Court ruling № 29088568, 24.01.2013, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 р.Справа № 2а-5929/11/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представників приватного підприємства "Компанія Крокус-Ком" - Череднікова Сергія Олеговича, Болотової Людмили Миколаївни, Віштал Лідії Василівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Компанія Крокус-Ком" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "Компанія Крокус-Ком" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0001662301 від 28 липня 2011 року на суму 805 452 грн.;

- №0001672301 від 28 липня 2011 року на суму 513 325 грн.;

- №0000871701 від 28 липня 2011 року на суму 12 379,49 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що підприємством вірно включено до складу валових витрат кошти, сплачені за розробки програмного забезпечення, яке є необхідною умовою для роботи автоматизованої лінії та кошти сплачені за організацію і проведення семінарів з навчання персоналу підприємства.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що у позивача не було виробничої необхідності в замовленні програмного забезпечення, яке він міг розробити власними силами, а також підприємства-контрагенти мають ознаки "фіктивності", і тому не могли надати позивачу такі послуги. Позивачем невірно включені до складу валових витрат витрати на проведення семінарів, оскільки вони не мають відношення до господарської діяльності підприємства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року адміністративний позов задоволений.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказуючи, що витрати, які поніс позивач у зв'язку із придбанням послуг у ТОВ "Мортехсервіс" і ПП "Альфа-ком" не можуть бути віднесені до складу валових витрат, оскільки придбані послуги не є необхідними для виробничого циклу ПП "Компанія Крокус-Ком", позивачем також не доведено їх використання у власній господарській діяльності. Крім того, неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на проведення семінарів за кордоном, оскільки вони не мають відношення до господарської діяльності підприємства.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року до 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за той же період, результати якої оформлені актом від 18 липня 2011 року №2236/23-200/25376479.

На підставі акта перевірки, 28 липня 2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001662301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 652 309 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 153 143 грн. за порушення ст. 1 п.1.32., ст. 5 п.5.3. пп.5.3.1., 5.3.9. абз. 4, п.5.4. пп.5.4.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, розділ II ч.1 ч.15 абз. 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон;

- №0001672301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 415 858 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 97 467 грн. за порушення ст. 7 п.7.2. пп.7.2.3., п.7.4. пп.7.4.1., 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, ст. 198 п.198.3. ПК України;

- №0000871701, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 10 771,72 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 607,77 грн. за порушення ст. 8 п.8.1. пп.8.1.1., 8.1.2., ст. 19 п.19.2. пп.19.2. "а" Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким визначались умови оподаткування вказаним податком на час виникнення спірних правовідносин, ст. 168 п.168.1. пп.168.1.1., 168.1.2., ст. 176 п.176.2. пп.176.2. "а" ПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не допустив порушень податкового законодавства, вірно віднісши до складу валових витрат кошти сплачені контрагентам за розробку програмного забезпечення і надання послуг з проведення семінарів, а тому висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток, ПДВ і податку з доходів фізичних осіб є необгрунтованими.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1). До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пп.5.2.1 п.5.2). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9. п.5.3).

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що до валових витрат включаються витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, правомірність формування валових витрат та податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів), підтвердженим належним чином оформленими документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були укладені договори з контрагентами:

- від 05 грудня 2007 року, 04 вересня 2008 року, 05 листопада 2008 року, 02 квітня 2009 року, які були укладені з ТОВ "Мортехсервіс", за умовами якого контрагент брав на себе зобов'язання виконати роботи з підготовки виробництва електронних плат на асамблері Topaz ф. Philips (т. 2 а.с. 1-6, 15-18, 26-29, 35-38);

- від 05 березня 2010 року, 10 червня 2010 року, 20 листопада 2010 року, які були укладені з ПП "Альфа-ком", за умовами яких контрагент взяв на себе зобов'язання виконати роботи з розробки та виготовленню трафаретів для електронних плат та договір від 02 липня 2009 року, відповідно до якого контрагент брав на себе зобов'язання виконати роботи з підготовки виробництва електронних плат на асамблері Topaz ф. Philips (т. 2 а. с. 181-184, 194-197, 202-205, 213-216);

- від 15 грудня 2008 року, 30 жовтня 2009 року, 20 жовтня 2010 року, які були укладені з ТОВ "Туристична компанія "Санмайл", за умовами яких контрагент надавав позивачу послуги з організації і проведення семінарів за кордоном (т. 1 а.с. 170-171, 196-197, 215-216).

Факт виконання договорів, які були укладені з ПП "Компанія Крокус-Ком", підтверджені первинними документами, а саме податковими та видатковими накладними, розписками, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт, реєстрами на відправлення, виписками з банківського рахунку, фіскальними чеками та копіями паспортів з відмітками прикордонної служби.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру валових витрат та податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 січня 2013 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: