Головуючий у 1-й інстанції: Станько Л.Л. Справа № 22а- 3237/08 Господарський суд Львівської області №5/630-13/95А ряд.ст.зв. № 36
Доповідач: Пліш М.А .
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2008 року. м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого-судді Пліша М.А.,
суддів Шавель Р.М.,
Заверухи О.Б.,
при секретарі Романишин О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ювенал» на постанову господарського суду Львівської області від 14 травня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ювенал» до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, управління державного казначейства у Залізничному районі м. Львова, за участю прокурора Залізничного району м. Львова, про визнання неправомірними дій ДПІ та скасування податкових повідомлень - рішень, -
в с т а н о в и л а:
товариство з обмеженою відповідальністю «Ювенал» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова , управління державного казначейства у Залізничному районі м. Львова головного управління Державного казначейства України у Львівській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення та зобов’язання вчинити дії.
Постановою господарського суду Львівської області від 14.05.2007 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Ювенал» оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом неправильно досліджені докази у справі, неповно встановлені і неправомірно застосовані норми матеріального права.
В апеляційній сказі зазначає, що податковим органом за результатами проведених позапланових перевірок позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 р., вересень 2006 р. та жовтень 2006 р. складено відповідні акти і на підставі яких прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення. Податкове повідомлення рішення № 39601/23-0 від 18.102006 р. на суму 73333,3 грн. вважає неправомірним, оскільки по-перше, податкова накладна від 20.06.2006 р. за № 000000094 видана ВАТ «Шумський молокозавод» відповідає усім вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»,по-друге, в акті перевірки невірно відображені дані перевірки, бо оплата була проведена в червні місяці, а законодавець не ставить факт настання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в залежність від того , коли у отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальниками, а визначає, що суми ПДВ повинні бути фактично сплачені і попередньому періоді постачальникам товарів, і платник податків при придбанні на митній території України товарів сплачує постачальнику - платнику податку на додану вартість вартість таких товарів, збільшену на суму податку на додану вартість, з огляду на це суд першої інстанції зроблено невірний висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п .7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки фактична оплата отримуваних у попередніх періодах товарів від постачальників відбулась саме в червні 2006 р., тобто у попередньому періоді, за який подана декларація, що передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Від’ємний ПДВ, який накопичувався у платника податків в 24 рідку декларації за липень 2006 р. , може складатись з суми будь-яких з «податкових кредитів», а не лише з податкового кредиту попереднього періоду і згідно Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню має підлягати саме такий накопичувальний від’ємний результат, по-третє суд безпідставно покликався на ту обставину, що оплата не була проведена в попередньому звітному періоді, оскільки це суперечить документам , які підтверджують факт сплати.
Податкове повідомлення-рішення № 36967/23-4 від 14.12.2006 р. на суму 13333 грн. вважає неправомірним, оскільки, по-перше, згідно видаткової накладної №ЗГ-0001393/ТГ від 26.06.2006 р. позивач отримав товар та податкову накладну від 26.06.2006 р. №060626001, а оплата відбулась згідно платіжних доручень №1 від 18.08.2006 р. та №1 від 31.08.2006 р., отже бюджетне відшкодування виникло в вересні 2006 р., крім того товариство у відповідності до вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і п.п.5.12.2 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ діяло правомірно, бо для розрахунку взято суми податку, що були сплачені постачальникам у минулому звітному періоді – серпень 2006 р., по-друге, слід врахувати, що у випадку коли закони чи інші нормативно правові акти припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів , то відповідно рішення повинно прийматись на користь платника податків, а в даному випадку наявна можливість неоднозначного тлумачення норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.
Податкове повідомлення-рішення №37440/23-4 від 19.12.2006 р. вважає неправомірним, оскільки по-перше, згідно видаткової накладної №ШМ-0000390/ТГ від 20.06.2006 р. позивач отримав товар та податкову накладну від 20.06.2006 р. №000000094, а оплата відбулась згідно платіжних доручень №1 від 06.09.2006 р. та №2 від 04.09.2006 р., , згідно видаткової накладної №ЗГ-0001393/ТГ від 26.06.2006 р. позивач отримав товар та податкову накладну від 26.06.2006 р. №060626001, а оплата відбулась згідно платіжних доручень №1 від 18.08.2006 р., №1 від 31.08.2006 р. та №2 від 04.09.2006 р., отже бюджетне відшкодування виникло в жовтні 2006 р., крім того товариство у відповідності до вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і п.п.5.12.2 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ діяло правомірно, бо для розрахунку взято суми податку, що були сплачені постачальникам у минулому звітному періоді – серпень, вересень 2006 р., по-друге, слід врахувати, що у випадку коли закони чи інші нормативно правові акти припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, то відповідно рішення повинно прийматись на користь платника податків, а в даному випадку наявна можливість неоднозначного тлумачення норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. З врахуванням вище наведено вважає, що позивач діяв у відповідності до чинного законодавства, а висновки суду є неправомірними. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того , що податковим органом зроблено вірний висновок про порушення позивачем п.п.7.2.1(г), 7.2.1 (д), 7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 73333,3 грн. за липень 2006 р., 13333 грн. за вересень 2006 р., 155361 грн. за жовтень 2006 р. Однак колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, бо як встановлено матеріалами справи, що оплата за придбаний товар, з врахуванням податку на додану вартість, відбувалась відповідно в червні, серпні та вересні 2006 р., а відтак право на бюджетне відшкодування у позивача, при наявному від’ємному значенні податку на додану вартість, виникло відповідно в липні , вересні та жовтні 2006 р., а відтак позивач діяв у відповідності до вимог Закону України «про податок на доадну вартість». Тому суд апеляційної інстанції погоджується з доводами наведеними позивачем в апеляційній скарзі, а відтак вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги
Керуючись ч.3 ст. 160, п. 3 ч. І ст. 198, ст. 202, ст.205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Ювенал» – задовольнити, скасувати постанову господарського суду Львівської області від 14 травня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ювенал» до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, управління державного казначейства у Залізничному районі м. Львова, за участю прокурора Залізничного району м. Львова, про визнання неправомірними дій ДПІ та скасування податкових повідомлень – рішень.
Позовтовариства з обмеженою відповідальністю «Ювенал» задоволити.
Скасувати податкові повідомлення – рішення № 30601/23-0 від 18.10.2006р., №36967/23-4 від 14.12.2006р. та №37440/23-4 від 19.12.2006 року.
Зобов’язати управління Державного казначейства у Залізничному районі м. Львова головного управління Державного казначейства України у Львівській області (79022 м. Львів вул.. Виговського , 34 ЗКПО 22389398) повернути податок на додану вартість в сумі 73333,3 грн. за липень 2006 р., 13333 грн. за вересень 2006 р., 155361 грн. за жовтень 2006 р. товариству з обмеженою відповідальністю «Ювенал» ЄДРПОУ 31290234 на рахунок №260003585 в АКБ «Львів» м. Львів, МФО 325268.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя : М.А.Пліш
Судді: Р.М.Шавель
О.Б.Заверуха
The court decision No. 2908780, Lviv Administrative Court of Appeal was adopted on 16.04.2008. The procedural form is Administrative, and the decision form is . On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key data conveniently.
This decision relates to case No. 22а-3237/08. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: