Court ruling № 28292052, 17.12.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 року м. Київ К-28399/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2010 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010 р.

у справі №2а-285/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Російське обладнання - український метал»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2009 р. №0000392310/0,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010 р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Російське обладнання - український метал»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя (далі -відповідач). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення від 12.06.2009 р. №0000392310/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3, 40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.05.2009 р. №341/23-31269972, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, пп. «а» п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2006 р., квітень, листопад 2007р. на 25 583, 00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 р. №0000392310/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 374, 50 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 25 583, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32 791, 50 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого спірне рішення було залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт-Проект»було укладено договір від 12.10.2007 р. №18 на надання маркетингових послуг, за яким останній повинен був знайти позивачу покупців на вказані ємності. Сторони за договором підписали акт прийняття - здачі робіт від 01.11.2007 р. №01/11 на суму 48 000, 00 грн.

Крім того, між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Укртелектроапарат»було укладено договір від 19.10.2007 р. №01/10-2007, згідно якого останнім було придбано три ємності об'ємом 100м. кожна та вартістю 80 000, 00 грн., що підтверджується наступними документами: видаткова накладна від 23.11.2007 р. №РМ-0000010 на реалізацією ємностей в кількості 3 шт., на загальну суму 240 000, 00 грн.; видаткова накладна від 23.11.2007 р. №РМ-0000010 на реалізацію ємностей в кількості 1 шт. на загальну суму 80 000, 00 грн.; видаткова накладна від 30.11.2007 р. №РМ-0000011 та товарно-транспортна накладна від 30.11.2007 р. №025677 на відвантаження однієї ємності на суму 80 000, 00 грн.

Позивачем помилково було виписано дві податкові накладні від 23.11.2007 р. №РМ-0000010, які співпадають за номером і датою. В кожній накладній зазначено, що покупцем було отримано одну ємність.

Відтак, згідно договору від .22.10.2007 р. №08/АП-22-07 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Промсталь», було придбано три ємності об'ємом 100м., що підтверджується податковою накладною від 23.11.2007 р. №РН-036.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7. 3 ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином,

Відтак, цілком правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2006 р. у розмірі 1 250, 00 грн. та квітень 2007 р. у розмірі 3 000, 00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з огляду на що висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки, донарахування позивачу податкових зобов'язань правильно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», також здійснено правомірно.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2010 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010 р. у справі №2а-285/10/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,