№ 28075813, 28.11.2012, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 року 2а-5149/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Васильєва М.В.,

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

до приватного підприємства "Таніра"

про накладення арешту на кошти та інші цінності,

в с т а н о в и в:

29 жовтня 2012 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - позивач) з позовом до приватного підприємства "Таніра" (далі - відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача існує заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 1 639 895 грн 63 коп., яка складається із заборгованості, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 22 серпня 2012 р. № 0000780225 на суму 1 507 494 грн 00 коп., та пені у сумі 132 401 грн 63 коп. Крім того, у позовній заяві зазначив, що позивачем було направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 31 травня 2012 р. № 537, однак суму боргу останнім сплачено не було. Вважає, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Письмових заперечень від відповідача проти позову до суду не надходило.

Суд у судовому засіданні, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 7 по 8 серпня 2012 р. позивачем було проведено невиїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Агроексімцентр" та ПП "Інбудтраст" за період з 1 листопада 2010 р. по 30 вересня 2011 р., за результатами якої 10 серпня 2012 р. було складено акт № 78/22-5/32039788 (а.с. 5-13).

22 серпня 2012 р. на підставі названого акта перевірки позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000780225, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 275 353 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 232 141 грн 00 коп. (а.с. 15-16).

Крім того, позивачем було нараховано відповідачу пеню у сумі 132 401 грн 63 коп.

До того ж 31 травня 2012 р. позивачем було виставлено відповідачу вимогу форми "Ю" № 537 на суму 12 954 грн 81 коп. (а.с. 17).

У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачено заборгованість у добровільному порядку, позивачем подано до суду даний адміністративний позов.

Спірні правовідносини врегульовані Господарським кодексом України (далі - ГК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 р. № 1398 (далі - Порядок).

Як убачається з ч.ч. 1,2 ст. 66 ГК України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Згідно з вимогами п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Статтею 94 ПК України врегульовано поняття адміністративного арешту майна, підстави та порядок його застосування.

Зокрема, п.п. 94.1 та 94.2 названої норми передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як убачається з п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до вимог ст. 94 ПК України розроблений та затверджений Порядок, який визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Зокрема, розділом VII Порядку визначені особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Так, згідно з вимогами п. 7.1 Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до вимог п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, а ст. 94 ПК України та Порядок - спосіб реалізації цього права.

До того ж, згідно п. 94.1 ст. 94 ПК України вислів «адміністративний арешт майна платника податків» застосовується далі по тексту як «арешт майна».

Наведене свідчить, що реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

Отже, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Проте, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності обставин, визначених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

Наявність у відповідача податкового боргу та направлення йому податкової вимоги не є підставами застосування накладення арешту на кошти та інші цінності названої особи.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що така умова, як відсутність майна, за рахунок якого можливо б було погасити податковий борг, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 ПК України, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.

Проте, як вже зазначалося, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

До того ж судом враховано, що п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Так, судом не може бути прийнято до уваги посилання представника позивача на листи:

- Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області від 31 липня 2012 р. № 10/6317 про відсутність зареєстрованих за відповідачем транспортних засобів станом на 12 липня 2012 р. (а.с. 18);

- Управління будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Кіровоградської облдержадміністрації від 28 вересня 2012 р. № 3-6104 про відсутність зареєстрованого права власності на нерухоме майно (а.с. 19);

- Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області від 19 липня 2012 р. № 2869/1 про відсутність зареєстрованої сільськогосподарської техніки станом на 17 липня 2012 р. (а.с. 22) як на підтвердження відсутності майна у відповідача, оскільки за змістом ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно (в тому числі, на нерухоме майно та транспортні засоби) може виникати і без його державної реєстрації, а відсутність зареєстрованих за відповідачем прав на нерухоме майно, транспортні засоби або сільськогосподарську техніку не може бути достатнім доказом відсутності у нього майна, або, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, або, що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2012 р. в адміністративній справі № 2а-6688/12/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до приватного підприємства "Фірма" про стягнення податкової заборгованості та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку.

При вирішенні справи судом також не може бути взято до уваги посилання відповідача на лист Головного управління Держкомзему у м. Кіровограді Кіровоградської області від 18 липня 2012 р. № 830/06/06-13-12 про наявність у користуванні (оренді) земельних ділянок, оскільки у додатку до даного листа взагалі відсутні відомості про відповідача (а.с. 20-21).

Крім того, судом враховано, що, як вже зазначалося, вимогами п. 7.3 Порядку передбачено право звернення податкового органу з позовною заявою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, однак, позивачем не надано суду такого рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність обставин, які є підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, у зв'язку із чим позовні вимоги податкового органу не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби до приватного підприємства "Таніра" про накладення арешту на кошти та інші цінності відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 29 листопада 2012 р.