Court ruling № 29059804, 24.01.2013, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2884/2012 (2 т.) Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області державної податкової служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Поліграф» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області державної податкової служби України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області державної податкової служби України (далі - відповідач, апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працівниками Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області державної податкової служби України була проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Поліграф» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Торгова вежа» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт № 372/22/24837375 від 19.06.2012 року, яким встановлено порушення ч.ч.1, 2 ст. 215, ч. 5 ст.203, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України, п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 204304,00 грн. та п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 2, 5 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 163443,00 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкові-повідомлення рішення від 06 липня 2012 року №0000592200/168, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств на суму 306456,00 грн. та від 06 липня 2012 року №0000582200/169, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 245164,50 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Торгова вежа» (постачальник) було укладено договір поставки № 02/11 від 06.01.2009 року. Факт відвантаження товару за даним договором постачальником покупцю підтверджується видатковими та податковими накладними на суму 980657,00 грн., в т.ч. ПДВ 163443,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АІР-Поліграф» податок на додану вартість у сумі 163443,00 грн. було включено до складу податкового кредиту у квітні, травні, липні 2010 року.

За результатами автоматизованого співставлення ПЗ та ПК відхилення між ТОВ «АІР-Поліграф» та ТОВ «Торгова вежа» становить 163443,00 грн. Згідно Додатку №5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровки ПЗ та ПК в розрізі контрагентів» ТОВ «АІР-Поліграф» до ПК включено ПДВ в сумі 163443,00 грн., а саме: за квітень 2010 року - у сумі 57076,00 грн., за травень 2010 року - у сумі 38073,00 грн., за липень 2010 року - у сумі 68294,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та контрагентом укладалися й інші договори поставки, зокрема, 04.04.2010 року між сторонами укладено договір поставки №ДГ-0404, на виконання умов якого ТОВ «Торгова вежа», згідно з накладними №0714 від 14.07.2010 року, №07211 від 21.07.2010 року, №0728 від 28.07.2010 року поставило ТОВ «АІР-Поліграф» товар на загальну суму 194543,56 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2, п.п 5.3.9. п.5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у позивача наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Торгова вежа», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно із Законом № 168/97-ВР. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «Торгова вежа» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача, що постанова старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України про призначення перевірки від 19.03.2012 року, протокол допита свідка від 08.11.2010 року, висновок експерта від 11.08.2011 року № 234 є доказами того, що ТОВ «Торгова вежа» було створено з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто факт порушення кримінальної справи за відсутності обвинувального вироку не є достатнім доказом для висновку про нікчемність правочинів, укладених підприємствами, адже повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили, які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Торгова вежа», який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то судом першої інстанції був зроблений правильний висновок, що податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом безпідставно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.