Decision № 28215441, 20.03.2012, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. Справа № 5016/127/2012(8/10)

За позовом Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго",

54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5А,

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва,

54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62а,

про стягнення коштів у сумі 691306 грн. 15 коп., -

Суддя Гриньова -Новицька Т.В.

Представники:

Від позивача -Громова Л.А., дов. № 5997/01 від 28.10.2010р.

Від відповідача -Старчеус О.С., дов. № 3210 від 30.12.2011р.

Суть спору: Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (далі - відповідач) коштів у сумі 691306 грн. 15 коп., з яких: 688334 грн. 60 коп. -основний борг; 880 грн. 75 коп. -інфляційні втрати; 2090 грн. 80 коп. -три проценти річних, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору № 5038 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям, укладеного сторонами та Військовою частиною А-0224 01.01.2006р., а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі, які складаються з судового збору у розмірі 13826 грн. 12 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги частково заперечує. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, щодо якої йдеться в листі № 62-97 від 03.04.1997р., а також Вищого господарського суду України, викладену в постановах по справі № 29/75-10-1823 від 24.11.2010р., та по справі № 4/54-10-1818 від 19.01.2011р., відповідач висловлює сумніви щодо правильності нарахування позивачем інфляційних втрат. У зв'язку з цим відповідачем у відзиві на позовну заяву наведений контррозрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції. Виходячи з наведеного, а також поданого контррозрахунку, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо інфляційних втрат у сумі 226 грн. 02 коп.

14.03.2012р. позивач, користуючись правом наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог. Погоджуючись із викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву запереченнями, позивач у заяві про збільшення позовних вимог перерахував розмір інфляційних втрат, при цьому збільшив період їх нарахування -з 01.11.2012р. по 31.01.2012р. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 692469 грн. 05 коп., з яких 688334 грн. 60 коп. -основний борг; 2043 грн. 65 коп. -інфляційні втрати; 2090 грн. 80 коп. -три проценти річних.

Щодо збільшених позивачем вимог відповідач заперечень не надав.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

01.01.2006р. між сторонами та Військовою частиною А-0224 укладено договір № 5038 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався відпускати, а Військова частина А-0224 - використовувати теплову енергію для об'єктів, перерахованих у Додатку № 1 цього Договору.

Згідно з п. 6.1 Договору він є чинним до теперішнього часу.

Сторони та Військова частина А-0224 встановили, що усі розрахунки по Договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду, або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у Додатку № 1 до Договору до 5 числа поточного місяця (п. 1.9 Договору).

Згідно з п. 1.10 Договору остаточний розрахунок здійснюється відповідно до рахунку-фактури до 30 числа поточного місяця.

01.01.2009р. між сторонами та Військовою частиною А-0224 укладено Додаткову угоду до Договору, якою несені зміни до п. 1.8 Договору, зокрема, рахунки -фактури за спожиту Військовою частиною А-0224 теплову енергію отримує відповідач. Оплата рахунків та рахунків-фактур здійснюється відповідачем.

Виконуючи умови Договору, позивач в період з жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року відпустив Військовій частині А-0224 теплової енергії на загальну суму 701395 грн. 71 коп., що підтверджується нарядами на підключення та відключення опалення та розрахунком позивача (а.с. 6, 29-40).

Згідно з п. п. 1.8, 1.10 Договору позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату спожитої теплової енергії, що підтверджується підписами представника відповідача.

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині проведення розрахунків за спожиту Військовою частиною А-0224 теплову енергію належним чином не виконав, 02.11.2011р. та 25.11.2011р. сплатив позивачу лише 13061 грн. 11 коп.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриману Військовою частиною А-0224 на підставі Договору теплову енергію складає 688334 грн. 60 коп.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) та ст. 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі наведених норм Законів України, стягненню з відповідача на користь позивача за період з 01.11.2011р. по 31.01.2012р. підлягають інфляційні втрати у сумі 2043 грн. 65 коп., а також за період з 26.10.2011р. по 15.01.2012р. - три проценти річних у сумі 2090 грн. 80 коп. (розрахунки наведені позивачем на аркушах справи 7, 66).

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані отже, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 610, 625, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62а; ідентифікаційний код 08029523) на користь Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5А; ідентифікаційний код 31319242) 688334 (шістсот вісімдесят вісім тисяч триста тридцять чотири) грн. 60 коп. основного боргу; 2043 (дві тисячі сорок три) грн. 65 коп. інфляційних втрат; 2090 (дві тисячі дев'яносто) грн. 80 коп. три проценти річних; 13849 (тринадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 38 коп. витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано "26" березня 2012 року

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька