№ 2909498, 02.10.2008, Vinnytsia District Administrative Court

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

02 жовтня 2008 р.                                                                                   Справа № 2-а-10507/08

                                                                                                                 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання:   Ужвак О.С.

За участю представників сторін:

позивача      :   Опанасюк П.П., Попова О.В., представники на підставі довіреностей

відповідача :   Герасимишина Т.В., представник на підставі довіреності

відповідача 2: Лавренова О.А., представник за довіреністю

розглянувши матеріали справи

за позовом: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції  

до:   ВАТ "Гайсинський маслосирзавод" (відповідач 1), ТОВ "Торговий дім Гайсин" (відповідач 2) 

про: визнання  недійсним договору, визнання недійсним господарського зобов'язання за договором, зобов'язання сторін повернути один одному все одержане за договором

ВСТАНОВИВ :

 Гайсинська МДПІ (надалі –позивач) звернулась з позовом до ВАТ “Гайсинський маслосирзавод”(надалі –відповідач 1), ТОВ “Торговий дім Гайсін”(надалі –відповідач 2) про визнання недійсним договору про постачання природного газу №03/ТДГ-газ від 03.04.2006 року, визнання недійсним господарського зобов’язання за цим договором, зобов’язання відповідачів повернути один одному все одержане за цим договором.

Позов мотивовано наступним.

03.04.2006 року між відповідачами укладено договір про постачання природного газу №03/ТДГ-газ, за яким відповідач 2 зобов’язався протягом травня-грудня 2006 року поставити відповідачу 1 природний газ загальним обсягом 460 млн. м3 на загальну суму 295485600 грн.

Відповідач 1 по даному договору здійснив оплату в розмірі 222841725 грн. по податкових накладних №4 від 31.01.2006 року, №№ 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 від 26.04.2006 року, №23 від 03.05.2006 року, №24 від 05.05.2006 року, №25 від 06.05.2006 року та відніс до складу податкового кредиту 36973620,83 грн.

Відповідно до відповіді Національної комісії регулювання електроенергетики України (надалі –НКРЕ України) від 15.02.2007 року було встановлено, що у відповідача 2 на момент укладення даного договору була відсутня ліцензія на поставку газу (строк дії ліцензії 30.10.2002 року –29.10.2005 року).

Виконання договору по поставці газу з боку відповідача 2 не відбулось.

Згідно п.19 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”до видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, відноситься діяльність по постачанню природного газу за регульованим, нерегульованим тарифом.

А тому, на думку позивача, оскільки у відповідача 2 на момент укладення даного договору була відсутня ліцензія на постачання природного газу, така угода не відповідає вимогам Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Ч.5 ст.203 Кодексу визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Оскільки терміни поставки природного газу згідно п.2.1 договору (травень-грудень 2006 року) сплинули, поставка газу не відбулась, тому, на думку позивача, даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ч.1 ст.203 Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. На думку позивача, даний договір укладений з порушенням актів цивільного законодавства, а саме Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Також позивач вважає, що згідно ч.2 ст.208 Господарського кодексу України та ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України у разі визнання недійсним зобов’язання (правочину) кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю і просили його задовольнити.

Відповідач 1 проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на наступне.

Відповідач 1 вважає, що в діях відповідачів відсутнє порушення вимог Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, оскільки ними не здійснювалась діяльність з постачання газу за нерегульованим тарифом.

Згідно п.1.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.08.2005 року №73 та постановою НКРЕ України від 12 серпня 1999 року №694, постачання природного газу за нерегульованим тарифом – це постачання природного газу безпосередньо споживачам ліцензіатом, який здійснює діяльність в умовах конкуренції, за вільними цінами.

Відповідач 1 не є безпосереднім споживачем природного газу, оскільки придбавав природний газ для подальшої реалізації.

Зазначене підтверджується листами НКРЕ України від 06.03.2001 року №05-30-14/579, від 24.07.2002 року №05-39-14/2340, від 21.11.2002 року №05-39-14/3599, від 30.12.2004 року №02-39-14/5645, від 07.07.2006 року №3538/14/17-06.

Відповідач 1 в 2008 році отримав Ліцензію НКРЕ України на постачання природного газу за нерегульованим тарифом від 17.07.2008 року №820, і поставки природного газу розпочалась в серпні 2008 року, що спростовує й інші вимоги позивача щодо фіктивності правочину.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2006 року термін дії договору №03/ТДГ-газ від 03.04.2006 був продовжений до 31.12.2008 року.

Додатковою угоди №2 від 28.12.2006 року до договору №03/ТДГ-газ про постачання природного газу від 03.04.2006 року змінено строки постачання газу за цим договором на січень 2007 року –грудень 2008 року.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечення проти позову підтримав та просив в позові відмовити повністю.

Відповідач 2 також проти позову заперечив і просив в позові відмовити, посилаючись на наступне.

Згідно п. 1.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.08.2005 року №73 та постановою НКРЕ України від 25.08.2005 року №694, постачання природного газу за нерегульованим тарифом –це постачання природного газу безпосередньо споживачам ліцензіатом, який здійснює діяльність в умовах конкуренції, за вільними цінами.

Відповідач 1 не є безпосереднім споживачем природного газу, оскільки придбавав природний газ для подальшої реалізації безпосереднім споживачам і мав на момент поставки газу Ліцензію НКРЕ України на постачання природного газу за нерегульованим тарифом від 17.07.2008 року №820.

Наявність додаткових угод №1 та №2 від 28.12.2006 року, та постачання природного газу за цим договором в серпні 2008 року спростовує твердження позивача щодо фіктивності правочину.

Також відповідач 2 зазначив, що спірний договір мав юридично значимі наслідки, зокрема, у сфері оподаткування, оскільки ним подано до ДПІ у Овідіопільському районі Одеської області декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2006 року, в якій віднесено до валового доходу всю суму коштів, отриману від відповідача 1.

Даний факт на думку відповідача 2 підтверджує і надані ним акт ДПІ у Овідіопільському районі Одеської області від 18.04.2007 року №928/23-0/31765537 виїзної планової перевірки ТОВ “Торговий дім Гайсін”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року, акт прийому-передачі природного газу від 31.08.2008 року та акт виконаних робіт від 31.08.2008 року.

Як зазначає відповідач 2, в акті перевірки відображено, що ним включено до складу оподатковуваного доходу суму передплати за природний газ, отриману від відповідача 1. Також в пунктах 2.7 та 3.3.8 акту перевірки зазначено, що фактично у періоді з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року не встановлено безліцензійної діяльності.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечення проти позову підтримав та просив в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

03.04.2006 року між відповідачами був укладений договір №03/ТДГ-газ про постачання природного газу.

Згідно п.2.1 договору Постачальник передає Покупцю природний газ обсягом до 460000000 кубічних метрів протягом травня-грудня 2006 року.

Згідно п.3.2 договору Покупець самостійно визначає напрямки використання переданого йому Постачальником природного газу.

Згідно п.3.4 договору акт приймання-передачі фактично поставленого природного газу представники Сторін складають не пізніше 5-го числа місця, наступного за місяцем постачання газу, який підтверджує передачу права власності на природний газ від Постачальника до Покупця в місяці поставки газу. Даний акт є письмовим посвідченням факту передачі права власності на газ у місяці його фактичного постачання і має лише процесуальне значення як доказ.

Згідно п.4.2 договору розрахункова загальна вартість природного газу, що передається Постачальником Покупцю за цим договором із врахуванням податку на додану вартість по ставці 20 відсотків становить суму в розмірі 295485600 гривень.

Згідно п.4.4 договору Покупець здійснює оплату протягом квітня 2006 року в сумі, що складає не менше 75% від вартості природного газу за цим договором. Остаточний розрахунок Покупець здійснює до початку строків поставки, визначених п.2.1 договору.

Згідно п.8.1 договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до останнього дня останнього місяця поставки газу, визначеного в п.2.1 договору включно в частині поставок газу.

Згідно п.8.2 договору в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення.

Відповідно до наданих позивачем доказів, а саме податкових накладних №№ 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 від 26.04.2006 року, №24 від 05.05.2006 року, №25 від 06.05.2006 року та виписок АБ “Південний”від 26.04.2006 року, 05.05.2006 року та 06.05.2006 року, відповідач 1 перерахував відповідачу 2 на виконання спірного договору 221261105 грн. Даний факт не заперечується відповідачами.

Разом з тим, суд не приймає до уваги податкові накладні №4 від 31.01.2006 року та №23 від 03.05.2006 року на суму 240000 грн. та 340620 грн. відповідно, оскільки, як вбачається з їх змісту, вони видані відповідачем 2 відповідачу 1 в зв’язку з виконанням інших господарських зобов’язань, не передбачених спірним договором. Зокрема, податкова накладна №4 від 31.01.2006 року видана на поставку жмиху соняшника, а податкова накладна №23 від 03.05.2006 року –на поставку обладнання.

Згідно п.19 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”до видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, відноситься діяльність по постачанню природного газу за регульованим, нерегульованим тарифом.

Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.08.2005 року №73 та постановою НКРЕ України  від 25.08.2005 року №694 затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.09.2005 року за №1088/11368.

Згідно п. 1.3 цих Ліцензійних умов постачання природного газу за нерегульованим тарифом –це вид господарської діяльності з постачання природного газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції.

Таким чином, відповідно до п.19 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”та п. 1.3 Ліцензійних умов ліцензуванню підлягає лише господарська діяльність з постачання природного газу безпосередньо споживачам.

Зазначене підтверджується роз’ясненнями НКРЕ України, викладеними в листах від 06.03.2001 року №05-30-14/579, від 24.07.2002 року №05-39-14/2340, від 21.11.2002 року №05-39-14/3599, від 30.12.2004 року №02-39-14/5645, від 07.07.2006 року №3538/14/17-06, відповідно до яких діяльність з реалізації природного газу іншим суб’єктам підприємницької діяльності (не кінцевим споживачам), а саме його перепродаж, не підпадає під ліцензовану, а відносини між підприємствами та організаціями здійснюються відповідно до Господарського кодексу України.

Згідно ст.43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ст.67 вищевказаного Кодексу відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів, підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідач 1 не є кінцевим споживачем природного газу, здійснював придбання природного газу для його подальшої реалізації кінцевим споживачам. Зазначене підтверджується наявністю у нього Ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом серії АВ №387176, виданої згідно постанови НКРЕ України від 17.07.2008 року №820 на термін з 17.07.2008 року по 16.07.2013 року, а також актом від 31.08.2008 року прийому-передачі природного газу в обсязі 29839 кубічних метрів в серпні 2008 року ТОВ “Гайсинський молокозавод”.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач 1 придбавав у відповідача 2 природний газ для власного споживання, тобто був кінцевим споживачем.

Таким чином, вимоги позивача щодо невідповідності спірного договору Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”не знайшли свого підтвердження.

Також не знайшли свого підтвердження і вимоги позивача про те, що спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, як вже зазначене вище, відповідач 1 перерахував відповідачу 2 передплату за природний газ в розмірі 221261105 грн.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2006 року відповідачі продовжили термін дії договору №03/ТДГ-газ від 03.04.2006 до 31.12.2008 року.

Додатковою угодою №2 від 28.12.2006 року до договору №03/ТДГ-газ від 03.04.2006 року змінено строки постачання газу за цим договором на січень 2007 року –грудень 2008 року.

Відповідно до акту прийому-передачі від 31.08.2008 року в серпні 2008 року на підставі договору від 03.04.2006 року №03/ТДГ-газ відповідач 2 поставив, а відповідач 1 прийняв природний газ об’ємом 29839 кубічних метрів на суму 33468 грн.

Також відповідно до акту виконаних робіт від 31.08.2008 року відповідач 2 надав відповідачу 1 на підставі цього договору послуги, пов’язані із оформленням товарно-транспортної документації, контролем та обліком обсягів поставки газу, погодженням поставок в газотранспортних підприємствах, організацією експертиз на загальну суму 3530,90 грн.

Як зазначають відповідачі, постачання природного газу не відбулось до кінця 2006 року, оскільки у відповідача 1 строк дії попередньої ліцензії на постачання газу за нерегульованим тарифом АА №224061 вже закінчився, що підтверджується листом НКРЕ України від 15.02.2007 року №825/08/17-07, копію якого надав суду позивач, а нову ліцензію на той момент не було отримано, а тому відповідач 1 не міг здійснювати подальших поставок природного газу безпосередньо споживачам, в зв’язку з чим і були укладені додаткові угоди №1 та №2 від 28.12.2006 року про зміну термінів поставки природного газу та продовження дії договору.

Також відповідач 2 надав суду акт державної податкової інспекції у Овідіопільському районі Одеської області від 18.04.2007 року №928/23-0/31765537 виїзної планової перевірки ТОВ “Торговий дім Гайсін”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, в ньому відображено, що відповідач 2 включив до складу оподатковуваного доходу суму передплати за природний газ, отриману від відповідача 1. Також в пунктах 2.7 та 3.3.8 акту перевірки на сторінках 3 та 20 відповідно зазначено, що фактично у періоді з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року не встановлено безліцензійної діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не грунтуються на вимогах чинного законодавства, спростовуються доказами, які є в матеріалах справи, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 9, 17, 18, 19, 23, 71, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції до ВАТ "Гайсинський маслосирзавод" (відповідач 1), ТОВ "Торговий дім Гайсин" (відповідач 2) про визнання недійсним договору,  визнання недійсним господарського зобов'язання за договором, зобов'язання сторін повернути один одному все одержане за договором, - відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  03.10.08 

Суддя/підпис/                                                Мельник-Томенко Жанна Миколаївна