№ 28655894, 15.01.2013, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 5005/4694/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2012 року у справі№ 5005/4694/2011господарського судуДніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет"доУправління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської радитретя особа Відкрите акціонерне товариство "Арселор Міттал Кривий Ріг"про визнання права власності на нежитлові приміщення площею 224 кв.м по вул. Косіора 8 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області за участю представників сторін:

від позивача - Сіваков В.П., Болотін А.Є.

від відповідача - Якименко О.Г., Підсівна А.О.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2010 у даній справі скасовано в частині первісного позову про визнання права власності та направлено справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області; в решті рішення та постанову залишено без змін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012 (суддя Рудовська І.А.) визнано за ТОВ "Рассвет" право власності на наступні об'єкти нерухомого майна, вбудовані в житловий будинок А-5 по вул. Косіора, 8 у м.Кривому Розі Дніпропетровської області на першому поверсі, а саме: нежитлове приміщення площею 19,3 кв. м (приміщення №53); нежитлове приміщення площею 83,0 кв. м (приміщення №54); нежитлове приміщення площею 52,1 кв. м (приміщення №55); нежитлове приміщення площею 34,9 кв. м (приміщення №56). Господарський суд виходив з того, що на момент передачі спірного майна за діючим на той час законодавством підприємства мали право передавати, а кооперативи придбавати, в тому числі безоплатно, будівлі і споруди. Оскільки ст.128 ЦК УРСР передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, а чинне на той час законодавство не передбачало іншого, ніж зазначено у наведеній статті, отже позивач є власником спірної нерухомості з моменту підписання акту прийому-передачі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 (судді Л.О. Чимбар - головуючий, С.Г.Антонік, Л.В.Чоха) рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено. Скасовуючи рішення апеляційна інстанція виходила з того, що господарський суд не звернув уваги на пункт 8 Положення про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Ради Міністрів Української РСР від 16.12.1987 N414). На думку апеляційного господарського суду передача державного майна кооперативам, в тому числі і підприємствами, що переведені на повний господарський розрахунок і самофінансування, повинна була здійснюватись на платній основі. Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивач отримав спірне майно згідно укладеного договору не на праві власності, а безоплатно у тимчасове користування. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що нерухомість належить до теперішнього часу до комунальної власності міста, позивач фактично визнавав за органами місцевої влади та управління право власності на відповідні споруди та протягом тривалого часу укладав і продовжував договори оренди спірного майна.

У касаційній скарзі ТОВ "Рассвет" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 8 Положення, оскільки ця норма регулює передачу будинків і споруд саме державними органами. Також, скаржник вказує на незастосування апеляційною інстанцією наступних норм матеріального права: абз.4 ст.4 Закону СРСР "Про державне підприємство", ч.2 ст.7, ч.3 ст. 17 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР", ч.1 ст.24 Закону СРСР "Про власність в СРСР".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.12.2012 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.12.2012 у справі № 5005/4694/2011 у зв'язку з виходом з відпустки судді Кочерової Н.О. сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Плюшко І.А., судді Кочерова Н.О., Самусенко С.С. - доповідач.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 відкладено розгляд касаційної скарги.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками апеляційного господарського суду та вважає їх такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 11.07.1990 між Криворізьким металургійним комбінатом "Криворіжсталь" ім. В.І.Леніна та Виробничо-технічним кооперативом "Рассвет" було укладено договір №273/13 "О безвозмездной передаче нежилых объектов и автотранспорта", в п.1 якого вказано, що на виконання рішення виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів від 21.09.1989 №174/1 Криворізькому металургійному комбінату "Криворіжсталь" ім. В.І.Леніна передати, а Виробничо-технічному кооперативу "Рассвет" прийняти на свій баланс об'єкти, зокрема, приміщення під управління підприємства по вул. Косіора, 8 у розмірі 224 кв. м. Пунктами 2 та 3 даного договору передбачено Виробничо-технічному кооперативу "Рассвет" прийняти на свій баланс вищевказані об'єкти і техніку та узаконити об'єкти нерухомості і автотранспортну техніку як власність підприємства.

Згідно актів від 26.07.1990 приймання-передачі основних засобів, на підставі договору від 11.07.1990 № 273/13 Виробничо-технічному кооперативу "Рассвет" безоплатно передано об'єкти у м. Кривому Розі по вул. Косіора,8 та по вул. Косіора,6.

Відповідно до Статуту (нова редакція) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" від 24.04.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рассвет" є правонаступником ТОВ "Рассвет-ЛТД" (зареєстровано 13.10.1994 рішенням Виконкому Дзержинської районної ради), Агропромислового об'єднання "Рассвет" (зареєстровано 25.12.1990 рішенням Виконкому Дзержинської районної ради), виробничо-технічного кооперативу "Рассвет" (зареєстровано 21.09.1989 рішенням Виконкому Дзержинської районної ради).

Оскільки спірне майно було фактично передане безоплатно ВТК "Рассвет" за актом прийому-передачі основних засобів 26.07.1990 до введення зазначеного мораторію від 29.11.1990, суди правомірно застосовували до спірних правовідносин чинне на той час законодавство.

Враховуючи встановлені обставини у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладення ВТК "Рассвет" договору "О безвозмездной передаче нежилых объектов и автотранспорта" №273/13 від 11.07.1990 з Криворізьким металургійним комбінатом "Криворіжсталь" відповідає вимогам чинного на той час законодавства.

Суперечливими є твердження апеляційного господарського суду з приводу того, що спірна нерухомість до теперішнього часу належить до комунальної власності міста. В оскаржуваній постанові господарський суд апеляційної інстанції неодноразово зазначає, що здійснювалась передача державного майна.

Згідно ч.1 ст.24 Закону СРСР "Про власність в СРСР" від 06.03.1990 майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Здійснюючи право повного господарського відання своїм майном, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном і на свій розсуд вчиняє щодо нього будь-які дії, які не суперечать законові. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік не передбачено інше.

Частиною 1, 4 ст.4 Закону СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)" №7284-XI від 30.06.1987 передбачено, що матеріально-технічну базу і кошти підприємства, тобто його майно, становлять основні фонди і оборотні засоби, а також інші матеріальні цінності і фінансові ресурси. Підприємство здійснює права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Підприємство має право, зокрема передавати іншим підприємствам і організаціям будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності.

Відповідно до ч.1 ст.91 ЦК УРСР порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Пунктом 10 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 28 квітня 1980 №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" та пунктом 14 Положення про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд встановлено, що підприємства, об'єднання й організації, переведені на повний господарський розрахунок і самофінансування, мають право передавати (продавати) будинки і споруди самостійно.

Згідно ст.7 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" власністю кооперативу є засоби виробництва та інше майно, які належать йому і необхідні для здійснення статутних завдань. Кооперативові можуть належати будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, вироблена продукція, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей його діяльності.

Майно кооперативу формується за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів, виробленої ним продукції, доходів, одержуваних від її реалізації та іншої діяльності, надходжень від продажу акцій, інших цінних паперів кооперативу і кредитів банку. У формуванні майна кооперативу можуть брати участь на договірних засадах шляхом грошових і матеріальних внесків державні, кооперативні та інші громадські підприємства (організації), а також громадяни, які не є членами даного кооперативу, але працюють у ньому за трудовим договором.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" кооператив має право придбавати, обмінювати, орендувати, позичати у державних кооперативних та інших громадських підприємств (організацій) і громадян невикористовувані будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, сировину і матеріали.

З огляду на вищезазначені норми законодавства, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що підприємства мали право передавати, а кооперативи придбавати, в тому числі безоплатно, будівлі і споруди.

Апеляційною інстанцією неправильно застосовано до спірних правовідносин п.8 Положення про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд (із змінами і доповненнями, внесеними постановою РМ УРСР від 16.12.1987 N414), оскільки даний пункт регулює передачу, зокрема будинків і споруд саме державними органами кооперативам та іншим громадським організаціям або кооперативними та іншими громадськими організаціями державним органам.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду, що передача державного майна кооперативам, в тому числі і підприємствами, що переведені на повний господарський розрахунок і самофінансування, на час передачі майна позивачу повинна була передаватись на платній основі, є неправомірним, та спростовується наведеними вище нормами права.

Місцевим господарським судом було досліджено рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів від 12.05.1993 № 231 "Про прийняття житлового фонду, приміщень, господарчих будівель житлово-комунальних підприємств "Металург" "Будівельник" на баланс управління житлово-комунального господарства".

При цьому, господарським судом першої інстанції встановлено, що відсутні докази підтвердження права комунальної власності на спірне нерухоме майно, як і не є таким підтвердженням наявність орендних відносин між позивачем та відповідачем.

Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності.

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання. Знаходження майна на балансі не являється підставою для висновку про правомірність (добросовісність) набуття права володіння.

Згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Оскільки місцевий господарський суд на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку, що позивач є власником спірної нерухомості з моменту її прийому від комбінату за актами прийому-передачі з 26.07.1990, правильно застосував положення Закону СРСР "Про власність в СРСР", Закону СРСР "Про державне підприємство (об'єднання)", Закону СРСР "Про кооперацію в СРСР" та ст.128 Цивільного кодексу Української РСР, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає неправомірним скасування рішення місцевого господарського суду.

Неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду відповідно до ч.1 ст. 11110 ГПК України. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

За таких обставин, касаційна інстанція згідно п.11 ч.2 ст. 11111 ГПК України здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 у справі № 5005/4694/2011 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2012 у справі №5005/4694/2011 залишити без змін.

Стягнути з Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" судовий збір в розмірі 751,10 грн. (сімсот п'ятдесят одна гривня десять копійок) за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко