про відсутність факту існування реальності правочинів, та обґрунтовує це наступним.

Відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності. Надані платником податків договори, акти прийому-передачі виконаних робіт за цими договорами, які, будучи первинними документами та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, не відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, в них відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення інформаційно-маркетингових послуг.

Так, позивачем, надано до суду копію договору підряду на проведення проектних робіт між ТОВ «Реконструкція» та ТОВ «Істок», копію договору з ТОВ «Базіс-Б» , копію договору поставки з ТОВ «Кепітал Форс», договору поставки з ТОВ «Море плюс»; додаткових угод, які б конкретизували договори, до суду не надано. Найменування, асортимент, одиниці виміру та загальна кількість продукції, відповідно до договорів, визначається відповідними накладними. Договорів, пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів з іншими контрагентами до суду не надано.

Документи, які підтверджували б виконання договору з усіма контрагентами (акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт), а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, довіреності, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО), реєстри отриманих та виданих податкових накладних, штатний розпис підприємства, інформація щодо працівників до суду не надавались.

Що стосується дослідження форм здійснення розрахунків між контрагентами, то суд акцентує увагу на тому, що банківські виписки по розрахункам з контрагентами в матеріалах справи відсутні.

При дослідженні товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача (вигодонабувача), судом, як вже зазначалось, взято до уваги відсутність у контрагентів виробничих потужностей, необхідних для здійснення певних технологічних процесів, які згідно з укладеними угодами повинні їх мати, відсутність складських приміщень, транспортних засобів, що унеможливлює встановити, чиїм транспортом перевозився товар, за чий рахунок, яким є розмір витрат, їх використання, реалізація прав власності.

Відтак, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.215 ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, ст. 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч 1. ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 цієї статті).

Таким чином, враховуючи приписи зазначених норм, суд дійшов висновку, що правочини між позивачем та його контрагентами не породжують ніяких юридичних наслідків.

Так, суд вважає, що правочини між позивачем та його контрагентами порушує публічний порядок та спрямований на пошкодження майна держави.

Адже, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3).

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Таким чином, дійшовши висновку щодо нікчемності правочинів, суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформлених податкових накладних. Отже, суд вважає, що сума податкового кредиту позивачем сформована неправомірно.

Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, позивач, незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Щодо завищення валових витрат по нарахованим амортвідрахуванням на устаткування, що було заставлено за кредитним договором з ПАТ «Акціонерний банк» «Експрес-банк» та відчужено на підставі договору про відступлення права вимоги з ПАТ «Експрес-Банк» від 20.07.11 року варто зазначити наступне.

Як з'ясовано судом, в ході даної перевірки враховано матеріали позапланової перевірки Білгород-Дністровської ОДПІ (акт від 03.02.12 № 333/23-219/24759439) з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ГРІН ГРУП " за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за наслідками якої визначено об'єкт оподаткування по операції з передачі права власності на об'єкт застави.

На адресу Білгород-Дністровської ОДПІ надіслано копії документів від ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, а саме: договір на відступлення права вимоги № 1 від 20 липня 2011 року, в якому вказано, що первісний кредитор (ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-банк ») частково передає новому кредиторові ТОВ «Грін Груп» право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за кредитним договором.

Як зазначає представник відповідача, ТОВ «Істок» отримало лист, у якому повідомлено про відступлення права вимоги в частині 4000000 грн. Так, право власності на заставлене майно ТОВ «Істок» перейшло до ТОВ «Грін Груп», тому позивач не мав права на нарахування амортвідрахувань на устаткування, що було заставлене за кредитним договором та на яке право власності перейшло до ТОВ «Грін Груп».

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 13 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032240 від 07.06.2012 року, № 0000042240 від 07.06.2012 року,№ 0000252201 від 07.06.2012 року, № 0000262201 від 07.06.2012 року, № 0000771701 від 05.06.2012 року - залишити без задоволення

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 18 лютого 2013 р.

Суддя Л.М. Токмілова

18 лютого 2013 року

.