Decision № 28137708, 14.12.2012, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" грудня 2012 р. Справа № 4/5007/1252/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

- від позивача: Титула П.М. - директор, наказ №1-ос від 03.03.2008 р.; Тітула Н.В. - представник за дов. № 2 від 04.12.2012 р.,

- від відповідача: Денега О.П. - заступник голови правління, дов. від 14.12.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Бокарті" ( м. Київ )

до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхо-будівельне управління №19" ( м. Житомир )

про стягнення 198517,26 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 198517, 26 грн., з яких 161099,49 грн. основний борг, 12021,24 грн. пеня, 14960,69 грн. інфляційне відшкодування, 10435,84 грн. 3% річних.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в засіданні суду надав відзив на позовну заяву, згідно з якою визнав позовні вимоги у сумі 186496,02 грн., з яких 161099,49 грн. основний борг, 14960,69 грн. інфляційне відшкодування, 10435,84 грн. 3% річних (а. с. 49).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2008 р. між позивачем ( постачальник ) та відповідачем ( покупець ) укладено договір № 12 (а. с. 10), відповідно до п. 1.1 якого постачальник приймає на себе обов"язки поставити нафтопродукти ( автобензин, дизельне пальне, мазут, гудрон, нафтобітум та ін. ), машини, механізми, обладнання, автошини, аккумуляторні батареї, запасні частини, кам"яні матеріали (щебінь, відсів та ін.) та ін. названі в подальшому товар, а покупець - прийняти та сплатити за отриманий товар.

Відповідно до п. 2.1.1. та п. 2.2.2. договору № 12 від 10.07.2008 р., сторонами погоджено, що постачальник проводить відвантаження (відпуск) товару в термін, вказаний в угоді; покупець проводить оплату за товар по ціні і в термін, зафіксований в угоді на дану партію товару на підставі рахунку - фактури постачальника.

Угодами № 4 від 28.07.2010 р. (а. с. 12) та № 5 від 12.08.2010 р. (а. с. 13), зокрема, погоджено термін розрахунку - на протязі 15 днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 247155,39 грн., що підтверджується актами приймання-передачі товару від 03.08.2010 р. та від 18.08.2010 р. згідно договору № 12 від 10.07.2008 р. (а. с. 14, 15), видатковою накладною № РН-0000037 від 03.08.2010 р. на суму 130544,39 грн. (а. с. 16), видатковою накладною № РН-0000041 від 18.08.2010 р. на суму 116611,00 грн. (а. с. 17).

Позивачем направлялась відповідачу претензія щодо погашення заборгованості та стягнення штрафних санкцій від 13.04.2012 р. № 9-б (а. с. 19), про що свідчить опис вкладення у цінний лист та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого йому товару не виконав в повному обсязі, так відповідно до видаткової накладної № РН-0000037 від 03.08.2010 р. погашено борг частково на суму 86055,90 грн., залишок несплаченого боргу становить у сумі 44488,49 грн.; відповідно до видаткової накладної № РН-0000041 від 18.08.2010 р. на суму 116611,00 грн. борг не сплачено взагалі.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 161099,49 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків № 3 від 22.10.2012 р., підписаним між сторонами ( а. с. 18 ).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ч. 2 ст. 712 ЦК України ).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України ).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно з якою об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 161099,49 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не заперечив проти сум нарахованих позивачем до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, тому вони підлягають визнанню господарським судом виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача (а. с. 4), сума інфляційних нарахувань у розмірі 14960,69 грн. нарахована за період з 19.08.2010 р. по 26.10.2012 р. на суму 4582,31 грн. та за період з 03.09.2010 р. по 26.10.2012 р. на суму 10378,38 грн.

Слід зазначити, що нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, за несвоєчасний термін оплати згідно з п. 2.2.2 договору № 12 від 10.07.2008 р., відповідачу нарахована пеня в сумі 12021,24 грн.

Однак, згідно розрахунку позивача ( а.с. 5 ), позивачем не вказано період за який нараховано до сплати пеню.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного Кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 6 ст. 232 Господарського Кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, позивач поставив відповідачу товар 03.08.2010 р. та 18.08.2010 р.; згідно з угодами № 4 від 28.07.2010 р. (а. с. 12) та № 5 від 12.08.2010 р. (а. с. 13), термін розрахунку встановлено на протязі 15 днів з моменту отримання товару. Отже, свої зобов"язання з оплати посталвених товарів, згідно з умовами договору та угод до нього, відповідач повинен був виконати 19.08.2010 р. по видатковій накладній № РН-0000037 від 03.08.2010 р. та 03.09.2010 р. по видатковій накладній № РН-0000041 від 18.08.2010 р.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 258 ЦК України, кінцевий строк позовної давності на стягнення пені становить відповідно до 19.08.2011 р. та 03.09.2011 р.

Судом встановлено, що позовна заява була подана позивачем до господарськго суду 06.11.2012 р., тобто з пропуском річного строку позовної давності, встановленого для вимог про стягнення пені.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні пені у сумі 12021,24 грн.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не надав суду доказів виконання взятих на себе зобов"язань.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 186496,02 грн., з яких 161099,49 грн. основний борг, 14960,69 грн. інфляційні нарахування, 10435,84 3% річних. В частині стягнення 12021,24 грн. пені в позові необхідно відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі обгрунтовано заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 69, 82-85 ГПК України, ст. ст. 258, 625 ЦК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління № 19" (код ЄДРПОУ 03449947, юридична адреса: 10025, м. Житомир, вул. Корольова, .21-б) на користь Приватного підприємства "Бокарті" (код ЄДРПОУ 35755585, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 34, кв. 55):

- 161099,49 грн. основного боргу,

- 14960,69 грн. інфляційних нарахувань,

- 10435,84 3% річних,

- 3729,92 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог на суму 12021,24 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено: 21.12.2012 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком.)