Court ruling № 27993032, 06.12.2012, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/5741/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у справі за позовом Харківської правозахисної групи, в особі співголови Захарова Євгена Юхимовича, ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4, до начальника Темнівської виправної колонії № 100, управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про визнання дій незаконними, -

встановила:

Харківська правозахисна група, в особі співголови Захарова Євгена Юхимовича, та ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4, звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просили визнати протиправною відмову начальника виправної колонії №100 у наданні ОСОБА_2 побачення із засудженими; просили визнати, що не може бути підставою для відмови у наданні побачення адвокату за заявою громадської організації відсутність заяви засудженого або його родича; перебування засудженого у дисциплінарному ізоляторі або у приміщенні камерного типу; зобов'язати відповідача у майбутньому невідкладне та безперешкодне надання дозволу на побачення адвокату із засудженими, що відбувають покарання у ТВК100, за заявою позивача за умови виконання вимог частини З статті 110 КВК; заборонити відповідачу вимагати від позивачів надання відомостей або документів, не передбачених частиною З статті 110 ВК.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та постановити нове судове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами було встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, що Харківська правозахисна група, ідентифікаційний код 21260538, зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради за адресою: 61002, Харківська область, м. Харків, вул. Іванова, 27, пом.4, за номером 1 480 105 0001 005854 від 10.11.1992. Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 597 відповідно до Закону України «Про адвокатуру»ОСОБА_2 надано право займатися адвокатською діяльністю.

28 жовтня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до керівництва Темнівської виправної колонії № 100 з проханням надати побачення із засудженими установи для надання останнім правової допомоги, однак, начальником Темнівської ВК №100 полковником внутрішньої служби Єрмоленко В.А. відмовлено адвокату ОСОБА_2 у наданні побачення із засудженим.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно положень частини 2 вказаної статті до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльність Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначений спір не підлягає розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, оскільки згідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів на розгляд таких спорів, не поширюється.

Отже, правовідносини, що виникли між позивачами та відповідачами, повинні вирішуватись відповідно до вимог статтей 409 та 411 Кримінально-процесуального кодексу України, які регламентують порядок вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку, та визначають підсудність такої категорії справ, що відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку щодо закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у справі за позовом Харківської правозахисної групи, в особі співголови Захарова Євгена Юхимовича, ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4, до начальника Темнівської виправної колонії №100, Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про визнання дій незаконними - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф.Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко